*99661*

Маслічук С.А., Кулай А.В.

Волинський національний університет вмені лесі Українки, Україна

Використання програмно-цільового методу бюджетного планування В Україні: проблеми і перспективи

            Для того, щоб стимулювати соціально-економічний розвиток нашої держави, необхідно підвищити ефективність управління бюджетними коштами. Одним із способів забезпечення цього є обгрунтоване і системне використання програмно-цільового методу бюджетного планування в Україні.

         Згідно п.42 ст.2 Бюджетного кодексу України програмно-цільовий метод (ПМЦ) у бюджетному процесі – це метод управління бюджетними коштами для досягнення конкретних результатів за рахунок коштів бюджету із застосуванням оцінки ефективності використання бюджетних коштів на всіх стадіях бюджетного процесу[1].

         Прогромно-цільовий метод досліджується в працях таких відомих вчених як І. Запатріна, Т. Лебеда, Ц. Огонь, І. Луніна,   К. Павлюк, І. Чугунов та інші.

Застосування ПЦМ в Україні розпочалося з 2002 року, коли 14 вересня уряд прийяв розпорядження «Про схвалення Концепції застосування програмно цільового методу в бюджетному процесі». У розпорядженні визначено такі головні складові (елементи) бюджетної програми, як мета й завдання, напрями діяльності та результативні показники[3].

Бюджет, складений за ПМЦ, суттєво відрізняється від традиційного постатейного або економічного бюджетів, а саме – здійснюється фінансування програм, а не адміністративних одиниць та штатних посад. Основними компонентами ПЦМ є попередній розрахунок доходів і видатків, середньострокове та стратегічне планування доходів і видатків, довгострокове планування капітальних інвестицій, розгляд, оцінка, аналіз та моніторинг виконання бюджету, прозорість та стратегічне планування.

Відповідно до статті 21 Кодексу ПЦМ у бюджетному процесі передбачає складання прогнозу бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди. Цей прогноз включає індикативні прогнозні показники:

1) основних макроекономічних показників економічного і соціального розвитку України;

2) державного бюджету та зведеного бюджету України за основними видами доходів, фінансування, видатків і кредитування;

3) за бюджетними програмами, які забезпечують протягом декількох років виконання інвестиційних програм;

4) взаємовідносин державного бюджету з місцевими бюджетами[1].

         Найважливіше, що отримає Україна із впровадженням ПЦМ, це можливість більш продуктивного використання обмежених фінансових ресурсів та підвищення рівня відповідальності посадових осіб.

         У процесі впровадження ПЦМ в Україні виникла низка труднощів. Найважливішою серед них є те, що існуючий формат державних цільових програм не відповідає формату, розробленому за програмно-цільовою методикою. У цілому цільові програми є непоганим інструментом координування діяльності центральних і регіональних органів влади, відповідальних за їх виконання. Але в Україні реалізація цих програм пов’язана з низкою проблем:

- по-перше, оцінка фіскального впливу нових цільових програм не проводиться належним чином через недостатній рівень відповідних навичок і зацікавленості їх розробників;

- по-друге, цільові програми не узгоджуються з бюджетними ресурсами;

- по-третє, нерозвиненість середньострокового бюджетування не дає змоги врахувати поступову реалізацію цільових програм протягом кількох років, що в ряді випадків веде до часткового їх фінансування, а часто й цілковитої його відсутності[4].

         Але не зважаючи на деякі труднощі ПЦМ складання бюджету має свої переваги:

1)    забезпечення прозорості бюджетного процесу, що чітко визначає цілі і завдання, на досягнення яких витрачаються бюджетні кошти, підвищення рівня контролю за результатами виконання бюджетних програм;

2)    підвищення якості розроблення, ефективності розподілу бюджетних програм;

3)    упорядкування організації діяльності головного розпорядника бюджетних коштів щодо формування і виконання бюджетних програм шляхом чіткого розмежування відповідальності за реалізацію кожної бюджетної програми між визначеними головним розпорядником бюджетних коштів відповідальними виконавцями бюджетних програм;

4)    посилення відповідальності головного розпорядника бюджетних коштів за дотримання відповідності бюджетних програм законодавчо визначеній меті його діяльності, а також за фінансове забезпечення бюджетних пограм і результати їх виконання;

5)    забезпечення за результатами виконання бюджету здійснення оцінки діяльності учасників бюджетного процесу щодо досягнення поставлених цілей, а також проведення аналізу причин неефективного виконання бюджетних програм[2].

Отже, програмно-цільовий метод - це один із головних і найдієвіших методів управління державними коштами в середньостроковій перспективі, який спрямований на розробку бюджетних програм, орієнтованих на кінцевий результат. Застосування ПЦМ в Україні дасть змогу покращити планування і оцінку кінцевих результатів використання державних коштів, а також збільшити відповідальність під час виконання кожної бюджетної програми.

Література:

1.      Бюджетний Кодекс України від 08.07.2010р. № 2456-VI.// zakon.rada.gov.ua

2.      Огонь Ц.Г. Програмно-цільовий метод та ефективність бюджетних програм/ Ц.Г. Огонь// Фінанси України.- №7.- 2009.- С.20-29

3.      Про схвалення Концепції застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 14.02.2002 №538-р// Офіційний вісник України.-2002.-№38.- С.241.

4.      Запатріна І.В. Програмно-цільовий метод бюджетування/І.В.Запатріна// Фінанси України.- 2006.- №10.- С.156-178.