*99435*

Экономические науки/16. Макроэкономика

К.е.н., проф. Карпінський Б.А.

Львівська державна фінансова академія, Україна

Стратегіологія розвитку держави за впливу глобальних фінансових викликів:

основи та прояви

Аналіз свідчить, що сучасні концепції активізації різнорівневих напрямків господарювання в процесі реформування економічної системи та відповідно її фінансової безпеки, оцінювання даного впливу на стан фінансової системи як України так і її адміністративно-територіальних одиниць за сучасних впливів та викликів є неоднозначними і потребують системних досліджень. Виходячи із цього та маючи на меті виділення системних основ стратегіології розвитку держави в контексті збалансованості фінансової системи автором синтезовано відповідний апарат, зокрема:

Стратегіологія (strategiology) – сучасна наукова галузь знань про принципові наукові закономірності та засади стратегії дії і управління соціально-економічним розвитком об’єкта з орієнтованістю на системну обмеженість вибору чинників або учасників у реалізації визначених пріоритетів в умовах накладання багатофакторності динамічно-змінних процесів, яка включає в себе окремі науки (наукові погляди, наукові школи), зокрема: стратегічне управління, стратегії підприємства, стратегічний податковий менеджмент, стратегічний податковий контроль, стратегічний моніторинг, стратегічні партнери, стратегічні інвестори, збалансованість фінансової системи, сталий розвиток економіки, антикризове управління, банкрутство, санація, депресивні території, технологічні уклади, глобальні зміни клімату, тощо. Стратегіологія через свої фундаментальні підходи впливає та дає можливість досліджувати і приймати обгрунтовані та зваженні рішення щодо перспектив розвитку людства, науково-технічний прогрес, демографічну ситуацію, конкурентоспроможність, благополуччя населення тощо. Обмеженість вибору в стратегіології має визначальне значення та володіє значною ціною щодо вірності його прийняття, безпосередньо впливаючи тим на розвиток об’єкта (підприємства, організації, регіону, держави, групи держав).

Аналітична стратегіологія – галузь науки, яка ґрунтується на аналітичних підходах до розуміння сутності довготермінового розвитку, його підходів, закономірностей.

Стратегіологія розвитку – це науковий напрям знань із загальної стратегіології щодо визначальних принципів, закономірностей законів розвитку суспільства та природи, виходячи із сучасних умов обмеженості ресурсів та спрямованості на забезпечення загальноприйнятих стандартів європейськості, здоров’я та довголіття нації. Останнє в частині господарюючих суб’єктів наведено на рис. 1.

Рис. 1. Взаємозв’язки в стратегіології розвитку господарюючих суб’єктів зі

спрямованістю на здоров’я та довголіття нації

Стратегіологія розвитку держави – це науковий напрям знань щодо принципів, особливостей, закономірностей, критеріїв та показників оцінки розвитку держави на середньо- та довготерміновий періоди, виходячи із загальнонаціональних інтересів та стандартів, європейськості, зростання довголіття її населення.

Регіональна стратегіологія – науковий напрям знань про загальні тенденції розвитку регіону на середньо- та довготермінову перспективу, виходячи з регіональних можливостей, пріоритетів розвитку науково-технічного прогресу, залученості інвестиційних ресурсів.

Стратегічний моніторинг розвитку – це цілеспрямоване періодичне спостереження за визначеними блоками розвитку та окремими їхніми показниковими групами щодо стану й оцінки виконання завдань кожного з них для забезпечення прийняття обґрунтованих управлінських рішень, виходячи зі стратегічної мети – європейськість, здоров’я та довголіття нації.

Стратегіологія розвитку регіону – це базові завдання, які стоятимуть перед регіоном, його органами управління на середньо- та довготермінову перспективу, і шляхи їхнього досягнення, виходячи з потреб його мешканців та з орієнтованістю на нарощування свого місця в економіці держави.

Зазначимо, що регіональна стратегіологія має свої відмінності на транскордонному рівні, коли на розвиток та можливості задіювання ефективних економіко-фінансових механізмів накладаються додаткові чинники.

В цілому, регіональна стратегіологія має два аспекти в контексті формування економіко-фінансових механізмів збалансованості фінансової системи через управління підприємництвом зі спрямованістю на здоров’я та довголіття населення конкретної територіальної одиниці:

– по-перше, регіон у державі:

− які податкові наповнення можливо очікувати від даного регіону;

− які проблеми можуть бути від досліджуваного регіону за рахунок зменшення населення працездатного віку до критичної межі та зниження його довголіття;

− які можливості регіону можуть вивести його в лідери в перспективі (енергетичні ресурси, сировина, населення тощо);

− які стратегічні об'єкти наявні, і які будуть збудовані на території в інтересах держави;

− які проблеми є із сусідами в регіоні (збудовані екологічно шкідливі підприємства, віросповідання тощо);

− який інтерес саме до регіону може бути від інших держав у плані економіко-фінансових та політичних інтересів, що може призводити до соціально-економічних напружень саме в цьому регіоні;

