*99477*

Економічні науки/10.Економіка підприємства

 

Кульбідюк Л.В.

Науковий  керівник Левицька А.О.

Вінницький торговельно-економічний інститут,Україна

МЕХАНІЗМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Нерівномірність сучасного розвитку національної економіки, нестабільність ринкового середовища, супроводжується ускладненням економічних явищ, що зумовлює об'єктивну необхідність удосконален­ня механізму забезпечення конкурентоспроможності підприємства. Сьогодні практично відсутні загально визначені наукові розробки, що дозволяли б вирі­шувати проблемні питання цього рівня на єдиній діа­лектичній основі досвіду, сучасного стану і перс­пективних завдань діяльності суб'єктів господарю­вання.

У цілому можна визначити, що конкуренція є важ­ливим елементом ринкового механізму, без неї рин­кові Відносини теоретично уявити неможливо, а прак­тично вони не можуть існувати. Конкуренція є виз­начальною рушійною силою підприємства. Конку­ренція - це боротьба між суб'єктами господарюван­ня економічної сфери за більш вигідні умови вироб­ництва та продажу товарів, послуг.

В умовах глобалізації світової економіки глобалізується і конкуренція товаровиробни­ків. Практично завжди це конкуренція з відо­мими світовими виробниками. Сьогодні не можна розраховувати на те, що знайдеться ри­нок, недоступний для світових виробників, то­му проблема забезпечення конкурентоспро­можності власної продукції потребуватиме по­стійних рішучих дій для свого вирішення.

Проблема підвищення конкурентоспро­можності стосується практично всіх сторін життя суспільства. У розвинутих країнах, на­приклад. вона постійно перебуває у центрі ува­ги державних діячів та ділових кіл. Загострення конкурентної боротьби за збут продукції, за місце на ринку змушує країни постійно шукати нові можливості й резерви для збуту своєї про­дукції, удосконалювати технологію з метою створення якісних товарів [5].

Предметом конкуренції є товар. Товар - це продукт людської діяльності, який через обмін здатний задовольняти потребу. Щоб товар легко продавався на ринку, він повинен відповідати двом основним  вимогам, мати відповідні споживчі властивості, тобто бути корисним для особистого або суспільного вжитку і відзначатися конкурентоспроможністю, щоб придбання саме цього товару було для покупця ви­гіднішим і зручним порівняно з іншими товарами. Між споживчими властивостями товару та його кон­курентоспроможністю існує закономірність, і кожний конкурентоспроможний товар наділений споживчи­ми властивостям але не кожен товар конкурентос­проможний [2].

Конкурентоспроможність — це обумовлене економічними, соціальними га політичними факторами становище країни або окремого то­варовиробника па внутрішньому та зовнішньо­му ринках.

На конкурентоспроможність впливає ряд факторів, що об'єктивно впливають на підпри­ємство, а також суб'єктивних, які залежать від команди управління підприємства, організації, цілеспрямованості робіт, пов'язаних з забезпеченням конкурентоспроможності.

Виділяють три групи факторів, що забезпечують конкурентну перевагу:

·        відмінна якість, шо являє собою підвищену цінність для покупців або за рахунок зменшення їх за­трат, або за рахунок підвищення ефективності товару. Така зов­нішня конкурентна перевага за­безпечує фірмі підвищену ринкову владу, тобто може примусити ри­нок платити більш високу ціну;

·        витрати фірми нижчі за рахунок високої продуктивності. Така внутрішня конкурентна перевага робить фірму прибутковішою;

·        ключові компетенції - особливий навик чи технологія, які створю­ють унікальну цінність для спожив­ачів[1].

Проблема підвищення конкурентоспроможності має кілька аспектів: технологічний, органі­заційний, економічний, соціальний, юридичний та комерційний. Всі вони становлять єдину систему забезпечення конкурентоспроможності  підприємства, яка включає в себе три рівні: оперативний,  тактичний та стратегічний рівні [5].

Оперативний рівень відповідає за конкурентоспроможність продукції. Критерієм даного  рівня є показник конкурентноздатності продукції. Виокремлюють такі методи оцінки:

·        евристичний (експертний метод);

·        кваліметричний метод;

·        комплексний (інтегральний) метод.

Щодо тактичного рівня забезпечення конкурентоспроможності  підприємства. То він відповідає за загальний стан підприємства. Критерієм  на цьому рівні є комплексний  показник стану підприємства, а методи оцінки – методики комплексних оцінок  фінансово-господарської діяльності підприємства.

Третій рівень відповідає за інвестиційну привабливість підприємства. Критерієм конкурентоспроможності підприємства на даному рівні є ріст вартості підприємства. Виділяють такі підходи до оцінки як: порівняльний, витратний, дохідний та опціонний [3].

Конкурен­тоспроможність включає такі показники, як енергоємність;  економічність у споживанні сировини на одиницю продукції, що випускається, або здійсню­ваної роботи; вартість сировини та експлуатаційних матеріалів, безвідходної технології; надійність; періо­дичність та вартість ремонтів, вартість запасних час­тин; чисельність обслуговуваного персоналу, його кваліфікація, рівень заробітної плати.

Отже, результати оцінки конкурентоспроможності вико­ристовуються для вибору шляхів оптимального підви­щення конкурентоспроможності продукції, для роз­в'язання ринкових задач. У результаті даної оцінки визначаються основні напрями зміцнення конкурен­тних позицій. Це:

·        зміна структури використовуваних матеріалів або конструкцій продукції;

·        зміна порядку проектування створення про­дукції;

·        зміна технології виготовлення продукції, систе­ми контролю якості, збереження, упаковки, транспортування тощо;

·        зміна структури і розміру інвестицій на розроб­лення, виробництво і збут продукції;

·        зміна системи стимулювання постачальників.

У цілому для оцінки механізму забезпечення кон­курентоспроможності підприємства доцільно вико­ристовувати різні підходи: ресурсний, факторний, рейтинговий. Слід також зазначити, що на всіх рівнях господарювання у механізмі забезпечення конкурентоспроможності підприємства виділяють окремо механізм державного регулювання еконо­міки, і тоді оцінка механізму забезпечення конку­рентоспроможності підприємства набуває вирішаль­ного значення.

Література:

1. Войчак А.В. Конкурентні переваги підприємства: сутність і класифікація / А.В. Войчак, Р.В. Камишніков // Маркетинг в Україні. – 2005. – № 2. – С. 50-53.

2. Охвеш І. Конкуренція: проблеми формування конкурентних режимів в перехідній економіці // Перехідні економічні сис­теми: 36. наук, праць. - Вип. II. - К.: ІЗМН, 1999. -С. 84-86.

3. Реутов, В. Є. Конкурентоздатність підприємства: критерії, показники і методики оцінювання / В. Є. Реутов. // Економіка та держава. - 2006. - №5. – С. 65-67.

4. Селезньова О. В. Методологічні засади оцінки конкурентоспроможності підприємства / О. В. Селезньова // Економіка та держава. – 2007. - №6. – С. 31-33

5.  Харченко Т.Б. Забезпечення конкурентоспроможності підприємств як засіб ринкового реформування економіки // АПК. –  2003. –  № 2. –  С. 70-73.