*99535*

Микула Г.В.

студентка спеціальності «Фінанси»

Львівський національний університет імені Івана Франка

Науковий керівник: к.е.н., доц. Кміть В.М.

ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУ ВНУТРІШНЬОБАНКІВСЬКОГО АУДИТУ

Організація ефективного аудиторського процесу в банківських установах є одним із найважливіших завдань цих суб'єктів господарювання, які, по суті, здійснюють специфічну фінансову діяльність. Так як і будь-який інший аудит, банківський аудит поділяється на зовнішній та внутрішній.

Служба внутрішнього аудиту безпосередньо виконує внутрішньобанківський аудит та є органом контролю Спостережної ради банку. Внутрішній аудит в банку проводиться на підставі Положення про службу внутрішнього аудиту банку, яке розробляється кожним банком самостійно відповідно до вимог Національного банку України та специфіки діяльності конкретного комерційного банку [2].

Внутрішній аудит оцінює ефективність діяльності як банку в цілому, так і його окремих підрозділів. За його оцінками розробляють рекомендації щодо економного й ефективного використання ресурсів, поліпшення кінцевих результатів діяльності. Внутрішні перевірки банку не обмежуються бухгалтерським обліком. Вони можуть включати оцінку організаційної структури, комп’ютерних програм, методів банківського маркетингу та будь-якої іншої сфери банківської діяльності [5].

Важливість належної організації внутрішньобанківського аудиту простежується у ефективності управління ризиками. Внутрішній аудит банківської діяльності в системі фінансового контролю, що являє собою незалежну перевірку й експертну оцінку стану банку, які здійснюються спеціальним підрозділом служби аудиту, спрямований на організацію ефективного моніторингу системи внутрішнього контролю банку [6].

Ефективність операцій значно складніше об’єктивно оцінити, ніж визначити їх відповідність інструкціям. У цьому внутрішній аудит більш схожий на консалтинг адміністрації, ніж на те, що традиційно вважається аудитом. З розвитком ринкових відносин і вдосконаленням процесу управління банками зростатиме значення управлінського внутрішнього аудиту [5].

Враховуючи фінансову кризу 2008-2009рр. та відчуваючи її наслідки і сьогодні, банки зіштовхнулися з такими системними проблемами, як недостатня ліквідність, значна частка проблемних кредитів у загальному портфелі, несвоєчасне проведення платежів клієнтів. Частина відповідальності за таку ситуацію лежить й на службі внутрішнього аудиту. Її завданням є виявлення ризиків та повідомлення вищому керівництву про способи управління ними [4].

Важливим фактором для успішного функціонування внутрішнього аудиту є розуміння керівництвом банку призначення аудиту та функцій у стимулюванні дієвості загального контрольного процесу. Передача функцій збору інформації з усіх підрозділів банку та зовнішнього відносно нього середовища окремому структурному підрозділу (а саме службі внутрішнього аудиту банку) сприятиме їх опрацюванню, систематизації, аналізу, формуванню узагальнених даних, що значно спростить механізм використання інформації її користувачами [1].

Сьогодні немає однозначної відповіді на питання про те, кому повинен підпорядковуватися внутрішній аудит, щоб бути максимально ефективним. Безперечно, що є важливим той факт, які завдання виконує внутрішній аудит в банку. Якщо його основною задачею є здійснення контрольно-ревізійної діяльності, то цілком логічним є підпорядкування вищому виконавчому керівництву. У випадках, коли внутрішній аудит розглядається як невід’ємна частина системи корпоративного управління, що дає змогу Раді директорів компанії (Спостережній раді банку, Комітету з аудиту) ефективно виконувати своєї обов’язки, то логічним є його підпорядкування саме цим органам нагляду за діяльністю установи. Тобто задля чіткого розподілу функцій внутрішнього аудиту та безпосередньої його незалежності чи навпаки, має вагоме значення його підзвітність [4].

Для забезпечення менеджменту банку інформацією щодо впливу зовнішніх та внутрішніх чинників, внутрішні аудитори повинні проводити комплексну оцінку: систематичного моніторингу та оперативного інформування керівництва банку про зміну на грошово-кредитному ринку; визначення співвідношень активів і пасивів залежно від ринкових коливань; періодичний контроль планів і прогнозів, розробка аналітичних висновків та рекомендацій; конкурентної позиції та іміджу банку серед банків своєї групи чи регіону; бюджетного планування та відповідності фактичних результатів щодо планових, виявлення причин відхилення від кошторису; систематичного моніторинг структури балансу банку; аналізу результатів фінансово-господарської діяльності та їх відповідності даним прогнозів та планів; аналізу результатів фінансово-господарської діяльності в динаміці; контролю обґрунтованості тарифної політики банку; удосконалення та розвитку фінансової політики банку.

Потреба у розвитку та вдосконаленні підходів, а також методики внутрішнього аудиту як невід’ємної складової системи внутрішнього контролю банку, обумовлена потребами зниження ризиків у банківській діяльності [1].

Вже є доведеною необхідність переосмислення функцій внутрішнього аудиту як органу контролю. Основна його мета не повинна обмежуватися недопущенням фактів відхилень, помилок та неефективності у роботі. Так, важливим є запровадження системи своєчасного їх виявлення та усунення, що підвищуватиме ефективність діяльності кредитної установи. Підрозділ внутрішнього аудиту повинен адекватно та незалежно оцінювати діяльність банку як у ретроспективі, так і максимально точно прогнозувати розвиток майбутніх подій.

Список використаних джерел:

1. Білокінь Г.М. “Становлення і вдосконалення аудиторської служби в банках України” [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://disser.com.ua/contents/38029.html

2. Вагонова А.Г., Терещенко М.К. “Удосконалення організації внутрішньобанківського аудиту кредитних операцій” [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Nvngu/2009_9/Vagonova.pdf

3. Внутрішній аудит у банку: навч. посіб. / [Кірєєв О.І., Любунь О.С., Кравець В.М. та ін.]. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 220 с.

4. Маркевич М.А. “Незалежність внутрішнього аудиту в банку: реальність чи міф?” [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vldfa/2009_17/Markevych.pdf

5. Облік і аудит у банках: Підручник / А.М. Герасимович, Л.М. Кіндрацька, Т.В. Кривов'яз та ін.; За заг. ред. проф. А.М. Герасимовича. – К.: КНЕУ, 2004. – 536с.

6. Очеретько Л.М., Касьян М.І. “Внутрішній аудит і контроль у комерційних банках” [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Dtr_ep/2010_2/files/EC210_32.pdf