Матіїв І.М., Кушнірюк В.К.

Науковий керівник Репужинська Т. І.

Буковинська державна фінансова академія, м. Чернівці

 

Муніципальний соціалізм як один із напрямів розвитку місцевого самоврядування

 

У статті аналізуються теоретичні підходи до реформування місцевого самоврядування в умовах сьогодення, а саме побудова моделі суспільства під назвою «Муніципальний соціалізм».

The article examines theoretical approaches to local government reform in today's conditions, namely the construction of model of society called "municipal socialism".

 

Актуальність. Місцеве самоврядування, згідно з Євро­пейською хартією про місцеве самовряду­вання, становить одну з основ демократич­ного ладу. Починаючи з 1990 р. в Україні створювалась відповідна організаційно-правова база місцевого самоврядування. Проте перший етап розвитку місцевого самоврядування в нашій державі не може не викликати обґрунтованої тривоги. Попри декларативну підтримку місцевого самоврядування, органами державної влади іноді навпаки звужувалися його права і можливості. Відповідно виникає обґрунтована необхідність у реформуванні місцевого самоврядування [5, 158].

У процесі самоорганізації населення, яке відбувається з допомогою місцевого самоврядуванням, можна сподіватися на найефективніше використання потенціалу самоорганізації суспільства, ініціативи громадян. Актуальність проблеми детерміновано створенням реальних умов розвитку громадянського суспільства, про яке останнім часом так багато говорять політики та науковці. Досвід демократичних країн засвідчує: там, де розвинуте місцеве самоврядування, панує і демократичне впорядкування, держава і влада підконтрольні громадянам, а не навпаки

Актуальність проблеми зростає разом з обранням курсу на створення демократичної, правової держави, Україна повинна здійснювати заходи щодо розвитку й удосконалення засобів і методів народовладдя, використовуючи досвід українського народу і світового співтовариства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вирішення проблем становлення та розвитку місцевого самоврядування знайшли зображення у працях як зарубіжних, так і вітчизняних дослідників. Зокрема питанням ролі держави в регулюванні розвитку місцевого самоврядування  займаються Т. Бондарук, Н. Косаревич, основні підходи у плані реформування системи місцевого самоврядування розглянуті у працях Л. Самойленка, І. Лопушинського, а дослідженням використання світового досвіду у організації місцевого самоврядування займаються В. Ільяшенко, В. Пантюхін. Що стосується безпосередньо муніципального соціалізму як шляху до гідного людського життя, то найбільш обґрунтовано дане питання розглядається В. Волгою.

Саме дослідження вищезазначених науковців стали основою для написання даної статті.

Виклад основного матеріалу. Досліджуючи комплекс актуальних проблем місцевого самоврядування в сучасній Україні, фахівці відзначають, що на сьогодні органи місцевого самоврядування не здатні досягнути тієї мети, заради якої вони власне існують – створити та підтримувати сприятливе життєве середовище, в якому людина мала б усі можливості для розвитку, користувалася б якісними та доступними соціаль­ними послугами. Таким чином, наявна сьо­годні система місцевого самоврядування не відповідає потребам суспільства.

Серед чинників, що дають підстави для такої негативної оцінки, на нашу думку, слід виділити низький рівень соціальної активно­сті членів територіальних громад, небажан­ня брати активну участь у діяльності орга­нів самоорганізації населення, від'ємний баланс довіри населення до органів місце­вої влади. Зокрема результати європейського соціологічного дослідження показують, що ресурс довіри до органів влади в Україні є на сьогодні вкрай незначним, особливо порівняно з аналогічними показниками в країнах Європейського Союзу, що видно з наведеної табл. 1.

Таблиця 1

 

Розподіл відповідей на запитання «Наскільки Ви довіряєте працівникам центральних та місцевих органів державного управління та вважаєте, що вони є чесними?»

                                                                 (%)

Країна

Зовсім не довіряю

Не довіряю

Важко сказати

Довіряю

Повністю довіряю

Не знаю

Середній бал

Австрія

3,5

8,8

29,5

42,6

8,5

7,0

3,47

Великобританія

5,0

21,1

46,4

24,6

0,4

2,4

2,94

Данія

2,0

8,9

24,5

52,0

8,0

4,0

3,58

Естонія

3,9

18,4

28,6

30,6

2,1

16,5

3,10

Іспанія

5,8

16,9

31,3

40,0

3,7

2,3

3,19

Нідерланди

2,8

17,8

37,6

39,0

0,9

1,8

3,18

Польща

4,8

18,2

36,7

30,9

1,0

8,2

3,06

Словаччина

4,2

25,6

41,7

19,9

1,0

7,2

2,87

Угорщина

6,3

13,5

27,5

43,2

3,4

6,1

3,25

Україна

10,8

20,7

31,5

16,3

2,7

17,9

2,75

*[1, 143]

Відповідно виникає необхідність у підвищенні довіри населення. Логічно постає питання: а як це зробити?

