*99214*

Д.е.н., проф. Садєков А.А., Пруднікова Г.І.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені

Михайла Туган-Барановського

ДИВЕРСИФІКАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА: ПРИЧИНИ ТА НАСЛІДКИ

В умовах нестабільного зовнішнього середовища, коли підприємствам доводиться шукати все нові способи забезпечення стабільності свого функціонування та розвитку, диверсифікація діяльності є тим самим інструментом, який дозволяє вистояти та забезпечити «світле майбутнє».

Питанням диверсифікації присвячені праці як видатних зарубіжних вчених-економістів (І. Ансоф, А.А. Томпсон, А.Дж. Стрікленд, М.Є. Портер, Г. Гольдштейн, Б. Карлоф, Ф. Котлер, М. Паск’є, П. Друкер, Р. Фатхутдінов), так і вітчизняних (С. Попова, О. Віханський, М. Корінько, З. Шершньова та інші).

Диверсифікація діяльності підприємства полягає в урізноманітненні бізнесу шляхом входження підприємства на нові сектори ринку і розширення галузевого діапазону його діяльності [1].

Основними методами реалізації стратегії диверсифікації є внутрішнє зростання (диверсифікація діяльності існуючого підприємства за рахунок пошуку нових видів діяльності, використання ефекту синергізму – концентрична диверсифікація) і зовнішнє зростання (диверсифікація шляхом злиття, поглинання підприємства з метою оновлення свого корпоративного портфеля – чиста диверсифікація).

Як свідчить світова практика господарської діяльності основними напрямами диверсифікації можуть бути:

- диверсифікація виробництва - розширення асортименту продукції, тобто відхід від спеціалізації виробничої діяльності шляхом випуску нових видів товарів;

- галузева диверсифікація, тобто розширення видів діяльності підприємства;

- диверсифікація ринків (географічне розширення).

Основними чинниками, що обумовлюють вибір даної стратегії є ситуації, коли:

- ринки для здійснюваного бізнесу виявляються у стані насичення або ж скорочення попиту на продукт внаслідок того, що продукт перебуває на стадії відмирання;

- необхідність збереження (підвищення) конкурентних позицій;

- поточний бізнес дає перевищення потреби надходження грошей, які можуть бути прибутково вкладені в інші сфери бізнесу;

- антимонопольне регулювання робить неможливим подальше розширення бізнесу у межах певної галузі;

- новий бізнес в поєднанні з існуючим може принести фірмі

синергетичний ефект;

- можливість кращого використання наявного кадрового потенціалу та залучення нових висококваліфікованих кадрів.

Диверсифікація діяльності виступає інструментом використання переваг комбінування, проникнення у нові найпривабливіші галузі, стабілізації фінансово-господарської діяльності підприємства. Тому диверсифіковані підприємства є більш стійкими і конкурентоспроможними порівняно з

вузькоспеціалізованими.

Забезпечення бажаного рівня конкурентоспроможності внаслідок диверсифікації проявлятиметься у:

- збільшенні кількості завойованих ринків;

- використанні ефекту масштабу виробництва;

- забезпеченні фінансової стабільності та рентабельності господарської діяльності;

- зменшенні ймовірності настання кризових ситуацій різноманітного походження (фінансового, виробничого, комерційного і т.д.);

- пристосуванні до потреб споживачів;

- розширенні каналів збуту;

- відкритті широкого доступу до ресурсів та сучасних технологій;

- підвищенні іміджу підприємства.

Приймаючи рішення про диверсифікацію необхідно пам’ятати, що:

1) диверсифікація, безумовно, позитивно впливає на економічний і фінансовий стан підприємства. Це ґрунтується на очевидному положенні про те, що будь-яка диверсифікація має призводити до зниження ризику і створення синергетичного ефекту. Але на практиці виявляється, що на першому етапі реалізації даної стратегії ефективність діяльності підприємства зростає за рахунок раціонального перерозподілу ресурсів, а на другому – ефективність знижується внаслідок зростання складності управління, виявлення суперечностей, невідповідностей в управлінських технологія [2];

2) ефективність диверсифікації значною мірою залежить від обраного її спрямування. Практика пересвідчила, що диверсифікація в галузях, що є спорідненими для підприємства, виявлялася більш результативною, ніж проникнення у сфери, не пов’язані з основними напрямами діяльності.

Отже, на сьогоднішній день диверсифікацію слід розглядати перш за все не як засіб для підвищення ефективності діяльності підприємства, а як умову його потенційного зростання, тобто встановлення і зміцнення довгострокової конкурентоспроможної позиції підприємства на ринку.

Література

1. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия. - СПб: Питер Ком,
1999. - 416 с. - (Серия «Теория и практика менеджмента»).

2. Березін О.В. Стратегія підприємства: Навч. посіб. / О.В. Березін, М.Г. Безпарточний. – К.: Ліра – К, 2010. – 224 с.