*99437*

Экономические науки/15. Государственное регулирование экономики

Лук’яненко Д.І.

Науковий керівник: к.е.н., доц. Вербицька Ю.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла туган-Барановського

ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ

МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА УКРАЇНИ

У сучасній загальнодержавній сфері управління велике значення має інвестиційний менеджмент. Основною причиною цього є те, що на сьогоднішній день все більшої актуальності набуває розвиток та впровадження у всі галузі економіки інноваційних процесів.

На жаль, в Україні сфера інноваційної діяльності не є розвинутою. В сучасних умовах ринкової економіки інноваційний фактор був практично виключений з реформування, що негативно вплинуло на розвиток нашої країни та її інтеграцію в світове високотехнологічне конкурентне середовище. При цьому, мале підприємництво, яке в розвинутих країнах відіграє визначальну роль у питаннях комерціалізації результатів наукових досліджень, формуванні науково-технічного потенціалу країни та забезпеченні її конкурентоспроможності, в нашій країні фактично викинуте не враховується при розробці та впровадженні інновацій [5].

Питання фінансування інноваційного малого підприємництва стають все більш актуальними та досліджуються багатьма вченими, зокрема можна побачити відповідіні роботи у таких економістів, як Криворучко Л.Б., Прокопенко О.В., Сошенко І.В., Чумак Л.Ф. та ін. Однак, на сучасному етапі розвитку малих підприємств процеси впровадження інновацій потребують глибокого теоретичного та практичного обґрунтування. У зв’язку з чим обрана тема є актуальною.

Через те, що інноваційний занепад країни безпосередньо пов’язаний з нестачею власних фінансових ресурсів та проблематичністю залучення сторонніх, все більшої актуальності набуває питання активізації пошуку джерел фінансування інноваційного розвитку, дослідження якого вітчизняними науковцями-економістами недостатньо опрацьовано.

Отже, метою даної роботи є висвітлення основних проблем розвитку діяльності малих інноваційних підприємств та виявлення джерел їх фінансування.

До основної проблеми розвитку малих інноваційних підприємств можна віднести недосконалу нормативно-правову базу, що регулює головні аспекти цього питання, через те, що воно досі не було об’єктом державної політики. Ряд законів та постанов, що регулюють діяльність малих підприємств загалом та інноваційних зокрема, а саме Закон “Про держану підтримку малого підприємництва”, “Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні”, “Про інноваційну діяльність”, “Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності” мають сприяти розвитку малих підприємств, спрямованих на інноваційну діяльність, але вони навпаки створюють перепони, такі як: жорсткі обмеження для віднесення підприємств до малих та відсутність необхідної інфраструктури; відсутність норм щодо пільгових умов оподаткування суб’єктів інноваційної діяльності; жорсткі умови створення фінансово-промислових груп як активних учасників інноваційного процесу; невизначеність умов для інноваційної діяльності малих підприємств, які вимагають розглядати такі підприємства як самостійне економічне явище і невід’ємний елемент інноваційного процесу; відсутність законодавчо визначених норм щодо кооперації малих підприємств з іншими і науковими організаціями з приводу проведення науково-дослідних робіт тощо [4].

Відсутній ефективний фінансово-кредитного механізм, який би врахував специфіку малих інноваційних підприємств та інтереси держави загалом. Це має вагомий вплив на визначення пріоритетів у фінансуванні інноваційних процесів та розробку коротко та довго строкових інвестиційних проектів. Ця проблема пов’язана з іншою - фінансування інноваційної діяльності.

Найбільша частка фінансового забезпечення інноваційної діяльності припадає на самофінансування, основою якого є: амортизаційні відрахування; мобілізація внутрішніх активів; іммобілізація в частини надлишкових оборотних коштів; виручка від реалізації окремих видів майна; нерозподілений прибуток та інші накопичення.

В залученні кредитних ресурсів основну роль відіграють кредити банків, фінансовий лізинг та кошти фонду фундаментальних досліджень, але в цьому напрямі інвестування існують такі проблеми, як нерозвиненість інституціональних інвесторів, недостатня розвиненість механізму спільного кредитування, відсутність консорціального виду кредитування [6].

Участь держави в інвестуванні інноваційних проектів може проводитися прямими методами – за рахунок фінансових ресурсів у складі державного та місцевих бюджетів і позабюджетних фондів, і непрямими – встановлення пільгового податкового законодавства, додаткових квот у ресурсах для науково-технічної сфери та системи державних дотацій на кредитні ставки.

У той же час, частка коштів державного та місцевих бюджетів у фінансуванні малих підприємств з інноваційною спрямованістю постійно залишається надзвичайно малою, а кошти позабюджетних фондів на інноваційні цілі зовсім не потрапляють до малих підприємств. Нерозривною проблемою у цьому напрямі є нерівномірний розподіл витрат малих підприємств за напрямами інноваційної діяльності – частка коштів саме на дослідження та розробку є дуже малою, незначною є частка витрат на виробниче проектування, придбання нових технологій, на маркетинг та рекламу, в основному ці кошти спрямовуються на придбання нових засобів виробництва [3].

