Захарченко Катерина Костянтинівна,

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»

Собівартість продукції та шляхи її зниження

Головною метою функціонування будь-якого підприємства в умовах ринкової економіки є максимізація прибутку. Фірма реалізує свою продукцію (послуги) споживачу і отримує дохід. Але це ще не означає що організація отримала прибуток. Якщо виручка від реалізації перевищує витрати на виробництво, то підприємство отримало прибуток. Якщо ці дві величини дорівнюють одна одній, то виробництво беззбиткове і не приносить прибутку. Якщо витрати перевищують виручку, то підприємство зазнає збитку, тобто негативний результат, що ставить його у тяжке фінансове становище.

Собівартість продукції – це грошова форма витрат підготовку її виробництва, виготовлення і збут. Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання усіх ресурсів підприємства, а значить, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Чим краще працює підприємство, інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успішніше удосконалює техніку, технологію і організацію виробництва, тим нижча собівартість продукції. Тому собівартість є одним з важливих показників ефективності виробництва. Собівартість продукції має тісний зв'язок а її ціною. Це проявляється в тому, що собівартість слугує базою ціни товару і її нижньою межею для виробника.

Дана робота є актуальною так як визначення собівартості продукції – одне з основних облікових завдань підприємства. Залежно від того який метод зниження собівартості обере організація від цього буде залежати ефективність діяльності підприємства. Зменшення собівартості – це повсякденне завдання, яке стоїть перед керівництвом підприємства, багатопланових процес, який потребує системного підходу та єдиного управління.

При обчисленні собівартості продукції важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включаються. Загальний принцип розмежування витрат полягає в тому, що через собівартість повинні відшкодовуватися витрати підприємства, що забезпечують просте відтворення усіх факторів виробництва: предметів, засобів праці, робочої сили і природних ресурсів. Відповідно до цього у собівартість продукції включаються витрати на:

· дослідження ринку і виявлення потреби у продукції;

· підготовку і освоєння нової продукції;

· виробництво, включаючи витрати на сировину, ,матеріали, енергію, амортизацію основних фондів, оплату праці персоналу;

· обслуговування виробничого процесу і управління ним;

· збут продукції (пакування, транспортування, реклама, комісійні витрати і т. п.);

· розвідку, використання і охорону природних ресурсів (витрати на геологорозвідувальні роботи, плата за воду, деревину, витрати на рекультивацію земель, охорону повітряного, водного басейнів);

· набір і підготовку кадрів;

· поточну раціоналізацію виробництва (удосконалення технології, організації виробництва, праці, підвищення якості продукції), крім капітальних витрат.

До факторів, що забезпечують зниження собівартості, відносяться:

· застосування новітніх технологій;

· економія сировини, палива, електроенергії;

· підвищення продуктивності праці;

· зниження втрат від браку й простоїв;

· поліпшення використання основних виробничих фондів;

· скорочення витрат по збуту продукції;

· упорядкування витрат на апарат керування й ін.

Собівартість виробу може знижуватися й за рахунок скорочення умовно-постійних витрат у результаті росту обсягів виробництва й реалізації.

Економія, що обумовлює фактичне зниження собівартості, розраховується по типовому переліку факторів:

1. Підвищення технічного рівня виробництва. Це впровадження нової, прогресивної технології, механізація й автоматизація виробничих процесів; поліпшення використання й застосування нових видів сировини й матеріалів; зміна конструкції й технічних характеристик виробів; інші фактори, що підвищують технічний рівень виробництва.

Э = (С_С - С_Н) ´ АН,

де Э - економія прямих поточних витрат

С_С - прямі поточні витрати на одиницю продукції до впровадження заходу

С_Н - прямі поточні витрати після впровадження заходу

АН - обсяг продукції в натуральних одиницях від початку впровадження заходу до кінця планованого року.

2. Удосконалювання організації виробництва й праці.

Зниження собівартості може відбутися в результаті зміни в організації виробництва, формах і методах праці при розвитку спеціалізації виробництва; удосконалювання керування виробництвом і скорочення витрат на нього; поліпшення використання основних фондів; поліпшення матеріально-технічного постачання; скорочення транспортних витрат; інших факторів, що підвищують рівень організації виробництва.

3. Зміна обсягу й структури продукції, які можуть привести до відносного зменшення умовно-постійних витрат (крім амортизації), відносного зменшення амортизаційних відрахувань, зміни номенклатури й асортиментів продукції, підвищенню її якості.

Відносна економія на умовно-постійних витратах визначається по формулі: Э_П = (Т ´ П_С) / 100,

де Э_П - економія умовно-постійних витрат

П_С - сума умовно-постійних витрат у базисному році

Т - темп приросту товарної продукції в порівнянні з базисним роком.

Загальну економію на амортизаційних відрахуваннях розраховують по формулі: Э_А = ( А_ОК / ДО - А₁ДО / Д₁ ) ´ Д₁,

де Э_А - економія у зв'язку з відносним зниженням амортизаційних відрахувань

А₀, А₁ - сума амортизаційних відрахувань у базисному й звітному році

К - коефіцієнт, що враховує величину амортизаційних відрахувань, що відносяться на собівартість продукції в базисному році

Д₀, Д₁ - обсяг товарної продукції базисний і звітний роки.

4. Поліпшення використання природних ресурсів. Тут враховується: зміна складу і якості сировини; зміна продуктивності родовищ, обсягів підготовчих робіт при видобутку, способів видобутку природної сировини; зміна інших природних умов.

5. Галузеві та інші фактори. До них ставляться: уведення й освоєння нових цехів, виробничих одиниць і виробництв, підготовка й освоєння виробництва в діючих об'єднаннях і на підприємствах; інші фактори. Необхідно проаналізувати резерви зниження собівартості в результаті ліквідації застарілих й уведення нових цехів і виробництв на більше високій технічній основі, із кращими економічними показниками.

Розрахунок суми зміни витрат здійснюється по формулі:

Э_П = ( З₁/Д₁ - З₀/Д₀ ) ´ Д₁,

де Э_П - зміна витрат на підготовку й освоєння виробництва

З₀, З₁ - суми витрат базисний і звітний роки

Д₀, Д₁ - обсяг товарної продукції за базисний і звітний роки.

Отже, за даними обліку витрат визначаються результати діяльності структурних підрозділів і підприємства в цілому, оцінюється і аналізується виконання планових завдань по зниженню собівартості і підвищенню ефективності виробництва. Зменшення витрат праці й матеріальних ресурсів на виготовлення одиниці продукції є головним джерелом підвищення ефективності господарювання.

Слід зауважити, що для затвердження реального фінансово-економічного становища підприємства (фірми) потрібно постійно турбуватися про свою конкурентно-спроможність, реально оцінювати своє становище на ринку серед інших товаровиробників, домагатися переваг над конкурентами, в асортименті та якості продукції, рівні затрат виробництва, ціноутворенні тощо.

Література

1. Економіка підприємства : Навчальний посібник /За ред. А.В. Шегди ., 3-тє вид., випр. – К. : Знання –Прес, 2003. – 335с.

2. Гукасьян Г.М. Экономическая теория: ключевые вопросы. Учебное пособие. – М. : Инфра – М ., 98 год.

3. http://referatu.net.ua/referats/7380/40643

4. http://ubooks.com.ua/books/000171/inx46.php