*99358*

Экономические науки/13.Региональная экономика

асистент Большая О.В.

Полтавський національний педагогічний університет ім. В.Г.Короленка, Україна

Процес модернізації економіки та його вплив на зайнятість населення України

Актуальною проблемою сьогодення є вплив інноваційного розвитку та науково-технічного стану на зайнятість працездатного населення, на характер та масштаби виробництва, а також практично на всі аспекти суспільного життя. Економічне зростання, яке викликане розвитком новітніх технологій, має можливість підвищити рівень життя суспільства, позитивний вплив на вирішення проблем зайнятості за рахунок створення нових робочих місць мають нововведення на підприємствах та галузях економіки, підвищується рівень освіти та охорони здоров᾽я.

Економіка України – це сукупність інституцій, що забезпечують проведення ефективної державної інноваційної політики; забезпечення інтеграції освіти, науково-технологічної сфери та виробництва як передумови інноваційного розвитку економіки; всебічна підтримка фундаментальних наукових досліджень, спрямованих на забезпечення технологічного розвитку України; розвиток виробництва високотехнологічної продукції та послуг на інноваційній основі; першочергова реалізація інноваційних проектів, спрямованих на істотне поліпшення виробництва, яке прямо пропорційне збільшенню і виникненню нових робочих місць [1.с.9].

Пріоритетом розвитку має стати шлях, який дозволить провести оновлення основного капіталу, впровадження нових технологій та інновацій, що дасть можливість створення нових кваліфікаційних конкурентних робочих місць. Фундаментальною основою якісних перетворень, що відбуваються у світі, є завершення епохи індустріального виробництва, індустріальної цивілізації і формування сучасного глобального середовища постіндустріальної інформаційної цивілізації з принципово новою господарською системою, у якій роль головного виробничого ресурсу відіграє інформація, а роль вирішального чинника виробництва – знання. Такий розвиток економічних процесів зумовлює також, поряд із становленням інноваційної економіки, формування та впровадження інноваційної зайнятості населення, яка передбачає найбільш ефективну реалізацію людського потенціалу у високотехнологічних галузях, у сфері послуг, зокрема соціальних, поширеність яких в умовах інформаційного суспільства щораз зростає і вимагає від працівників вищого рівня підготовки і кваліфікації. Швидкі темпи науково-технічного розвитку визначили зміну потреб соціального замовлення, оскільки в окремих професіях типу «людина і техніка» предметом праці стає інформація. Під впливом розвитку техніки і введення інновацій у виробництві вдалося вивільнити працівників від тяжкої фізичної праці, яка тривалий час зберігалася у первинному (сільському господарстві) та вторинному (будівництві) секторах економіки. Нові високотехнологічні виробництва поступово пропонують застосування творчої інтелектуальної праці, при якій працівники здійснюють функцію контролю за роботою машин і управляють ними. А це означає, що сучасне виробництво має потребу у всебічно розвиненій робочій силі. У міру того як масове виробництво витісняється на периферію економічного життя, зайняті в ньому робітники будуть розглядатися не як тимчасово безробітні, а як особи, які віддалені від соціально важливої діяльності. За визначенням А. Горца, це «неопролетаріат» - люди, які стали хронічно безробітними, чиї інтелектуальні здібності знецінені сучасною організацією виробництва. Розвиток системи інформаційних технологій несе в собі докорінну зміну за змістом десятків професій, перетворення кількості робітників, зайнятих виробництвом, передачею та використання знань у домінуючу групу у загальній кількості зайнятих [2].

Політика створення нових ефективних робочих місць, як комплексна система займала і займає сьогодні залежну позицію в ієрархії пріоритетів державної політики. Це стосується не тільки створення умов для ефективного функціонування виробничого потенціалу, використання прогресивних технологій, а і підготовки високоосвічених людських ресурсів, здатних обслуговувати сучасне технологічне обладнання на виробництвах країни.

Модернізація робочих місць сприяє формуванню соціально-трудових відносин на інноваційних засадах. Інноваційні орієнтири у сфері зайнятості населення – це висока керованість процесів обігу робочої сили, державна відповідальність за якість трудового життя, упорядкованість життєдіяльності населення, дієвий захист неконкурентоспроможних на ринку праці верств населення. Надання пріоритету інноваційного напряму модернізації соціально-трудових відносин дає змогу забезпечити нормальне відтворення інтелектуальної робочої сили, розширити зайнятість у наукомістких сферах господарювання, і як результат – формування достатньо високого рівня конкурентоспроможності робочої сили з широкою професійною підготовкою, здатністю до постійного розвитку здібностей, їх продуктивного використання в різних сферах економічної діяльності [3].

В умовах поглиблення інтеграції, Україні слід вжити невідкладних заходів стосовно сфери зайнятості на ринку праці держави, що сприяло б людському розвитку та ефективному використанню людського потенціалу.

Державна політика зайнятості повинна спрямовуватись на отримання оптимального балансу між економічною ефективністю та забезпеченням основних трудових прав та гарантій працівників. З урахуванням пріоритетів наукових змін та інтеграційних процесів результатом державної політики зайнятості мають стати: підвищення соціальних стандартів до європейського рівня; науково-технічна інтеграція в міжнародний економічний простір; транскордонне у співробітництво; конкурентоспроможність вищої освіти, збільшення її фінансування, посилення взаємозв᾽язку науки з практикою і ринком; забезпечення виконання заробітною платою мотиваційної та відновлювальної функції як засобу запобігання трудової міграції; структурна зміна виробництва; розвиток кластерного механізму; розвиток сфери послуг.

За умов досягнення таких результатів, національна економіка інтегрується в міжнародний економічний простір, а національний ринок праці гідно представлятиме людські ресурси на світовому ринку праці, що в майбутньому посилить позиції України у світовому економічному просторі [4].

На сьогодні в Україні рівень використання інноваційного потенціалу є недостатнім. Розвиток інноваційної діяльності повинен стати невід'ємною складовою частиною реформування економіки країни, адже недостатня увага до розвитку науково-технічної сфери обумовлює структурну деформованість економіки та домінування низькотехнологічних виробництв, які малосприйнятливі до наукових досягнень і не можуть забезпечити підвищення конкурентоспроможності економіки. Таким чином, виникає потреба у подальшому детальному розгляді та аналізі чинників, які впливають на інноваційну діяльність підприємств.

Література:

1. Указ президента України Про рішення Ради Національної безпеки і оборони України від 6 квітня 2006 року № 606/2006 «Про стан науково-технологічної сфери та заходи щодо забезпечення інноваційного розвитку України» // Урядовий кур᾽єр. – 15 липня 2006 року. - №130. – С. 9.

2. Комурницький І., Злупко Л. Тенденції розвитку економіки та зайнятості населення України в умовах інтеграції в міжнародний економічний простір [Електронний ресурс]. – Доступний з http://www.ukrstat.gov.ua

3. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. [Електронний ресурс]. – Доступний з http://www.ukrstat.gov.ua

4. Заяць Т. Модернізація соціально-трудових відносин у цілях нарощування соціального капіталу [Електронний ресурс]. – Доступний з http://www.nbuv.gov.ua