Важливим є залучення у інноваційні процеси коштів населення, оскільки у вітчизняній економіці переважає приватна власність, основу якої складають суб’єкти домогосподарств, які є провідною силою у сфері заощаджень, але, на жаль, населення України поки що не володіє достатніми коштами для вагомого внеску їх у розвиток інноваційної сфери країни.

Іншим напрямом фінансування є залучення іноземних інвестиції, основу яких складають міжнародні програми, пайові внески іноземних інвесторів, гранти, кошти іноземних наукових фондів. Але це джерело фінансування має дуже мале значення у загальному процесі інвестування інноваційної діяльності, що пов’язано з практичною відсутністю венчурного бізнесу та нерозвиненістю проведення відповідних конференцій, презентацій, виставок [5].

Щодо державної підтримки фінансування малих підприємств, то необхідно зазначити, що інвестиційна діяльність в Україні здійснюється у складних умовах, пов'язаних як із світовою фінансовою кризою, так і з певною низкою внутрішніх чинників. Відповідно до Концепції Державної цільової економічної програми розвитку інвестиційної діяльності на 2011–2015, оптимальним варіантом розвитку та активізації інвестиційної діяльності в Україні є проведення активної державної політики у цій сфері.

Розбудова системи державного інвестування має здійснюватися за напрямами, які включають в себе удосконалення методології розроблення, оцінювання та відбору інвестиційних проектів для надання першочергової державної фінансової підтримки, забезпечення розвитку системи прямих державних інвестицій та прозорості процесу державної фінансової підтримки інвестиційних проектів, здійснення контролю за ефективним використанням бюджетних коштів, наданих для реалізації інвестиційних проектів [2].

Як зазначено у щорічній Постанові ВРУ «Про основні напрямки бюджетної політики» у 2012 році інвестиційна активність підтримуватиметься шляхом поліпшення фінансового стану підприємств в умовах зміцнення банківської системи та проведення фіскальної політики, спрямованої на зниження податкового навантаження та створення умов для покращення інвестиційного клімату [1].

Перспективними напрямами політики України на 2012 рік щодо іноземного інвестування є створення стабільного законодавства, яке має забезпечувати державні гарантії захисту вітчизняних та іноземних інвестицій протягом тривалого часу; створення сприятливого інноваційного клімату для реалізації пріоритетних державних програм та інвестиційних проектів у виробничій сфері; сприяння залученню прямого продуктивного іноземного капіталу в сферу матеріального виробництва та встановлення державного контролю за його використанням; тощо [2].

Використання методів фінансування безпосередньо залежить від розмірів та специфіки інноваційних проектів і наявних джерел формування інвестиційних ресурсів. При цьому треба звернути увагу на міжнародний досвід, який свідчить, що змішане фінансування є найефективнішою моделлю фінансування і реалізації довгострокових інноваційно-інвестиційних проектів.

Ще однією проблемою активізації діяльності малих інноваційних підприємств на повну потужність є досить малий доступ до ринків та технологій, обмеженість їхньої участі в науково-технічних прикладних розробках та фундаментальних дослідженнях, фактична відсутність малих організаційних форм у секторі наукової та інноваційної діяльності, сфері виробничого відпрацювання наукових інноваційних гіпотез та проектів, нерозвиненість ринкового механізму функціонування малих інноваційних підприємств, недосконалість механізмів його страхування та т.д. [1]

Таким чином, оцінка стану інноваційного підприємництва малого бізнесу у промисловості України свідчить про надзвичайно незадовільний рівень його розвитку і використання потенціалу, а також недостатність інвестиційних коштів та державної підтримки. Отже вирішення цих проблем на сьогоднішній день має бути невід’ємною частиною економічної політики України.

Література:

1. Постанова Верховної Ради України «Про Основні напрями бюджетної політики на 2012 рік» №358-7 від 13.05.2011.

2. Концепція розвитку інвестиційної діяльності на 2011–2015 роки [Електронний ресурс].– Режим доступу: http://www.in.gov.ua.

3. Захарін С. В. Інвестиції в інновації: теорія, парадигма, методологія досліджень / С. В. Захарін // Актуальні проблеми економіки. – 2010. – № 4. – С.102-107.

4. Инновационно-инвестиционная политика Украины// Формирование рыночных отношений в Украине. – 2007. - №4. – 157 с.

5. Прокопенко О.В., Криворучко Л.Б. Малі підприємства України: поточний фінансово-економічний стан // Механізм регулювання економіки. - 2010. - № 3.- Т.11. – с. 68 - 175

6. Чумак Л.Ф., Сошенко І.В. Проблеми фінансування інноваційних процесів в Україні// Механізм регулювання економіки. – 2007. - №2. – С.93-99.