*99480*

Сеньків Т.В.

Луцький національний технічний університет, Україна

Економіко-правові аспекти формування дохідної частини місцевих бюджетів

Складне положення в економіці держави негативно відбилось на стані місцевих бюджетів України. Механізм управління формуванням місцевих бюджетів є недостатньо ефективним, що підтверджується несталістю та малозабезпеченістю дохідної частини місцевих бюджетів, виникненням конфліктних ситуацій в регіонах щодо обсягів трансфертної підтримки. Але роль місцевих бюджетів в управлінні економікою досить вагома, оскільки вони є значними важелями, що впливають на темпи та пропорції суспільного розвитку.

Проблеми створення та вдосконалення системи формування дохідної частини місцевих бюджетів розглядалися та досліджувалися у працях багатьох українських вчених-економістів, зокрема С.Буковинського, О.Василика, О.Данілова, В.Кравченка, І.Луніної, І.Сала, В.Федосова, Д.Чирки, С.Юрія. Важливе місце в розробленні цієї проблеми посідають праці російських вчених: Л.Дробозіної, Г.Поляка, В.Родіонової та ін., а також зарубіжних науковців: Дж.Бюкенена, М.Белла, Дж.Кінгдома, П.Масгрейва, Л.Перери, П.Самуельсона, А.Сміта та багатьох ін. У кожній праці, у кожному дослідженні вчених зазначається, що і соціальний, і економічний розвиток держави вимагає негайного подальшого вдосконалення формування достатньої дохідної бази як самої держави, так і реальних, достатніх доходів місцевого самоврядування [5, с.15].

Положення наукових праць цих дослідників потребують подальшого розвитку та узагальнення. Тому що формування доходів місцевих бюджетів відбувається в умовах трансформації економіки країни від адміністративно-командної до ринкової. Тобто коли має місце пошук способів та шляхів побудови місцевих бюджетів, їх ефективного використання у фінансовому механізмі держави, а теоретичні підходи західних авторів до формування доходної частини місцевих бюджетів потребують критичної оцінки, узагальнення та дослідження можливостей і передумов використання з урахуванням особливостей економіки України.

Метою статті є визначення завдань та проблематики місцевих бюджетів та обґрунтування економіко-правових аспектів формування дохідної частини місцевих бюджетів.

В бюджетній системі кожної країни найбільш чисельною ланкою є місцеві бюджети. В даний час в нашій державі їх нараховується майже дванадцять тисяч. Згідно з Конституцією України, до них належать: міські, районні в містах, селищні і сільські бюджети. За допомогою місцевих бюджетів щорічно перерозподіляється близько 15% валового внутрішнього продукту, в них зосереджується майже 35% бюджетних ресурсів.

Місцеві бюджети виконують особливу роль в кожній унітарній країні, тому що вони є фінансовою основою місцевого самоврядування. За рахунок коштів місцевих бюджетів фінансуються найбільш значні заходи держави в галузі освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, тобто всі ті витрати, які зачіпають інтереси широких верств населення.

Крім того, місцеві бюджети є одним з важелів, за допомогою якого проводиться перерозподіл валового внутрішнього продукту в першу чергу серед окремих соціальних груп населення та територій. І тому від того, наскільки раціонально побудована система місцевих бюджетів, залежать ефективність функціонування усієї бюджетної системи, успішне здійснення фінансової політики.

Місцеві бюджети є основним каналом доведення до населення кінцевих результатів суспільного виробництва, що спрямовуються на суспільне споживання. Через місцеві бюджети суспільні фонди споживання розподіляються в територіальному і соціальному розрізах. Разом з іншими ланками бюджетної системи місцеві бюджети є одним з головних інструментів реалізації на практиці програми економічного і соціального розвитку як регіонів, так і країни в цілому.

Закономірно, що проблеми виконання місцевих бюджетів, правильність розрахунків дохідної та видаткової частин, досягнення збалансованості набувають в сучасних умовах особливої актуальності [3, с.98].

Нині проблема місцевих бюджетів є однією з найважливіших у фінансовій політиці України. Невиконання місцевими органами влади планів відрахувань до державного бюджету створює загрозу як власне фінансовій стабілізації, так і проведенню структурних реформ. Нестабільність доходної бази місцевих бюджетів, відсутність ефективного механізму міжрегіонального перерозподілу державних доходів, значні відмінності в рівні економічного розвитку регіонів і умовах життя в них потенційно призводять до соціальних конфліктів і політичної нестабільності. Тягар проблем, які нагромадилися, негативно позначається на розвитку регіонів.

