Вийтюк О.В., Косминко М.В.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Дискусійні питання в обліку грошових коштів

Анотація. Розглянуто дискусійні питання в обліку грошових коштів. Визначено сутність функціонування підприємства, розглянуто ряд проблем, пов’язаних з обліком грошових коштів, зазначені ключові відмінності між МСБО 7 та П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів».

Постановка проблеми. Функціонування підприємства — це складний динамічний процес, що є результатом неперервного циклічного руху грошових коштів. Однією із проблем, що виникають перед підприємствами в сучасних умовах, є відновлення і збереження динаміки циклів операційної, інвестиційної і фінансової діяльності, що є запорукою необхідної ліквідної позиції підприємства і реалізації його попиту на кошти. Вирішення цієї проблеми неможливе без глибоких досліджень економічних механізмів, що визначають грошові потоки кожного окремого суб’єкта господарювання.

Аналіз досліджень та публікацій. Дослідженню питань обліку грошових коштів присвячені праці відомих вітчизняних економістів, зокрема, С.Л. Берези, М.Т. Білухи, Ф.Ф. Бутинця, Н.М. Ткаченко, А.М. Марочкіної, Ю.А. Вериги, С.Ф. Голова, Г.Г. Кірейцева, М.В. Кужельного, Н.М. Малюги, Є.В. Мниха, Л.В. Нападовської, В.В. Сопка та інших.

Метою роботи є дослідження та аналіз дискусійних питань, пов’язаних з обліком грошових коштів.

Виклад основного матеріалу. Існує ряд проблем пов'язаних з обліком грошових коштів, а саме: визнання та класифікація грошових коштів; правильне їх відображення у фінансовій звітності; організація контролю за процесом збереження та використання грошових коштів; оптимізація надходжень і виплат готівки та формування інформаційної бази даних для аналізу отриманих і втрачених вигод від проведених заходів; повнота, своєчасність та аналітичність відображення в звітності руху грошових коштів; матеріально-технічне та організаційне забезпечення ведення обліку грошових коштів.

Практика показує, що облік грошових коштів є достатньо регламентований законодавчими та нормативними актами України. Але розширення форм і методів здійснення розрахунків, властивостей та функцій грошових коштів як інструментів забезпечення оперативної платоспроможності стали основною причиною уточнення й деталізації відображення в бухгалтерському обліку та контролю операцій з ними. Актуальність теми також визначається значним обсягом готівкових та тіньових розрахунків у вітчизняній практиці.

Відомо, що при організації обліку грошових коштів підприємства слід забезпечити повноту та своєчасність їх відображення у системі обліку. Дана ділянка бухгалтерії є досить важливою, тому що від достовірності та оперативності обліку грошей залежить вся фінансова діяльність підприємства. Побудова належного обліку грошових коштів передбачає правильність здійснення й відображення всіх етапів їх руху, починаючи з нормативно-правових вимог, заповнення первинних документів, узагальнення та систематизації інформації в регістрах і завершуючи складанням звітності.

Більшість науковців та практиків схиляються до думки, що проблеми зв’язані з бухгалтерським обліком грошових коштів є не стільки облікові, бо як правило не виникає значних проблем з їх ідентифікацією як об’єкта обліку чи оцінкою (за оголошеною вартістю), а більше управлінські, організаційні. Сутність їх зводиться до управління залишком грошових коштів (в першу чергу тим, який можна вважати «вільним»), управління грошовими потоками, а також забезпечення їх зберігання, контролю, узгодження «банківського» обліку та обліку неготівкових коштів на підприємстві.

Проте, спробуємо виділити окремі облікові проблеми, які на нашу думку є суттєвими. Це, по-перше, оцінка віх монетарних статей (в тому числі статей грошових коштів в іноземній валюті) у валюті звітності, по-друге, визначення класифікаційної групи грошових коштів (розмежування таких складових грошових коштів як кошти в касі, кошти в банку та кошти в дорозі), по-третє, врахування фактора часу при оцінці грошових коштів підприємства (на даний момент це є дискусійним питанням), і найголовніше, складання звітності про рух грошових коштів. На думку практиків, саме звіт про рух грошових коштів є найскладнішим та найсуперечливішим серед усіх фінансових звітів підприємства.

Характеризуючи історичні передумови появи даного звіту зазначимо, що корпорації США «споконвічно» враховували свої доходи і витрати (а значить і прибуток) за методом нарахування. При цьому всі добре розуміли, що нарахований і грошовий прибутки збігаються не завжди. Поступово, в силу різних причин, в інвесторів і державних регуляторів виникла сильна заклопотаність фактичним рухом грошових коштів компаній. Тобто, їх цікавили в першу чергу показники «чистий рух грошових коштів», «чистий фінансовий потік», а показник прибутку при цьому відкотився на другий план.

