*99574*

Экономические науки/Банки и банковская система

Хора Т.І.

Харківський інститут банківської справи Університету банківської справи Національного банку України (м. Київ), Україна

Особливості проведення попереднього контролю банківських установ Національним банком України

На сьогоднішній день, у зв’язку з кризовими явищами у банківській системі України, особливого значення набуває контроль органами Національного банку України за діяльністю комерційних банків.

Одним з основоположних видів контролю банківської діяльності є попередній контроль.

Попередній контроль базується на перевірці та аналізі звітності, яка подається комерційними банками до НБУ.

Метою попереднього контролю є забезпечити перевірку дотримання банками встановлених вимог, розумне (з оптимальним ризиком) ведення ними власних справ.

До вимог попереднього контролю належить:

― установлення контролю з боку Національного банку України за дотриманням комерційними банками встановлених обмежень та вимог відповідно до розроблених періодичних форм звітності;

― проведення комплексного аналізу звітності банків та розрахунків їх економічних нормативів;

― створення інформаційної бази з метою використання її даних для прогнозування банківської діяльності та планування поточного контролю. [2]

Попередній контроль є прерогативою Департаменту безвиїзного нагляду та інспекційних перевірок, діяльність якого спрямована на впровадження інструментів документального нагляду та механізмів управління банківськими ризиками, економічний аналіз та регулювання роботи банків за допомогою контролю використання ними нормативів та оціночних показників, виявлення на ранньому етапі (за результатами проведеного аналізу й прогнозу на майбутнє) можливої кризи банків та усунення її причин за допомогою упереджувальних заходів, створення організаційної та методологічної бази для виконання контрольно-наглядових функцій регіональними управліннями Національного банку України.

При попередньому контролі проводиться робота щодо:

― вивчення діяльності комерційних банків на основі балансів, довідок і спеціальних форм статистичної звітності;

― внесення пропозицій та проектів постанов НБУ про вжиття санкцій до банків, які систематично порушують чинне законодавство України, не виконують рекомендацій Національного банку України ;

― контроль за виконанням комерційними банками вимог Національного банку України щодо створення і формування капіталів страхування;

― контроль за виконанням комерційними банками постанов Правління Національного банку України;

― забезпечення методичної та методологічної бази для проведення регіональними управліннями НБУ та департаментами банківського нагляду роботи щодо здійснення нагляду і регулювання діяльності комерційних банків;

― виявлення комерційних банків, у яких порушуються встановлені стандарти і нормативи, мають місце платіжний дефіцит, нестача власних коштів; розроблення у зв’язку з цим системи упереджувальних заходів і методики раннього реагування на діяльність комерційних банків

― надання консультацій і роз’яснень підрозділам банківського нагляду регіональних управлінь НБУ з питань застосування упереджувальних заходів до кожного конкретного комерційного банку;

― розроблення комп’ютеризованого звіту комерційних банків і підрозділів банківського нагляду регіональних управлінь НБУ для безвиїзного аналізу діяльності комерційних банків та використання в роботі іншими підрозділами банківського нагляду;

― підготовка загального аналізу діяльності і тенденцій розвитку банківської системи й кожного банку окремо для інформування Правління Національного банку України та використання в роботі підрозділів банківського нагляду.

Для виявлення проблем на ранніх стадіях розраховуються показники, які характеризують фінансову стабільність банку. При цьому оцінка здійснюється за такими критеріями:

― Оцінка рівня капіталізації;

― Оцінка рівня ліквідності і платоспроможності;

― Якість активів;

― Якість ресурсної бази;

― Стабільність ресурсної бази.[1]

Важливою складовою процесу попереднього контролю є система раннього реагування та упереджувальних заходів, суть якої полягає у виявленні проблем в діяльності банківських установ до того моменту, коли ці проблеми стануть занадто серйозними і почнуть загрожувати стану платоспроможності чи ліквідності установи, а також своєчасне реагування на виявлені проблеми. Недоліком системи раннього реагування є те, що вона аналізує звітність, подану самими банками. Це означає, що із зростанням ступеню серйозності проблем, які виникають у того чи іншого банку, знижується ймовірність одержання від нього адекватної й повної інформації про ситуацію, яка склалася.

Литература:

1. Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.04.01 / А.І. Степаненко; Київ. нац. екон. ун-т. — К., 2004. — 20 с. — укp.

2. Центральний банк та грошового-кредитна політика: Підручник / За ред. д-ра екон. наук, проф. А. М. Мороза і канд. екон. наук, доц. М. Ф. Пуховкіної. — К.:  КНЕУ, 2005. — 556 с.

3. Костютенко О.А. Банківське право: Підручник.— 3-тє вид.— К.: Видавництво А.С.К., 2003.— 928 с.