“Психология и социология” / Социальная психология

Опрошанська Лілія Віталіївна Харківський прикордонний загін

Методологія дослідження міжособистісних конфліктів.

Для вивчення міжособистісних конфліктів використовуються різноманітні методи і методики: спостереження, вивчення документів, співбесіда, психодіагностичні методики та інше.

Ми пропонуємо для виявлення конфліктних особистостей а також для виявлення особливостей поведінки при виникнення конфліктних ситуацій, використовувати наступні психодіагностичні методики:

- діагностика МЛО (Т. Лірі);

- методика Q-сортировка;

- методика Г. Айзенка;

- методика А. Баса-Дарки;

- тест А. Ассінгера (оцінка агресивності у відношеннях);

- тест «Конфліктна особистість»;

- опитувальник Томаса.

Методика діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі виявляє переважний тип відносин з оточуючими у самооцінці і взаємооцінці. При дослідженні міжособистісних відносин найбільше часто виділяються два фактори: домінування-підкорення і дружелюбність-агресивність.

Для представлення основних соціальних орієнтацій Т. Лірі розробив умовну схему у вигляді кола, поділеного на сектори. У цьому колі по горизонтальній і вертикальній осях позначені дві осі орієнтації: домінування-підкорення і дружелюбність-ворожість. У свою чергу ці чотири сектори розділені на два - відповідно до більш приватних відносин. Для ще більш детального опису круг поділяють на 16 секторів.

Схема Т. Лірі заснована на припущенні, що чим ближче результати випробуваного до центру окружності, тим сильніше взаємозв'язок цих двох перемінних. Сума балів кожної орієнтації переводиться в індекс, де домінують вертикальна (домінування-підкорення) і горизонтальна (дружелюбність-ворожість) осі. Відстань отриманих показників від центра окружності вказує на адаптивність чи екстремальність інтерперсональної поведінки.

Опитувальник містить 128 оціночних суджень, з яких у кожному із 8 типів відносин утворюється 16 пунктів, упорядкованих по висхідній інтенсивності. Міркування, спрямовані на виявлення якого-небудь типу відносин, розташовані не підряд, а особливим чином: вони групуються по 4 і повторюються через рівну кількість визначень. При обробці підраховується кількість відносин кожного типу.

Найбільш конфліктними являються прямолінійно-агресивні і недовірливо-скептичні типи особистостей [3].

Методика Q-сортировка запропонована Х. Заленом і Д. Штоком дозволяє визначити шість основних тенденцій поведінки людини в групі: залежність, незалежність, комунікабельність, некомунікабельність, прийняття «боротьби», уникнення «боротьби». Про конфліктність особистості свідчить високе прагнення до боротьби. Дана методика складається із 60 питань та трьох варіантів відповідей «так», «ні», «невпевнений» [2].

Методика Айзенка виявляє тип темпераменту особистості за допомогою двох шкал «ектравертивність-інтровертивність», «невротизм-емоційна стійкість». Про конфліктність особистості свідчить високий показник невротизму. Методика складається із 57 запитань і двох варіантів відповідей «так», «ні» [3].

Методика А. Баса-Дарки визначає індивідуальний рівень агресивності особистості. Агресивність розглядається авторами як комплексной феномен який проявляється в різних формах агресивних і ворожих реакцій: фізична агресія, непряма агресія, роздратування, негативізм, образа, підозривість. Конфліктні люди мають високий рівень агресивності.

Методика складається із 75 питань та двох варіантів відповідей [2].

Тест А. Ассінгера (оцінка агресивності у відношеннях) . За допомогою даного тесту можна визначити чи досить людина коректна у відношеннях з оточуючими і чи легко з нею спілкуватись. Про конфліктність свідчить висока агресивність. Даний тест має 20 питань і три варіанти відповідей [2].

Тест «Конфліктна особистість» позволяє виявити конфліктних індивідів які шукають привід для спорів, принципіальних особливостей, які стійко відстоюють свою думку, та осіб які легко уникають критичних ситуацій. Методика складається із 11 питань та трьох варіантів відповідей [4].

Опитувальник Томаса направлений на визначення стратегії поведінки

в конфліктній ситуації. Науковці виділяють п’ять основних стратегій конфліктної поведінки: суперництво, співпраця, компроміс, уникнення, пристосування. Слід зазначити, що оптимальною поведінкою у конфліктній ситуації вважається та коли використовуються всі стратегії в залежності від ситуації.

Методика складається із 30 питань і двох варіантів відповідей [1].

Запропоновані нами методики направлені не тільки на визначення конфліктності, але і на визначення рівня агресивності та розвитку комунікативних здібностей, так як свідчать практичні дослідження, між зазначеними особистісними якостями існує прямий взаємозв’язок.

Список літератури.

1. Анцупов А.Я., Шипилов А.И. Конфликтология: Учебник для вузов. – 2-е изд. перераб. и доп. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. – 591 с.;

2. Большая энциклопедия психологических тестов. – М.: Из-во Эксмо, 2006. – 416 с.;

3. Основы психологии: Практикум / Ред.-сост. Л.Д. Столяренко. – Изд-е 7-е. – Ростов н/Д: Феникс, 2006. – 704 с. – (Высшее образование);

4. Пугачев В.П. Тесты, деловые игры, тренинги в управлении персоналом – М.: Аспект Пресс, 2001 – 285 с.