− наявність депресивних територій та сформована програма заходів щодо їхнього виходу із цього стану тощо;

– по-друге, регіон у собі:

− які місцеві податки будуть формувати місцевий бюджет на перспективу;

− які напрямки НТП, внутрішні механізми та відповідно резерви дозволять регіону зробити перелом у спеціалізації для забезпечення збалансованого розвитку;

− яка демографічна ситуація в регіоні й формування підходів та механізмів здійснення змін та управління ними ;

− формування концепцій та програм зміни інвестиційної привабливості території;

− зміни в екологічній ситуації території, виходячи із пріоритетів та інтересів жителів;

− розвиток інфраструктури регіону;

− підвищення освітнього рівня та кваліфікованості виробничого персоналу;

− зміни в напрямках капіталоозброєнності виробничого апарату, технічного переоснащення й реконструкції, впровадження сучасних технологій;

− які є стратегічні об'єкти (підприємства), можуть бути побудовані, що вирішують стратегічні питання регіону;

− поступовий перехід кожного регіону в результаті розвитку власного підприємництва на фінансове самозабезпечення, без субсидування зовні тощо.

Так, стратегіологія становлення та розвитку підприємництва кожної держави володіє своїми характерними особливостями і залежить від ряду чинників – починаючи від можливостей матеріального забезпечення, наявності кваліфікованих кадрів та закінчуючи фіскальною політикою і правовим забезпеченням. В умовах впливу глобальних фінансових викликів збурюючі прояви в контексті підприємництва ще більше посилюються.

Загострення фінансових викликів, а з ними й посилення протиріч у сучасному економічному розвитку через фінансову кризу, у значній мірі пов'язане з особливостями структури національного господарства, можливостями в трансформації секторів економічного зростання держав, специфікою розвитку підприємницьких структур, певними вадами створеної фінансової системи та значною фінансовою ризикованістю здійснюваних заходів підприємницькими структурами у глобалізаційному світі [1-11].

Проведений автором аналіз свідчить, що, накладання кредитної та валютної криз, загострення структурної та демографічної кризв Україні сприяло формуванню синергічного ефекту в системі фінансової продуктивності національного господарства, причому негативного спрямування.

Із теоретичних положень щодо синергічного ефекту випливає:

− синергізм у фінансовій діяльності окремих господарюючих суб'єктів полягає в пошуку ресурсів та можливостей, які доповнюють та зміцнюють їхні зусилля з метою досягнення більших фінансових результатів, порівняно з варіантом, коли вони діють автономно (тобто утворення додаткових фінансових переваг за об'єднання зусиль);

− позитивні синергічні ефекти, які контролюють керівники різних рівнів управління підприємницьких структур, можуть бути в декілька разів меншими порівняно із сумарним фінансовим проявом негативного синергічного ефекту;

− кінцевий фінансовий результат підприємництва, за прояву синергічного ефекту, може бути як позитивний так і негативний.

Виходячи із цього, можливо також зазначити, що й глобальні фінансові виклики для підприємництва України є більш відчутними через негативну синергічність, не зважаючи на їхню загальну сутнісну природу.

Глобальні фінансові виклики(global financial challenges) – це виділення і потреба у вирішенні сучасних загальнонаціональних фінансових проблем розвитку: збалансованість фінансової системи, формування світової валюти, нейтралізація та вихід із фінансової кризи, сталий розвиток економіки, зниження енергетичної залежності, динаміка глобалізаційного процесу тощо. Об'єктивно, що можливість протидіяти викликам залежить від рівня розвитку держави, можливостей розвитку підприємницького середовища, варіанту вибору фінансової стратегії в системі постіндустріального становлення, місця неоліберальної доктрини в організації фінансово-економічного середовища.

Вплив фінансових викликів на динаміку міжрегіональних диспропорцій щодо розвитку підприємництва за характерним показником фінансової продуктивності – валовим регіональним продуктом (ВРП) наведена на рис. 2.

Виходячи з оцінювання та порівняння показників фінансової продуктивності підприємництва поданих на рис. 2 можливо зробити висновки:

1. Області України щодо розвитку підприємництва в частині фінансової результативності – обсягів ВРП можна поділити на 3 блоки, які мають характерні диспропорційні відмінності: І-ший – Вінницька, Волинська, Житомирська, Закарпатська, Івано-Франківська, Кіровоградська, Миколаївська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська; ІІ-гий – Автономна Республіка Крим, Запорізька, Київська, Луганська, Львівська, Одеська, Полтавська, Харківська;

ІІІ-тій – Дніпропетровська, Донецька.

2. Львівська і Полтавська області, які входять у ІІ-й блок, демонструють майже однаковий приріст ВРП за досліджувані роки.

3. Темпи зростання ВРП є більшими за роками у кожному блоці, а це не дозволяє стверджувати за відчутні зміни у їхній диспропорційності фінансової продуктивності.

