Философия / 1. Философия литературы и искусства

Пакуліна Г.С.

ЗОСШ № 95, м. Харків

Сприйняття Реальності в синестезійному аспекті

Синестезія грає важливу роль в процесі пізнання. Під синестезією розуміють накладення в одночасному когнітивному акті різних по модальності сприйнять. Наприклад, зорові образи можуть постійно супроводжуватися запахами, смаковими відчуттями, образи букв – колірним забарвленням, масиви інформації – асоціюватися з цифрами і так далі. Такого роду комплексне сприйняття досить розвинене в художньо обдарованих натурах. Так, серед музикантів є немало людей з «кольоровим слухом», при якому звукові комплекси візуально представляються безпосередньо в кольорі, а зорові образи озвучуються (М.А. Римський-Корсаков, О.М.Скрябін, Б.В. Асаф’єв).

Символічні мови, що склалися, колись формувалися завдяки синестезійним особливостям мислення. Задовільного пояснення даному феномену доки не знайдено. Найбільш поширена версія про емоційну основу асоціативного сприйняття: емоційна напруга, сильне бажання виразити себе отримує розрядку в мимовільних рухах, незвичайних звукових і зорових асоціаціях. Поза сумнівом, і лінії, і фігури, і звуки, і кольори, і форми тіл – все надає емоційну дію на психіку, але синестезія не обов'язково є прямим наслідком емоцій, а часто протікає настільки ж природно, наскільки і процес логічного висновку. На нашу думку, цей феномен має пряме відношення до розуміння природи будь-якого типу символічного мислення. Її роль в процесі пізнання важко переоцінити, і, можливо, саме синестезія є ключем до нерозгаданих таємниць людської творчості.

У символічній системі сприйняття світу відрізняється від звичайного. Отримувані за допомогою фізичних відчуттів уявлення про реальність формують деяку вихідну систему. У цій системі об'єкти розділені, і ми говоримо, що вони конкретні. За допомогою абстрактного наукового мислення ми створюємо моделі світу, що свідчать про іншу, не прямо очевидну для буденної свідомості, будову Реальності. В такому разі ми вимушені говорити про існування інших рівнів Реальності. Так, в творчому образному мисленні геніальний художник у прямому розумінні бачить «іншу Реальність». Він невербально-логічною дорогою створює власну систему символів-понять, яка відкриває істину, але в іншому аспекті. Кожна символічна система індивідуальна, але не довільна. Можна сказати, що вона є індивідуальним вираженням певного сутнісного аспекту Реальності. З цієї причини відносно художньої творчості найбільш відповідним було б використання поняття Творчої Реальності або Реальності Творчого бачення.

У свідомості музиканта Творча Реальність утворюється за своїми внутрішніми, властивими їй законами, притому закон Гармонії очолює над останніми. Згідно Сараджеву, «гармонізація – той же закон буття, по якому створені музичні форми... кожна форма, уявлення, поняття має свою гармонізацію – індивідуальну і лише одну». І фізичні об'єкти, і абстрактні поняття, і емоції – все зводиться до єдиного плану – звуко-зоровим образам свідомості, які виконують функцію знаків, що позначають предмет і що мають певний сенс. Що стосується людини, то частково його індивідуальна гармонізація залежить від розвиненості психічних і інтелектуальних якостей.

У філософсько-психологічній літературі з образним мисленням зв'язують наочні представлення почуттєвого світу або вихідної фізичної Реальності. Дані, отримані на підставі фізичного сприйняття, включаються у свідомість. Але безпосереднє мислення ними не обмежується, оскільки оперує і абстрактними символами-образами внутрішнього походження.

За нашим глибоким переконанням, синестезія і є одна з форм абстрактного безпосереднього мислення.

Як відзначає більшість дослідників, в наш час людство прийшло до певної безвиході свого розвитку. Пошуки засобів виходу з безвиході цивілізації і відновлення гармонійних початків в суспільстві, природі і самій людині стимулюють інтерес до неординарних способів пізнання. Розвиток здібності до асоціативного мислення, інтегруючого різні рівні свідомості усередині людини шляхом подолання звичних кордонів, – одна з можливих доріг підвищення творчої сили розуму. Породження асоціативних символічних зразків на рівні інтуїтивного розуму протікає в стані внутрішнього зосередження, але без втручання інтелекту, прив'язаного до звичайних думок і уявлень. Роль звичайного інтелекту в даній ситуації зводиться до перекладу даних свідомості з одного плану на інший шляхом спостереження, класифікації, зіставлення з даними фізичного досвіду і формування системи значень для внутрішніх зразків. Виникає закономірне питання, – чи можна стверджувати, що отримане в такий спосіб знання буде істинним? Згідно більшості духовних шкіл достовірність особистого знання прямо залежить від духовно-етичного ядра особи. Якщо Істину слід шукати там, де Красу, то Краса – там, де Добро.

Сприйняття Реальності в синестезійному аспекті наводить до певного знання, але для більшості людей це знання неявне. Мистецтво організовує пізнавальний матеріал і передає його сенс в логічно структурованих зразках.

Синестезійне сприйняття сприяє зближенню людських пізнавальних здібностей та їх збагаченню шляхом об'єднання інтелекту й інтуїції. Зараз уже складно сперечатися про реальність і об'єктивність синестезії. Ми пропонуємо піти ще далі, - визнати синестезію як філософське поняття, пов'язане з процесом пізнання об'єктивної реальності.

Синестезія істотно збільшує пізнавальні здібності людини. Вона як концентрована і симультанна актуалізація почуттєвого в широкому спектрі його проявів сприяє кращому сприйняттю цілісності світу. Синестезія як специфічна форма взаємодії в цілісній системі почуттєвого віддзеркалення є проявом сутнісних сил людини. Синестезія як здібність до гармонійного сприйняття Реальності є однією з форм асоціативного безпосереднього мислення. Особисті творчі зусилля тих, що володіли цим даром подвижників, що досягли успіху в інтуїтивно-духовному розвитку, призвели до формування систем символічних мов, які потім входили і освоювалися в культурі, стаючи загальнозначущими. Це покращувало пізнання Реальності, що доводить тезу, яка висувається нами, про важливу роль синестезії в процесі пізнання.