*95872*

Економічні науки / 4.Інвестиційна діяльність і фондові ринки

к.е.н., доцент Поліщук О.А., Муржак В.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

ШЛЯХИ АКТИВІЗАЦІЇ ІНОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ НАЦІОНАЛЬНИХ ТОВАРОВИРОБНИКІВ

Державна інноваційно-інвестиційна політика - це діяльність держави, спрямована на створення сприятливих нормативно-правових та економічних умов для інвестицій взагалі й інвестицій в інновації, стимулювання процесу формування інвестиційних умов для інноваційного розвитку, а також формування ринку інновацій та інвестицій [1, с. 252-255].

Останніми роками інновації не стали фактором зростання економіки. Більш масштабно інновації впроваджувалися за рахунок вільних виробничих потужностей у галузях зі швидким обігом капіталу, при одночасній залежності останніх від імпорту техніки і технологій (які не належать до високих). Таке становище формує майбутнє відставання і низьку конкурентоспроможність.

Проблема запровадження інноваційно-інвестиційної моделі розвитку національної економіки стала наріжним каменем досліджень низки вітчизняних науковців, серед яких слід відзначити К. Алєксеєву, А. Білюка, Т. Васильєву, Д.Войнорубова, Н. Клименко, С. Лакіш, А. Мерзляк, О. Михайловської, Т.Покотило, Н. Свірідової, Г. Смовкіної, В. Чернобаєва, О. Шевченко та ін.

Мета статті – дослідити проблему інноваційно-інвестиційної діяльності та запропонувати шляхи активізації.

Оцінюючи макроекономічні показники соціально-економічного розвитку України за останні роки, можна зробити висновки, що позитивні зміни не відбулися. Інвестиційного забезпечення розвитку промисловості національних товаровиробників, передбаченого на рівні 12–13% щорічних темпів зростання немає. У фактичних цінах показники інвестицій в основний капітал національної промисловості мали незначні обсяги та щорічні темпи зростання були нестабільними, а у 2008–2010 роках взагалі від’ємними (2005 - 3,4%, 2006 – 4,8%, 2007 – 5.13, 2008 – -5,3%, 2009 – -32,4%, 2010 – -9,5% , 2011– 3,3%) такі показники є результатом економічної кризи 2008-2009 років, яка зробила великі прогалини у розвитку іноваційно-інвестиційної діяльності. Така ситуація почала виправлятися у (січень-березнь) 2011 році де показник досяг позначки 3,3%. [4] (рис. 1).

Рис. 1. Показники інвестицій в основний капітал промисловості національних товаровиробників (фактичні ціни)

Разом з тим, навіть ті інвестиції, які надійшли в економіку країни, не було використано ефективно через малу частку інноваційних галузей 5 та 6 технологічних укладів у промисловому комплексі України. Відповідно, можна зробити висновок, що у відтворювальній структурі національної промисловості продовжують зберігатися значні диспропорції. Про це також свідчить той факт, що в структурі капітальних інвестицій власні кошти підприємств складають більше 50%, в той час як кредити, державне інвестування, вітчизняні та іноземні інвестиції в національну промисловість мають невеликі частки: 2005 – 57,9%, 2006 – 58,2%, 2007 – 58,6%, 2008 – 59,3%, 2009 – 66,1%, 2010 – 60,8%, 2011 (січень-березень) – 68,3% [3, с. 309-314].

Якщо проаналізувати частку інноваційно-інвестиційного сектору в Україні та економічно-розвинених країн, можна з впевненістю сказати, що в Україні цей сектор займає незначну частку ( у зарубіжних країнах – більше 25%, а в Україні лише 1,3%) [4].

Аналіз статистичних показників за останні роки переконливо свідчить про необхідність продуманої комплексної державної економічної політики, яка зокрема повинна включати структурну та інвестиційно-інноваційну складову, що забезпечило б формування оптимальної відтворювальної структури національної економічної системи та стабілізацію темпів зростання ВВП.

Лише активізація процесу інвестування в інноваційний розвиток може викликати якісні зрушення в техніці і технології виробничої бази промислових підприємств та покращити кінцеві економічні результати їх діяльності на основі підвищення якості цього сектору економіки.

Для того, щоб сприяти активізації потенціалу інвестиційно-інноваційного розвитку економіки України, необхідно сформувати систему ефективного стимулювання інвестиційно-інноваційної діяльності національних товаровиробників, а саме:

- забезпечити стабільну законодавчу базу;

- відновити кредитування як основних галузей економіки України, так і тих секторів, що орієнтовані переважно на національний ринок і ефективність діяльності яких суттєво залежить від обсягів кредитування;

- розробити систему мотивацій для національного та іноземного інвестора, в тому числі і за рахунок податкових пільг;

- комплексно задіяти всі можливі державні механізми регулювання, які пов’язані податковою, бюджетною, грошово-кредитною, та митною політикою, вдосконалюючи правове регулювання у кожній з цих сфер [2, с. 77-81].

Важливою складовою розвитку національної інвестиційно-інноваційної системи є сприятливе інвестиційне середовище.

Щоб уникнути «розпорошення» інвестицій необхідні виважені державні інвестиційно-виробничі програми і проекти, впровадження яких стане вирішальним для покращення фінансово-економічної ситуації в Україні.

Для забезпечення сталого соціального та економічного зростання продукції національних товаровиробників необхідно через залучення інвестиційних ресурсів активізувати співробітництво з міжнародними фінансовими інституціями.

Вирішення проблеми інвестиційно-інноваційної діяльності насьогодні можна розділити на три окремих сектори, які все ж таки потребують комплексного розв’язку :

1. нарощування обсягу інвестицій;

2. підвищення ефективності використання інвестицій;

3. визначення пріоритетних напрямів інвестування.

Активізація розвитку інвестиційно-інноваційної діяльності створить умови для розширення нових робочих місць та підвищення технологічного рівня існуючих, зміни галузевої структури господарства на користь інноваційних виробництв, забезпечення стабільного економічного зростання та перехід до інвестиційно-інноваційної моделі розвитку.

Отже, актуальною залишається проблема інноваційно-інвестиційного розвитку. Для того щоб активізувати розвиток іноваційно-інвестиційної діяльності в Україні необхідно найближчим часом на загальнодержавному й регіональному рівнях здійснити комплекс заходів з організаційно-економічного і правового забезпечення, створення й ефективного стимулювання інноваційних структур, які в інших країнах демонструють позитивні результати щодо реалізації інновацій.

Література:

1. Горбатенко А. В. Державна підтримка інноваційних проектів // Вісник соціально-економічних досліджень: Зб. наук. пр. - Одеса, 2010 -№ 3. - С.252-255.

2. Дмитренко М.А. Підтримка та стимулюванні інноваційної діяльності // Вісн. Укр.. акад..банків. справи. – 2009- № 1(14). – С. 77-81.

3. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Статистичний збірник. // Держкомстат України. – 2011– С.309-314.

4. Офіційний сайт Державного комітету статистики України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua.