*99651*

Путь І.О.

Науковий керівник Сисюк Л.П.

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельного-економічного університету

Причини залучення прямих зарубіжних інвестицій

Особливу роль для економіки країни відіграють прямі зарубіжні інвестиції, оскільки вони не лише компенсують недолік власних інвестиційних ресурсів, але й стимулюють передачу новітніх технологій, прогресивного досвіду управління і сприяють виходу країни на міжнародні ринки.

З питання залучення іноземного капіталу існують протилежні точки зору. Перша – схвалює залучення іноземного капіталу максимальною мірою, знімаючи при цьому всі бар'єри і обмеження, а друга – стверджує, що зарубіжні інвестиції при їх необмеженому і нерегульованому припливі в економіку приймаючої країни містять в собі небезпеку втрати реципієнтом національної, економічної, а слідом за нею, можливо, і політичної незалежності.

У наукових публікаціях українських і зарубіжних авторів достатньо широко висвітлені результати досліджень зарубіжної інвестиційної діяльності, зокрема форми міжнародного співробітництва та перспективи його розвитку, вплив іноземного капіталу на економіку країни-реципієнта, проблеми створення сприятливого інвестиційного клімату в країні та регіонах, регулювання зарубіжної інвестиційної діяльності.

Серед наукових праць, присвячених зазначеним проблемам, слід виділити дослідження вітчизняних вчених: І. О. Бланка, В. М. Гейця, М. С. Герасимчука, А.Ф. Гойка, В. І. Губенка, Я. А. Жаліла, А. М. Кандиби, С. М. Кваші, А. І. Лукінова, Л. В. Молдаван, С. В. Мочерного, С. І. Пирожкова, С. І. Соколенка, А. І. Сухорукова, В. М. Трегобчука, А. С. Філіпенка, А. Е. Юзефовича.

Серед зарубіжних науковців необхідно відзначити праці Є. В. Балацького, В.Б. Буглая, А. С. Булатова, Р. Вернона , Ч. Кіндельбергера, В. М. Коллонтай, В. Леонтьєва, М. М. Лівенцева, С. Ліндера, П. Мозіаса, Б. Оліна, М. Портера, В. Є. Рибалкіна, С. Робока, П. Самуельсона, К. Сіммондса, Л. Уелса, І. П. Фамінського, Е. Хекшера.

Метою даної статті є визначення суті і ролі зарубіжних інвестицій, узагальнення особливостей і визначення основних наслідків швидкого зростання обсягів іноземного інвестування в економіку країни.

У світовій практиці виділяють три основні форми зарубіжного інвестування:

1. Прямі або реальні інвестиції (розміщення капіталу в промисловість, торгівлю, сферу послуг, безпосередньо в підприємства). Ця форма вкладень дає інвестору безпосереднє право власності на коштовні папери або майно і контроль над ними.

2. Портфельні або фінансові інвестиції (інвестиції в іноземні акції, облігації і інші коштовні папери). Портфельні інвестиції – основне джерело коштів для фінансування акцій, що випускаються підприємствами, великими корпораціями і приватними банками. Посередниками ж при зарубіжних портфельних інвестиціях в основному виступають інвестиційні банки (посередницькі організації на ринку коштовних паперів, що займаються фінансуванням довгострокових вкладень).

3. Інші інвестиції (середньострокові і довгострокові міжнародні кредити і позики позикового капіталу промисловим і торговельним корпораціям, банкам і іншим фінансовим установам) [3, с. 54].

Прямі зарубіжні інвестиції займають особливе місце серед форм міжнародного руху капіталу. Це зумовлено двома основними причинами:

- прямі іноземні інвестиції - це реальні інвестиції, які, на відміну від портфельних, не є чисто фінансовими актами, шо виражені в національній валюті. Вони здійснюються у підприємства, землю та інші капітальні товари;

- прямі іноземні інвестиції, на відміну від портфельних, звичайно забезпечують управлінський контроль над об'єктом, в який інвестовано капітал.

Прямі зарубіжні інвестиції - це різновид іноземних інвестицій, призначених для виробництва і забезпечення контролю над діяльністю підприємств завдяки володінню контрольним пакетом акцій. Пропорція, що визначає підконтрольність, неоднакова в різних країнах. У США формально визнається прямим зарубіжним інвестуванням будь-яке вкладання капіталу, якщо інвестор мас або отримує 10% власності.

Українськими нормативно-правовими актами передбачено такі форми здійснення іноземних інвестицій:

- створення спільних підприємств з різною часткою іноземної участі або придбання частки вже діючих підприємств;

- створення підприємств, що цілком належать іноземному капіталу, або придбання у власність діючих підприємств повністю;

- придбання нерухомого чи рухомого майна шляхом прямого одержання

- майна та майнових комплексів або у вигляді цінних паперів (акцій, облігацій

- тощо);

- придбання прав на користування землею та використання природних ресурсів на території України;

- співробітництво з іноземними інвесторами на підставі договору із суб'єктами господарської діяльності України без створення юридичної особи (наприклад, на основі договору про виробничу кооперацію, спільне виробництво якоїсь продукції тощо);

- В інших формах, які не заборонені законами України [2].

Актуальними є виділення таких видів прямих іноземних інвестиції:

- експорт за кордон власного капіталу (капітал батьківської компанії або інших філіалів):

- гроші, паї, акції, інші цінні папери;

- майнові внески, основні фонди;

- права на використання нематеріальних активів;

- права користування землею, водою та іншими ресурсами або майном;

- реінвестовані прибутки (нерозподілені дивіденди, які належать іноземному

- інвестору);

- внутрішньофірмові трансфери (субсидії, кредити, позики батьківської компанії або однієї філії до іншої філії) [1].

Отже, своїм впливом на національну економіку іноземний капітал може викликати неоднозначні дії. З одного боку, при правильному використанні зарубіжних інвестицій країна швидше долає кризу, інтегрується у світову економіку, з іншого – залучення іноземного капіталу накладає певні зобов'язання, створює різні форми залежності країни-позичальника від кредитора. Через цю причину багато країн віддають перевагу, перш за все, інвестиціям у вигляді технічної допомоги, спрямованої на поглиблення використання власних ресурсів, підвищення кваліфікації національних кадрів і т. ін.

Список використаної літератури:

1. Батура О.В., Комарова К.В. Іноземні інвестиції в системі становлення ринкової економіки України : монографія. – Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2002. – 179 с.

2. Катан Л.І. Фінансові аспекти іноземного інвестування // Экономика и управление. – 2006. – № 2-3. – с. 26-29

3. Сільченко В.В. Особливості використання і наслідки впровадження іноземного капіталу // Вісник Дніпропетровського університету. – 2009. – №31. – с. 52-57

4. Чернова О. В.   Транснаціональні корпорації в міжнародній економічній системі // Інвестиції: практика та досвід. – 2010. – № 12. – С. 24-26