Сьогодні розробляються проблеми визначення шляхів, форм і методів самоорганізації населення з урахуванням світових зразків, власного досвіду і менталітету народу. Історія свідчить, що досконалість форм самоорганізації населення залежить від форм суспільної свідомості й відображає одну з основних людських ідей – соціальну справедливість. Ця проблема стає найважливішою у сучасному розвитку українського суспільства. Дослідження її у взаємозв'язку з такими категоріями, як влада, право, свобода, мораль, управління, дає можливість глибше осмислити сутність і напрями нашої соціальної трансформації [7, 84]. 

У сучасного суспільства є два найпотужніших інструменти для успішного розвитку: система державної влади і капітал.

Вони виконують своє соціальне завдання тільки в разі, якщо перебувають під постійним і дієвим контролем суспільства, а якщо вириваються з-під цього контролю, то вже про демократію і мови бути не може.

Вже сьогодні в Україні спостерігається щось подібне, тому виникає об’єктивна необхідність у спрямуванні суспільного розвитку на цивілізований шлях.

Найавторитетніші світові експерти припускають, що ліберальна модель побудови економіки й управління суспільством зазнала краху. Її замінила модель сучасного соціалізму під якою розуміється подолання домінування капіталу над суспільством, де капітал знаходить під суспільним контролем.

Сучасний соціалізм - це найпоширеніший спосіб побудови влади в найбільш розвинених суспільствах з ринковою економікою [2, 2].

Держава може вважатися соціалістичною, якщо в ній не тільки подоланий домінуючий вплив великого капіталу на суспільне життя,  але  влада ефективно  вирішує ще три найважливіші завдання, а саме:

- максимально справедливого розподілу продукту праці в суспільстві;

- постійного підвищення якості життя громадян;

- підвищення конкурентоспроможності суспільства в глобалізованому висококонкурентному світі.

Влада в соціалістичних країнах існує:

- або у вигляді влади держави - тобто державних інститутів. Це державно-адміністративний соціалізм (позитивними прикладами таких держав є Китай і Білорусія);

- або у вигляді влади суспільства, де держава також перебуває під його контролем. Це демократичний соціалізм (переважна більшість країн Західної Європи).

У Швейцарії (а також у багатьох інших країнах Західної Європи) всі життєві питання - освіти, медичного обслуговування, комунальні проблеми,  питання охорони  навколишнього середовища тощо - громадяни вирішують самі на рівні територіальної громади, де розпоряджаються грошима й повністю їх контролюють. Хто конкретно керує країною - їм байдуже [2, 6]. Саме ця модель підходить для України і зветься вона муніципальним соціалізмом.

Муніципальний соціалізм в сучасному і успішно випробуваному у світі варіанті – це шлях до гідного життя кожної людини, а також універсальна відповідь цивілізованого суспільства на виклики часу. Це найважливіший інструмент побудови нового суспільства. Без нього європейський шлях розвитку для України залишиться недосяжною мрією.

На шляху побудови даної моделі потрібно спиратися на такі основні принципи змін:

1)           широке залучення населення до процесу безпосереднього вирішен­ня місцевих питань;

2)     розширення прав і свобод громадянина;

3)           максимально можливе наближення органів місцевого самоврядування до спо­живачів послуг, що надаються цими орга­нами населенню;

4)     забезпечення мирного розвитку як на міжнародній арені, так і всередині країни;

5)     конкурентоспроможне суспільство;

6)           оптимізація кількості адміністративних одиниць для посилення економічних і куль­турних центрів;

7)           чіткий розподіл повноважень і компе­тенції між територіальною громадою та ор­ганами самоврядування, органами місцево­го самоврядування району й області, орга­нами державної влади [5, 160].

