*95873*

Економічні науки / 4.Інвестиційна діяльність і фондові ринки

к.е.н., доцент Поліщук О.А., Табунчик В.П.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

ПЕРЕКАЗИ МІГРАНТІВ ЯК ДЖЕРЕЛО ІНВЕСТИЦІЙ В

ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ

Сучасні тенденції глобалізації, збільшення взаємозалежності національних економік, транснаціоналізація потоків робочої сили зумовили істотне зростання масштабів міжнародної міграції населення. За даними Департаменту з економічних і соціальних питань ООН у світі станом на 2010 р. налічувалося 214 млн. мігрантів, кількість яких впродовж останніх десятиліть невпинно зростала - зі 191 млн. у 2005 році. Якщо мігруюче населення продовжуватиме примножуватись такими ж темпами, як і за минулі 20 років, до 2050 року у світі їх налічуватиметься 405 млн. Не дивлячись на те, що всесвітня економічна криза уповільнила еміграцію у багатьох частинах світу, все ж очікується, що чисельність трудових ресурсів у планетарному масштабі зросте з 3 млрд. сьогодні до більш ніж 4 млрд. до 2030 року [1, с.3].

Не залишається осторонь цих процесів й Україна, про що свідчить доволі вагома чисельність її зовнішньо - міграційних потоків. За межами України працює 6,5 мільйона громадян країни, що складає більше 14 відсотків українського населення, повідомляє УНІАН з посиланням на інформаційні матеріали, поширені представництвом Міжнародної організації по міграції (МОМ) в Україні.

Виходячи з такої демографічної ситуації випливає, що сьогодні надзвичайно велика частка зовнішніх інвестицій в Україну припадає саме на грошові перекази мігрантів, які призначені не лише для споживання чи придбання товарів довготривалого користування, а можуть розглядатися з точки зору їх інвестиційної складової (як міграційний капітал), що є джерелом забезпечення макроекономічної стабільності в країнах-донорах робочої сили.

З огляду на масштаби вітчизняних міграційних потоків та обсягу грошових переказів мігрантів є актуальним розглянути ці грошові кошти, як джерело інвестицій в економіку України.

У загальному вигляді перекази мігрантів – це грошові доходи, надіслані ними на батьківщину і у зв’язку з якими у відправника не виникає жодних зобов’язань (на відміну від інших фінансових потоків). З огляду на це перекази мігрантів доцільно визначати як «приватні некомпенсовані трансферти» які спрямовуються резидентам країн походження трудоміграційного потоку, протягом року. Вони складаються з усіх поточних трансфертів коштів, які можуть мати як грошову, так і натуральну форму.

Грошові перекази мігрантів, на відміну від інших інвестиційних ресурсів, найменшою мірою залежать від кризових процесів і мають чітко виражену контрциклічну природу формування і функціонування. Якщо не враховувати коштів МВФ, то через різке зниження іноземних інвестицій офіційні грошові перекази стали, зокрема у 2009 році, найбільшим зовнішнім фінансовим ресурсом, який надійшов в Україну [2].

Нещодавно Національний банк України (НБУ) оприлюднив підсумкові показники за 2010 рік, згідно з якими обсяг приватних грошових переказів з-за кордону зрівнявся із загальною сумою прямих іноземних інвестицій - 5,9 млрд. доларів проти 5,98 млрд. доларів. А у першому кварталі вже цього року матеріальна допомога, яку надають трудові мігранти своїм сім’ям, продовжувала збільшуватися: зростання склало близько 22% в порівнянні з аналогічним періодом минулого року. У грошовому вираженні гастарбайтери тільки в січні-березні відправили на батьківщину майже 1,5 млрд. доларів [4].

Аналіз даних показав, що грошові перекази до України за 2010 рік майже рівні обсягу прямих іноземних інвестицій та майже в 8 разів вищі за зовнішню допомогу розвитку для України. Згідно з деякими припущеннями, українська економіка втратила б приблизно 7% свого потенціалу без стимулюючого впливу грошових переказів мігрантів [5], а 10-відсоткове збільшення грошових переказів на душу населення приведе до зменшення частки населення, яке проживає у злиднях, на 3,5% [6]. Найбільша частка грошових переказів витрачається на прожиття (73%) та товари широкого вжитку (26%), тоді як лише 3,3% використовуються для створення власного бізнесу [6]. Зниження вартості грошових переказів на 1% сприятиме підвищенню загального обсягу переказів на 14-23% [1] (рис. 1).