В Україні існує законодавча основа для певної самостійності місцевих органів влади щодо бюджетних питань – вони можуть приймати рішення про те, які встановлювати місцеві податки та збори, яким чином й які послуги надавати та інші важливі питання, що впливають на умови життєдіяльності даної громади. Прийнятий Бюджетний Кодекс України дав можливість регіонам проводити більш самостійну бюджетну політику, але все ж таки він не вирішив усіх питань. Проголошений принцип самостійності місцевих бюджетів на практиці повною мірою не реалізується, що породжує багато негативних тенденцій на всіх стадіях бюджетного процесу.

Чинне законодавство відповідно до вимог європейських стандартів встановлює, що місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів. Але бюджети повинні бути достатніми для забезпечення виконання повноважень, що надаються державою органам місцевого самоврядування, на рівні мінімальних соціальних потреб, чого, на жаль, нині в більшості випадків достатньо важко досягти. У сучасній системі фінансового забезпечення діяльності місцевих органів самоврядування провідне місце займають місцеві бюджети, а саме їх дохідна частина. На сьогодні її формування викликає багато суперечок, адже основною передумовою ефективного функціонування місцевого самоврядування є володіння ним достатньою кількістю коштів для проведення своєї діяльності [2, с.7].

В законі "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов’язкових платежів. Доходи місцевих бюджетів районних у містах рад (у разі їх створення) формуються відповідно до обсягу повноважень, що визначаються відповідними міськими радами. У доходній частині місцевого бюджету, починаючи з 1998 р., повинні окремо виділятись доходи, необхідні для виконання власних повноважень, для забезпечення виконання делегованих законом повноважень органів виконавчої влади.

Ефективність формування доходів місцевих бюджетів, з позицій державного управління, є якісною характеристикою існуючих механізмів державної політики та механізмів, що розробляються і впроваджуються з метою збільшення доходів місцевих бюджетів. Таким чином, ефективність державної політики у сфері формування доходів місцевих бюджетів - це якість державної політики та якість державного управління у цій сфері, критеріями якої є законодавча база, трансфертна політика, система фінансового вирівнювання.

Перспективним для підвищення дохідної бази місцевих бюджетів є впровадження податку на додану вартість, який, на думку К.В. Павлюк, “найкраще відповідає вимогам регулювання доходів бюджетів: надходження від нього є найбільшими та відносно рівномірними по всій території країни; на цей податок менше впливає економічна кон’юнктура, ніж на податки на доходи; надходження від цього податку щільніше пов’язані з рівнем розвитку економіки адміністративно-територіальної одиниці” [4, с.33].

У ст. 142 Конституції України визначено, що матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об’єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Згідно з ч. 3 ст. 142 Конституції України, держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.

Сьогоднішній стан місцевих бюджетів України характеризується низькою часткою дохідних джерел, які не враховуються при розрахунку обсягів трансфертів і якими місцеві органи влади можуть розпоряджатися самостійно, виходячи з пріоритетів розвитку адміністративно-територіальної одиниці.

Отже, місцеві бюджети відіграють важливу роль у формуванні дохідної частини економіки країни. Для зменшення залежності місцевих бюджетів від дотацій доцільним буде встановлення відсотка перерахування податку на прибуток підприємств до місцевого бюджету за місцем їх реєстрації. На даний час витрати на адміністрування більшості місцевих зборів більші, ніж отримувані від них кошти. Чинна система формування доходів місцевих бюджетів не стимулює їх приріст, а місцеві органи влади не зацікавлені у збільшенні коштів державного бюджету.

Література:

1. Варивода Н.О. Необхідність децентралізації бюджетної системи // Формування ринкових відносин в Україні. – 2007. – №4. – С.39-40.

2. Огонь Ц.Г. Доходи місцевих бюджетів та напрями їх реструктуризації / Ц.Г. Огонь //Фінанси України. – 2009. – № 5. – С. 3-11.

3. О.П.Кириленко. Фінанси (Теорія та вітчизняна практика): Навч. посібник. – Тернопіль: Економічна думка, 2008. – 212.

4. Павлюк К.В. Формування доходів місцевих бюджетів / К.В. Павлюк // Фінанси України. – 2006. – № 4. – С. 24-37.

5. Слухай С.В. Формування доходів місцевих бюджетів у контексті трансформації податкової системи / С.В. Слухай // Фінанси України. – 2008. – № 5. – С. 12-20.