Інформація про рух грошових коштів підприємства справді є корисною, оскільки вона надає користувачам фінансових звітів основу для оцінки спроможності підприємства генерувати грошові кошти та їх еквіваленти, а також потреби підприємства щодо використання цих грошових коштів. Для економічних рішень, які приймають користувачі, необхідна оцінка спроможності підприємства генерувати грошові кошти та їх еквіваленти, а також часу такого генерування і впевненості в ньому. Грошові кошти потрібні підприємствам, в основному, з однакових причин, якою різною не була б їх основна діяльність, від котрої одержують прибутки: для здійснення операцій, погашення зобов’язань і забезпечення доходу інвесторам [2].

Звіт про рух грошових коштів можна вважати доповненням до бухгалтерського балансу (в частині деталізації руху грошових коштів), його слід використовувати разом з іншими фінансовими звітами, оскільки він надає інформацію, яка дозволяє користувачам оцінювати зміни у чистих активах підприємства, його фінансовій структурі (в тому числі ліквідність та платоспроможність), а також здатність впливати на суми і період руху грошових коштів з метою пристосування до обставин та можливостей, які постійно змінюються. Інформація про рух грошових коштів є корисною для оцінки здатності підприємства генерувати грошові кошти та їх еквіваленти, а також дозволяє користувачам розробляти моделі для оцінки та порівняння теперішньої вартості майбутнього руху грошових коштів різних підприємств. Вона також підвищує ступінь зіставності звітності про результати діяльності різних підприємств, тому що запобігає впливу різних підходів до обліку однакових операцій та подій.

Нагадаємо, що для аналізу грошових потоків в світовій практиці застосовують норми МСБО 7 «Звіти про рух грошових коштів», в Україні відповідно до вимог П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів» також формується однойменний звіт [4].

Ключовими відмінностями між цими нормативними документами є те, що МСБО 7 передбачає застосування для руху коштів в результаті операційної діяльності на вибір прямого чи непрямого методу формування звітності, а в Україні, відповідно до останніх змін (наказ Міністерства фінансів Україні від 10 червня 2010 р. № 382) передбачено зміну непрямого методу подання інформації про рух коштів результаті операційної діяльності на прямий [1].

Вважаємо це логічним кроком, оскільки у міжнародній практиці доведено, що прямий метод складання Звіту про рух грошових коштів є більш простим і зрозумілим (95% провідних компаній світу підтримали цей метод). Складання Звіту за непрямим методом призводить до виникнення ряду проблем, які спричиняються неоднаковим роз’ясненням фінансової інформації.

Як відомо, попередня редакція П(С)БО 4 передбачала застосування непрямого методу – використання готових показників звіту про фінансовий стан підприємства (баланс - ф. № 1) та Звіту про фінансові результати (ф. № 2) для безпосереднього заповнення рядків Звіту про рух грошових коштів (ф. № 3) або через визначення з них різниць для заповнення окремих рядків, і лише незначна кількість рядків потребувала вибірок з даних синтетичного або аналітичного обліку.

Застосування прямого методу складання звіту про рух грошових коштів базується на безпосередньому використанні даних з регістрів бухгалтерського обліку щодо дебетових або кредитових оборотів грошових коштів (рахунки 30 «Каса» і 31 «Рахунки в банках») за звітний період у кореспонденції з рахунками бухгалтерського обліку операцій, активів або зобов'язань (рахунки 14,15,18, 34 - 37, 39, 41, 45 - 48, 50 - 53, 55, 60 - 69, 70, 71, 73 - 76). Внутрішні зміни у складі коштів (з каси у банк, з поточного рахунку в банку на депозитний, акредитивний рахунки і рахунок лімітованих чекових книжок і навпаки) до вищезазначеного звіту не включаються [3].

Дослідження методики формування звіту про рух грошових коштів, яка передбачена в економічно розвинених країнах, передбачає два способи: 1) послідовний аналіз кожної операції перед складанням звіту; 2) аналіз за допомогою робочих таблиць. Доведено, що формування звіту про рух грошових коштів за допомогою робочих таблиць є найбільш ефективним, оскільки розкриває інформацію про зміни сальдо кожного рахунку негрошового характеру та дозволяє здійснити класифікацію всіх джерел і напрямків використання грошових коштів протягом облікового періоду.

Висновки. Складання звіту про рух грошових коштів починаючи з 2010 року прямим методом дозволить отримувати інформацію про реальне надходження і витрачання грошових коштів та прогнозувати дані зміни, а також враховує операції прямого обміну.

Література:

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 „Звіт про рух грошових коштів”: Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 №87 // Правова бібліотека „ІНФОДИСК”.

2. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку (IAS) 7 «Звіти про рух грошових коштів» // minfingov.ua.

3. В. Пархоменко. Удосконалення звіту про рух грошових коштів // Вісник податкової служби України”. – 2010. - № 26 .

4. М.А. Проданчук. До методики складання Звіту про рух грошових коштів// Економіка та держава.-2008.-№6.