Рис. 1. Відношення грошових надходжень до України виходячи з їх

джерел за 2010 рік (млрд. дол. США) [1]

Сума фінансових надходжень, які пересилають в Україну трудові мігранти, за різними оцінками фахівців, складає від 8 до 16 % ВВП нашої країни [3, с. 186], а іноді й близько 20 %, що в середньому перевищує 25 млрд. дол. на рік (2009 р.). З огляду на це вкрай актуальною постає проблема інституційного забезпечення ефективного використання грошових переказів мігрантів на цілі економічного розвитку в Україні. Дані офіційної статистики за цими показниками практично відсутні, а експертні оцінки різняться у сотні разів. Рівень офіційності переказів складає усього 20-25%, що вдвічі нижче, ніж у середньому в світі. В абсолютних цифрах, зокрема у 2009 році, офіційні перекази сягнули 6 млрд. дол. Можливості українських мігрантів та діаспори є значно більшими, якщо виходити з оцінки їхніх активів. Спираючись на досвід інших країн світу, де на один долар річного обсягу міграційного капіталу припадає 10-12 дол. загальних активів мігрантів, можна дійти висновку, що потенціал української міграції та діаспори становить близько 250-300 млрд. дол. [2].

З огляду на вагомість грошових переказів мігрантів країни світу спрямовують сьогодні свої зусилля на формування ефективної практики регулювання фінансових операцій в аспекті здешевлення грошових переказів мігрантів, гарантування їх безпеки та своєчасності надходження до адресата, полегшення доступу мігрантів (як легальних, так і нелегальних) до офіційних трансфертних каналів, створення можливостей використання грошових переказів для інвестування в економіку країн походження міграційних потоків. Мета подібної політики полягає в максимізації позитивного ефекту, який грошові перекази можуть мати для країни-експортерів робочої сили, особливо в періоди економічних криз.

Задля підвищення ефективності та рівня безпеки грошових переказів мігрантів необхідно забезпечити введення у вітчизняну практику загальних принципів надання послуг у сфері міжнародних грошових переказів, серед яких варто виокремити: 1) покращення інфраструктури платіжної системи; 2) створення передбачуваного, стійкого, недискримінаційного правового середовища; 3) розвиток практики управління ризиками, які пов'язані з грошовими переказами. Позитивний вплив на зростання грошових переказів з-за кордону матимуть такі методи, як надання пільг по валютних вкладах у національних банках (вищий відсоток по депозитах порівняно із внутрішніми вкладами, звільнення депозитів від оподаткування, пільгові поштові та телеграфні тарифи на перекази в іноземній валюті тощо); продаж працівникам-мігрантам державних цінних паперів, які не оподатковуються; створення сприятливого клімату для використання валютних коштів на придбання товарів, землі під індивідуальну забудову, будівництво промислових об’єктів і об’єктів інфраструктури, купівлю виробничого устаткування; створення спеціалізованих державних закладів, які здійснюють консультативні функції.

Таким чином, грошові перекази мігрантів доцільно розглядати як ключове джерело глобальних фінансів, які володіють вагомим потенціалом стосовно їх використання в якості генератора економічного розвитку. Неефективне використання потенціалу грошових переказів мігрантів зумовлене не недостатністю підприємницьких здібностей мігрантів, а структурними перешкодами, які виникають на місцевому, національному та міжнародному рівнях. Подальше вивчення можливостей залучення грошових доходів мігрантів в економіку України забезпечить у майбутньому появу життєздатних моделей економічного розвитку.

Література:

1. Світова міграція у 2010 році. Звіт МОМ: «Майбутнє міграції: Розбудова дієвості заради змін» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://iom.org.ua.

2. Гайдуцький, А. Облігації для мігрантів: незадіяні можливості / А.П. Гайдуцький // Дзеркало тижня. – 2010. - №20. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://dt.ua/newspaper/articles/60229#article.

3. Лавриненко, С.І. Тенденції трудової міграції з України до країн СНД / С.І. Лавриненко // Стратегічні пріоритети. Науково-аналітичний щоквартальний збірник Національного інституту стратегічних досліджень, 2010. - №2. – С. 185-194.

4. Національний банк України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bank.gov.ua .

5. Центр соціально-економічних досліджень (CASE) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.case-ukraine.com.ua.

6. Світовий банк (The World Bank in the Ukraine) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.worldbank.org.ua.