*98748*

К.е.н. Мехеда Н. Г., Опанасюк А.В.

Черкаський національний університет ім. .Б.Хмельницького Україна

ПЕНСІЙНА РЕФОРМА ЯК СКЛАДОВА СОЦІАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ

До соціальних аспектів економічної безпеки належать: політика доходів, реформування заробітної плати, пенсійна реформа, зменшення диференціації грошових доходів та подолання бідності, формування “середнього” класу, відтворення й розвиток соціальної сфери, політика на ринку праці та зниження безробіття.

Актуальність теми полягає в тому, що у сучасному світі реформування пенсійної системи належить до пріоритетних напрямів соціально-економічної політики і соціальної безпеки. Мінливість економічного середовища, демографічне старіння населення, поступове збільшення тривалості навчання і, відповідно, пізніший вік виходу на ринок праці зумовлюють постійну актуальність пенсійної реформи.

При цьому пенсійна політика потребує постійного коригування не лише з огляду на поточну ситуацію, а й з урахуванням довгострокової перспективи.

Поняття пенсійної реформи як складової соціальної безпеки досліджується в працях таких вітчизняних вчених як О.А. Грішньова, В. М. Новіков, М. В. Птуха, Е. М. Лібанов, А. А. Нечай.

Як свідчить вітчизняний і зарубіжний досвід, успішність реформування пенсійної системи визначається не політичною доцільністю прийнятих рішень, а ступенем їх соціально-економічної обґрунтованості. У зв’язку з цим особливої актуальності набуває науковий супровід пенсійної реформи, що має базуватися на об’єктивному аналізі її сучасного стану та перспектив із використанням комплексу макроекономічних, демографічних, соціально-економічних прогнозів різної тривалості.

До 2004 р. рівень пенсійних видатків становив близько 9% ВВП, а далі це співвідношення швидко зростало: 11,4% – у 2004 р., близько 14% – у 2005–2007 рр., 15,9% ВВП – у 2008 р. (рис. 1.1). У 2009 р. цей показник сягнув рекордно високої позначки – понад 18%, оскільки жодну статтю пенсійних видатків не було зменшено чи скасовано, а ВВП унаслідок економічної кризи різко скоротився.

Рис. 1.1. Видатки Пенсійного фонду України, у % до ВВП

Зрозуміло, що всі заходи щодо параметричних обмежень солідарної системи здатні лише пом’якшити ситуацію, а не докорінно її змінити.

І нині світ (а не тільки Україна) стоїть перед необхідністю комплексного реформування системи пенсійного забезпечення, що передбачатиме створення нових схем.

Основним джерелом особистих грошових доходів пенсіонерів, безумовно, є пенсія: структурна частка цього джерела становить 85%; ще 14% доходів забезпечує заробітна плата.

Погіршення економічної ситуації під час перехідного періоду, криза неплатежів та поширення бартеру, скорочення чисельності працівників на підприємствах, величезний обсяг заборгованості по зарплаті зумовили надзвичайно низький розмір пенсій та виникнення заборгованості з їх виплати, що сягала 15–20% загального обсягу пенсійних видатків і була ліквідована лише у 2000 р. Вихід з кризи перехідного періоду, зростання економіки та зарплат дали змогу істотно підвищити розміри пенсій (рис. 1.2). Загалом упродовж 2000–2010 рр. середньомісячний розмір пенсії збільшився майже у 15 разів, але особливо швидке зростання відбувалося після 2004 р.

І хоча завдячувати треба не стільки реалізації заходів пенсійної реформи, скільки передвиборчій боротьбі (практика підвищення пенсій напередодні виборів швидко стала традицією, а вибори відбувалися щороку), було зроблено кілька важливих кроків щодо убезпечення пенсіонерів від бідності.

Рис. 1.2. Середній розмір місячної пенсії 1996-2010 рр.

Незважаючи на стрімку динаміку розмірів пенсій, упродовж 1999–2010 рр., у домогосподарствах, що складаються лише з пенсіонерів, спостерігалося зростання рівня бідності (у самотніх пенсіонерів – з 15,9% до 21,7%, у сім’ях пенсіонерів – з 18,0% до 21,3%). Це означає, що доходи працюючого населення зростали значно швидшими темпами.

Отже, необхідність і нагальність реформування пенсійної системи зумовлена комплексом чинників, головними з яких є демографічні (старіння населення, підвищення навантаження на населення працездатного віку), економічні (постійне збільшення пенсійних видатків, дефіцит власних коштів у солідарній пенсійній системі, нестача інвестицій для економічного зростання), суспільно-політичні (слабка мотивація та низька відповідальність населення щодо зайнятості і участі у пенсійному страхуванні). Критична ситуація у вітчизняній пенсійній системі безпосередньо пов’язана з наслідками політичного популізму (традиція підвищувати пенсії напередодні виборів без огляду на економічні можливості) та фінансово-економічної кризи (скорочення зайнятості, збільшення безробіття, уповільнення темпів зростання заробітної плати, зниження реальних доходів населення).

Список використаних джерел:

1. Офіційний сайт Держкомстату України [Електронний ресурс] –Режим доступу : http://ukrstat.gov.ua

2. Пенсійна реформа в Україні: дослідження суспільної думки 2010. – К. : Проект USAID «Розвиток ринків капіталу», 2010. – 22 с.