4. В регіонах, як правило, зростає диспропорція між областю-лідером щодо ВРП.

5. Фінансові виклики найбільше вплинули на фінансову продуктивність регіонів-лідерів.

6. Фінансові виклики обумовили зміну в тенденції зростання ВРП, що проявляється переломом на відповідних кривих динаміки, на них з'явилось так зване „кризове плато”. Регіони І-ого блоку демонструють високу щільність своїх показників щодо фінансової продуктивності, найбільш відмінний ІІІ-тій блок.

Рис. 2. Вплив фінансових викликів на фінансову продуктивність

у регіонах України

Характерною особливістю проходження сучасної фінансової кризи в Україні є накладання різних видів криз, які одночасно впливають на фінансову продуктивність держави та її регіонів, а з цим і на збалансованість фінансової системи держави. Це обумовило найбільш рельєфний прояв ефекту негативного синергізму.

З метою організації реалізування стратегічних положень щодо оцінювання та порівняння збалансованості фінансової системи, нарощування фінансової продуктивності національного господарства, активізації підприємницького середовища держави запропоновано сформувати спеціальні групи (сектори), з їхньою загальною координацією зі сторони Міністерства фінансів України, при: головних фінансових управліннях обласних державних адміністрацій та науково-навчальних установах Міністерства фінансів України.

На дані групи доцільно покласти завдання як щодо визначення фінансових аспектів регіональних структурних змін та тенденцій в умовах активізації глобальних фінансових викликів так і здійснення їхнього моніторингу за визначеними напрямками, зокрема: фінансовий потенціал регіону за окремими складовими; динаміка розвитку галузей регіону; зміни в прибутковості підприємств різних форм власності; зміни у фінансових поступленнях за окремими видами податків; прояви та наслідки збалансованості територіальної фінансової системи; динаміка в зайнятості населення та його грошових доходах; оцінка впливу зовнішніх чинників на фінансові можливості регіональних підприємницьких структур та ринок праці; частка прибутковості від високотехнологічної продукції в загальних бюджетних поступленнях та чисельності зайнятих у цьому сегменті; кількість імовірних безробітних у галузевих сегментах за впливу фінансової кризи; динаміка зміни індексу зубожіння населення; оцінювання та порівняння загальної фінансової ситуації в регіоні з іншими регіонами держави. Об'єктивно, що дані означеного аналітико-моніторингового оцінювання і порівняння фінансової продуктивності мають активно використовуватись владними структурами державного та місцевого рівнів управління національним господарством при прийнятті конкретних рішень, забезпечуючи тим позитивну динаміку територіального економічного розвитку та нарощування фінансових поступлень від господарюючих суб’єктів.

Література:

1. Буряк П.Ю., Карпінський Б.А., Залуцька Н.С. Податковий контроль в Україні: Т.І. Попередній контроль: [монографія]. – Львів: Простір-М, 2007. – 400 с.

2. Буряк П.Ю., Карпінський Б.А., Залуцька Н.С., Осідач О.Б. Податковий контроль в Україні: Т.ІІ. Контрольно-перевірочний процес: [монографія]. – Львів: Простір-М, 2007. – 420 с.

3. Буряк П.Ю., Карпінський Б.А., Залуцька Н.С., Білінський В.З. Податковий контроль: [підручник]. – К.: „Хай-Тек Прес”, 2007. – 608 с.

4. Карпінський Б.А. Збалансованість фінансової системи: методологія, оцінка, порівняння: [монографія]. – Львів: Логос, 2005. – 496 с.

5. Карпінський Б.А. Фінансова продуктивність національного господарства в умовах глобальних фінансових викликів // Вісник Львівської державної фінансової академії. Економічні науки. – 2009. – №17. – С. 12-20.

6. Карпінський Б.А. Оцінювання і порівняння фінансової продуктивності національного господарства в умовах глобальних фінансових викликів: методологія та практика // Наукові праці НДФІ. – 2010. – Вип. 1(50). – С. 80-90.

7. Карпінський Б.А. Диспропорції фінансової продуктивності регіонів України за впливу глобальних фінансових викликів // Національна економіка у сучасній глобальній економічній системі: механізми функціонування, динаміка, економічна безпека: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, 23-24 квітня 2010 р., Полтава. – Полтава: РВВ ПУСКУ, 2010. – С. 3-5.

8. Карпінський Б.А., Божко С.М. Продуктивність і сталий розвиток економіки: [монографія]. – Львів, Логос, 2004. – 274 с.

9. Карпінський Б.А., Божко С.М. Сталий розвиток економіки: узагальнена модель: [монографія]. – Львів, Логос, 2005. – 256 с.

10. Карпінський Б.А., Божко С.М., Карпінська О.Б. Макроекономіка: зростання і сталий розвиток: [навчальний посібник]. – К.: ВД „Професіонал”, 2006. – 283 с.

11. Karpinsky B.A., Bozsko S.M. Economic growth at sustainable development of economy: [the monography]. – Lviv: Prostir-M, 2006. – 376 p.