*99159*

Економічні науки/15. Державне регулювання економіки

Печенка О.І., Ткачова А.О.

Харківський державний університет харчування та торгівлі, Україна

Проблеми розвитку

агропродовольчого комплексу України

Агропродовольчий комплекс – це провідний сектор економіки України, який об’єднує галузі та види економічної діяльності, включені до технологічного ланцюга виробництва і просування на ринок сільськогосподарської продукції та продуктів харчування.

Метою наукової роботи є аналіз основних проблем розвитку агропродовольчого комплексу України.

Відповідно до положень проекту Національної доктрини реформування та розвитку агропродовольчого комплексу України, місією агропродовольчого комплексу є забезпечення продовольчої безпеки держави на рівні, що забезпечує потреби населення в продуктах харчування не менше 80% від раціональних норм споживання за рахунок власного виробництва, та ефективне використання експортних можливостей збуту залишків продовольства [1].

Технологічний ланцюг агропродовольчого комплексу можна представити як послідовність важливих складових: «ресурси – виробництво – реалізація – споживання». Необхідно зазначити, що на базі такого ланцюга створено та діють різні системи, наприклад: «сільське господарство – харчова промисловість – торгівля – споживач»; «сільське господарство – торгівля – споживач»; «сільське господарство – торгівля – ресторанне господарство – споживач» та ін. Кожен елемент наведених систем має складну структуру; елементи пов’язані між собою складними зв’язками, як прямими, так і через низку посередників; системи відрізняються різною продуктивністю тощо.

Виконання вищевказаної місії у теперішній час ускладнено через наявність багатьох проблем, серед яких, на наш погляд, необхідно виділити: недостатність державного фінансування сільського господарства; недосконалість діючої моделі інфраструктури агропродовольчого комплексу України; нестачу регіональних розподільчих центрів; нестачу спеціалізованих складів, сховищ для зберігання овочів, фруктів.

Аналіз вказаних проблем дозволив зробити наступні висновки. Сільське господарство України дійсно отримує недостатнє фінансування з боку держави. Так, наприклад, у 2009 році обсяг бюджетної підтримки сільськогосподарських підприємств становив лише 6,1% від обсягу виробленої валової сільськогосподарської продукції, що нижче у 9 разів у порівнянні з 1990 роком (рівень тотожних державних субвенцій в США становить 27%, країнах ЄС - 45%, Японії – 63%) [1].

Існуюча модель інфраструктури агропродовольчого комплексу не зорієнтована на швидке та якісне просування продукції від виробників до споживачів, що негативно впливає на обидві сторони: на виробників – завдяки використанню нераціональних каналів розподілу з непрозорими умовами купівлі-продажу, на споживачів - шляхом примушення їх щодо придбання продукції сумнівної якості за високими цінами [2].

Експерти зазначають, що теперішній стан інфраструктури агропродовольчого комплексу ще не відповідає вимогам ефективного функціонування та розвитку. Суб’єктами комплексу є сільськогосподарські підприємства, підприємства харчової промисловості, заготівельні організації, комерційні структури, гуртова і роздрібна торгівля, фінансово-кредитні та страхові установи, аграрні біржі тощо. Виконання місії агропродовольчого комплексу вимагає більш високого рівня розвитку інфраструктури.

Необхідним і важливим елементом ринкової інфраструктури, за позицією державної влади, повинні стати регіональні розподільчі центри, в яких виробники і споживачі зможуть продати або купити продукцію, отримати повний спектр логістичних послуг від передпродажної підготовки до розрахункових операцій, від аналізу інформації до розробки прогнозів тощо.

Щодо проблеми нестачі спеціалізованих складів, сховищ для зберігання відмітимо, що 60% українських овочів та фруктів, які вирощуються у приватному секторі, не доходять до споживача. До кризи у країні був зафіксований гострий дефіцит складських приміщень, що призвело до стрімкого зростання цін на них без адекватного зростання якості [3]. Для вирішення цієї проблеми Кабінетом Міністрів України прийнято рішення виділити у 2012 р. державні кошти на здешевлення кредитів і часткову компенсацію коштів, витрачених на будівництво овочесховищ. Саме так влада намагається стимулювати вирощування овочів та фруктів аграріями, насичення вітчизняного ринку дешевими овочами та фруктами українського виробництва, відродження та розвиток садівництва, ягідництва в Україні тощо [4].

Отже, вирішення зазначених проблем сприятиме підвищенню конкурентоспроможності продукції та підприємств, розповсюдженню принципів логістичного управління, зростанню обсягів продажу сільськогосподарської продукції та в результаті забезпеченню виконання місії агропродовольчого комплексу України.

Література:

1. Національна доктрина реформування та розвитку агропродовольчого комплексу України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: <http://minagro.gov.ua/page/?10697>.

2. Проблему продовольственной безопасности решит логистика [Электронный ресурс]. – Режим доступа: <http://translog.com.ua/articles/1036>.

3. Эволюция украинского рынка транспортных и логистических услуг Украины в ХХІ веке [Электронный ресурс]. – Режим доступа: < http://www.translog.com.ua/archive/965/number31>.

4. Овощной бум на фоне логистического пшика [Электронный ресурс]. – Режим доступа: <http://www.translog.com.ua/archive/ 1037/number34>.