Першочерговими завданнями, що мають істотне значення для формування муніципального соціалізму в Україні, є:

1)     максимально наблизити інструменти влади до джерела влади – громадянина (перерозподілити значну частину юридичних повноважень, а також більшу частину фінансового й матеріального ресурсу країни із загальнодержавного рівня на рівень територіальних громад міст, селищ і сіл. Досягти економічної самодостатності територіальних громад. Створити дієві механізми контролю над владою. Значну частину коштів місцевих бюджетів, у свою чергу, перерозподіляти через органи самоорганізації населення);

2)     повернутися до мажоритарної системи виборів місцевих органів влади;

3)     вибори до Верховної Ради здійснювати за системою, що поєднає у собі переваги пропорційної й мажоритарної систем (Депутати  обираються за  пропорційною  системою з відкритими списками. Протягом півроку до дня виборів проводиться попереднє всенародне обговорення конкретних кандидатів у депутати від кожної партії й з'ясування суспільної думки шляхом традиційних соцопитувань, голосування в Інтернеті й інших формах);

4)     забезпечити дієвий контроль над владою через механізми виборності й підзвітності (реальна демократія вимагає не тільки того, щоб вся влада походила від народу, але й щоб ті, кому вона довірена, залишалися в постійній залежності від народу, під його постійним, дієвим і компетентним контролем);

5)     ввести повсюдність місцевого самоврядування (повсюдність місцевого самоврядування - спосіб організації влади, що відповідає практиці зарубіжних країн, у першу чергу європейських. Місцеве самоврядування на низовому рівні здійснюється не тільки в межах територіальних громад міст, селищ і сіл, але й включає прилеглу територію);

6)     перейти до чітко розмежованого формування загальнодержавного й місцевих бюджетів;

7)     усунути диспропорції, які склалися при розподілі бюджетних коштів у зв'язку з поділом населених пунктів за рівнем підпорядкованості (обласного, районного);

8)     юридичні повноваження передати на рівень, максимально наближений до людей - прибрати владних посередників (необхідно відмовитися від виборності районних і обласних рад. Районні і обласні ради повинні складатися із всенародно обраних мерів міст, селищ і сіл відповідних територій);

9)     домогтися прийняття Муніципального кодексу, який включає ряд законів, що розширюють права територіальних громад [2, 9];

Висновки. Вивчення досвіду зарубіжних країн дає можливість виокремити складові місцевого самоврядування, що є найбільш дієвими. Однак запозичення навіть найкращих рис побудови управлінських систем не гарантує позитивних змін з українському суспільстві. Тому зміна підходів до формування системи самоврядування має бути поміркованою та узгодженою з історичним досвідом, сучасним станом та цілями розвитку зазначеної системи.

Виходячи із сучасного соціально-економічного становища в Україні випливає логічний висновок – існуюча в Україні система міс­цевого самоврядування сьогодні не відпові­дає потребам суспільства. Функціонування місцевого самоврядування не спрямовано на реалізацію його головного призначення – створення та підтримку сприятливого жит­тєвого середовища, необхідного для всебіч­ного розвитку людини, надання мешканцям територіальних громад якісних і доступних публічних послуг на основі сталого розвитку дієздатної громади. Перед місцевим само­врядуванням постали виклики, які потребу­ють ефективного та швидкого реагуван­ня.

Вихід із ситуації, що склалася можливий за умови побудови якісно нової, зорієнтованої на місцеве самоврядування моделі суспільства. І ця модель для України носить назву «Муніципальний соціалізм».

Список використаних джерел:

1.     Бондарук Т. Роль держави в регулюванні розвитку місцевого самоврядування / Т. Бондарук // Економіст. – 2009. – №10. – С. 9-12

2.     Волга В. О. Муніципальний соціалізм. Шлях до гідного людського життя (уривки з книни) / В. О. Волга. – К.: Пятий Елемент Плюс, 2010. – 12с.

3.     Гулевська С. Ф.   Діяльність органів місцевого самоврядування: оцінки громадян України / С. Ф. Гулевська // Держава та регіони. Серія: Державне управління. – 2010. – №2. – С. 142-147

4.     Косаревич Н. Б. Державна політика щодо фінансового забезпечення місцевих бюджетів / Н. Б. Косаревич // Наукові праці НДФІ. – 2008. – №2. – С. 21-25

5.     Лопушинський І. П.   Місцеве самоврядування України в структурі адміністративно-територіальної реформи (на прикладі Херсонської області) / І. П. Лопушинський // Держава та регіони. Серія: Державне управління. – 2010. – №2. – С. 158-163

6.     Пантюхін В. О. Адаптація світового досвіду організації місцевого управління в Україні / В. О. Пантюхін // Економіка та держава. – 2009. – №8. – С. 39-40

7.     Самойленко Л. Я. Основні підходи до реформування системи місцевого самоврядування як чинника самоорганізації і волевиявлення населення в громадському суспільстві / Л. Я. Самойленко // Інвестиції: практика та досвід. – 2009. – №20. – С. 84-88