*99687*

Сисюк Л.П., Плаксій Н.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Міжнародна конкурентоспроможність українських підприємств

на світовому ринку

У наш час питання міжнародної конкурентоспроможності підприємств набуває значної актуальності. Це пояснюється посиленням інтенсивності розвитку усіх процесів економічного середовища, зміною факторів впливу зовнішнього середовища, підвищенням ризику зовнішньоекономічної діяльності. Нині для країни є важливим подальший розвиток ринкових процесів, створення передумов для її успішної інтеграції у світове співтовариство та визначення свого місця на міжнародному ринку.

Проблеми розвитку управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств досліджено у працях таких вітчизняних і зарубіжних вчених як: І. Ансофф, Я. Базилюк, А. Воронкова, М. Гельвановський, В. Гриньова, В.Дикань, О. Кузьмін, М. Портер, С. Светуньков, Р. Уотермен, А.В. Базилюк, Л.В. Батченко, І.П. Булєєва, І.І. Дахно, Ю.В. Макогон [1]. Незважаючи на значну кількість робіт, присвячених дослідженню конкуренції, багато питань потребують подальшого дослідження [ 4 ].

Метою даного дослідження є визначення поняття «конкурентоспроможність підприємства», основних проблем його розвитку для сучасної української економіки у процесі інтеграції до світової економічної системи.

Міжнародна конкурентоспроможність підприємства - здатність підприємства створювати та реалізовувати продукцію, цінові й нецінові якості якої більш привабливі, ніж в аналогічної продукції конкурентів на зовнішньому ринку. Реалії сьогодення свідчать про те, що існує проблема щодо створення та   забезпечення подальшого зростання рівня міжнародної конкурентоспроможності підприємств при виході на зарубіжні ринки. Так Україна опустилася з 72-го на 82-е місце в рейтингу конкурентоспроможності, що розраховується Всесвітнім економічним форумом (ВЕФ), йдеться в Глобальному огляді конкурентоспроможності (Global Competitiveness Report) за 2009-2010 рр.. Основними проблемами, які перешкоджають успішній реалізації конкурентних переваг є перш за все технологічна відсталість вітчизняних компаній та наявність несприятливого бізнес-клімату в українській державі. Національні фактори здійснюють першочерговий вплив на чинну модель конкурентоспроможності України: природно-ресурсний потенціал країни сприяє розвитку таких галузей як чорна металургія та хімічна промисловість, а географічне розташування обумовлює розвиток експорту транспортних послуг. Таким чином, Україна має вкрай вразливу структуру експорту з його концентрацією у секторах, які характеризуються переважно ціновою конкуренцією. Тому важко завойовані позиції на тих чи інших ринках сировини і напівфабрикатів легко втрачаються, коли конкуренти пропонують кращі цінові умови поставок. Так, у 2010 році Україна експортувала продукції на суму близько 59922,3 млн. дол. США., в минулому 2009 році експорт знизився до 44571, 0 млн. дол. США [1].

На конкурентоспроможність експортної продукції (зовнішню міжнародну конкурентоспроможність) продукції впливає ряд факторів, зокрема:

a) економічних, що характеризують основні економічні та споживчі властивості продукції (ціну, собівартість, рівень попиту на неї тощо) і відтворюються в показниках загальних витрат на придбання продукції та експлуатаційних витрат за термін її служби;

b) класифікаційних (параметрів призначення), які використовуються для визначення належності продукції до відповідного класу за рядом ознак (видом продукції, її призначенням, змістом, новизною);

c) юридичних або нормативно-правових, які визначають правову захищеність продукції на зовнішньому ринку;

d) техніко-технологічних, які визначають технічні властивості продукції і регламентуються технологічними стандартами випуску продукції, що відповідає стандартам і нормам, діючим в обраній для експорту країні;

e) ергономічних, які характеризують властивості продукції в процесі її використання людиною (гігієнічні, антропометричні, психофізичні);

f) естетичних, які відображають виразність і досконалість зовнішнього вигляду продукції, особливості її сприйняття споживачами в процесі експлуатації (насиченість кольорів, дизайн, зручність у використанні);

g) організаційних, які призначені для оцінки умов платежу, поставок, термінів та умов гарантії, сервісних послуг тощо [ 2].

Прискорення змін у конкурентному середовищі, наростаюча диференціація потреб, зростання конкуренції, інтернаціоналізація бізнесу, широка доступність сучасних технологій, а також низка інших факторів призвели до підвищення значення управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства.

Зважаючи на це, можна визначити заходи стосовно підвищення конкурентних позицій українських підприємств, які  розділити на дві групи: внутрішні та зовнішні. Внутрішні заходи підприємства можуть розробити та впровадити самостійно, використовуючи лише власні ресурси. Це може бути: фінансування наукових досліджень в достатньому обсязі, модернізація та заміна зношеного обладнання, проведення заходів, необхідних для впровадження системи якості „ISO 2001”, розробка механізму швидкого реагування на будь-які звернення замовників, проведення агресивної політики збуту в розвинених країнах та ін. Зовнішні заходи без допомоги уряду або міжнародних організацій здійснити неможливо. Вони пов’язані з діями українського уряду як в міжнародних стосунках, так і у внутрішніх економічних відносинах. Внутрішня діяльність українського уряду повинна стосуватися зниження податкового тиску; захисту вітчизняного товаровиробника у антидемпінгових розслідуваннях; вирішення проблеми повернення ПДВ; збереження стабільного курсу національної валюти; поліпшення бізнес-клімату в країні, дотримання міжнародних економічних стандартів, створення сприятливих умов для залучення іноземних інвестицій, удосконалення нормативно-правової бази розвитку конкурентного середовища тощо [ 3].

Отже, в сучасних умовах світового економічного ладу питання конкурентоспроможності вітчизняних товарів при їх виході на міжнародний ринок постало надзвичайно гостро. Враховуючи деякі його прояви та фактори, що на нього впливають, слід вирішувати ряд проблем, щодо підвищення міжнародної конкурентоспроможності української продукції, а саме: підвищувати якість продукції, враховувати ринкові потреби, спроможність оптимально використовувати власний потенціал та ефективно організовувати діяльність підприємства задля підвищення обсягів продукції.

Література:

1. Забезпечення конкурентоспроможності економіки України на євразійському просторі [Текст] / М. Кочак // Економіка та держава. Інформаційно-аналітичний журнал. – 2007, №8. – с. 35

2. Міжнародна конкурентоспроможність продукції: сучасні методологічні питання аналізу / Хінева М.Н. // http://www.rusnauka.com/5_NITSB_2009/Economics/41223.doc.htm

3. Управління конкурентоспроможністю українських підприємств при виході на зовнішні ринки / Педоренко Л.А., Римарева Л.М. // http://www.rusnauka.com/11_EISN_2010/Economics/64402.doc.htm

4. Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства : Навч. посібник / За ред. І. Ю. Сіваченка. - Київ: ЦНЛ, 2003. - 186 с.