*99790*

Экономические науки/5. Управление трудовыми ресурсами

Я. В. Білоконь

Вінницький національний технічний університет, Україна

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ

СТРЕСАМИ В ТРУДОВОМУ КОЛЕКТИВІ

В умовах соціально-політичних, економічних перетворень в Україні, збільшення темпів науково-технічного прогресу, впровадження інноваційних і реорганізаційних заходів на підприємствах та в організаціях, зростає роль людини у досягненні високої продуктивності праці. Нові умови функціонування суб’єктів господарювання стають стресогенними для персоналу, вимагають від робітників додаткових зусиль з адаптації до зміненого організаційного середовища. Актуальність теми важко переоцінити, так як перевантаження, висока відповідальність, необхідність оперативного реагування на зовнішні і внутрішні зміни бізнес-середовища вимагають від менеджерів повної віддачі та адаптивного реагування на стресові ситуації [1].

Дослідження, присвячені стресовим ситуаціям на підприємствах, свідчать, що ця проблема є доволі актуальною як у світовій, так і у вітчизняній психологічній науці. Вітчизняними і зарубіжним науковцями активно розробляються різноманітні методи адаптації людини до стресогенних чинників. Це зокрема і Ф. Л. Березін, В. А. Бодров, Л. Г. Дика, С. А. Шанкін, Є. Н. Кірьянова, В. Л. Маріщук, Ю. В. Щербатих, А. Б. Леонова та безліч інших.

Однак, при всьому розмаїтті досліджень, залишається поза безпосередньою увагою проблема попередження і корекції стресових станів в умовах здійснення управлінської діяльності [1]. Тому, виникає нагальна потреба у створенні програми управління стресовими ситуаціями для менеджерів.

В загальному, можна виділити наступні етапи управління стресами:

– виявлення симптомів стресу;

– визначення причин виникнення стресу;

– застосування заходів з усунення причин, що призведе до зникнення

симптомів;

– якщо це необхідно, застосування тимчасових заходів для усунення симптомів, поки не будуть усунені основні причини.

Хміль Ф. І дає визначення стресу: стрес (від англ. stress – напруга) – емоційний стан організму, який виникає у напружених ситуаціях [2]. На сьогодні відсутнє чітке розведення понять напруженість і стрес. Їх поєднують в одну групу психічних функціональних станів. У вітчизняній психологічній науці взагалі тривалий час уникали використання терміну "стрес" [2].

З 80-х років XX ст. вивчення стресових станів розпочалось в прикладних дослідженнях факторів ризику для праці здатності і здоров’я професіоналів. Термін "професійний стрес" розглядається в якості родового поняття, яке узагальнює термін "робочий стрес", "трудовий стрес", "виробничий стрес", "організаційний стрес" тощо. Такими термінами позначають психічні стани, які виникають в процесі професійної діяльності, її специфічних умовах.

Стрес зумовлюють різні чинники, і він може мати різні прояви. Для уникнення або послаблення негативної дії стресових ситуацій необхідно знати особливості стресу та їх причини [3].

З огляду на природу та особливості перебігу виокремлюють такі види стресу [3]:

– фізіологічний – зумовлений надмірними фізичними навантаженнями;

– психологічний – зумовлений складними відносинами з іншими людьми;

– інформаційний – зумовлений надлишком, недостатністю чи безсистемністю життєво важливої інформації;

– управлінський – зумовлений високою відповідальністю за рішення, що приймаються, особливо в умовах дефіциту часу;

– емоційний – проявляється в ситуаціях загрози, небезпеки, неочікуваної радості.

До основних психологічних способів управління стресами належать [4]:

1. Вольовий контроль за станом свого організму на основі опанування ві-

дповідних методів.

2. Свідома зміна процесів сприйняття й оцінки ситуації. Найефективніші серед них: заперечення (ухилення від сприйняття негативної інформації); витіснення (забування чи переключення на інше); прийняття обставин такими, які вони є; заміщення недосяжної мети досяжною, доступнішою; раціоналізація (навіювання собі думки про малозначущість проблеми, незацікавленість у ній насправді тощо).

3. Емоційно-психологічна розрядка за допомогою сну, сліз, розмови з людьми, здатними до співчуття.

4. Зміна позиції щодо проблеми, вдаючись до зниження вимог і претензій до себе та до інших, довірення її вирішення іншим і обмеження власних контактів, ігнорування та бездіяльність.

Стресовий стан менеджера може спровокувати стреси у підлеглих. Тому менеджер повинен підвищувати стресостійкість і долати власні стреси без шкоди для управління організацією [4].

Вивчення стресу в професійній діяльності, як фактору, що впливає на працездатність спеціаліста вимагає як аналізу теорії стресу, його сучасних концепцій, так і аналізу професійного стресу.

Отже, роль психологічних методів управління стресовими ситуаціями із часом буде тільки підсилюватися у зв'язку з різноманітними факторами, що впливають на розвиток сучасного суспільства. Тому, їх дослідження повинні стати пріоритетним завданням в області теорії управління.

1. Плужник Я. А. Соціально-психологічні проблеми управління організаційно управлінськими стресами// Вісник Національної академії Державної прикордонної служби України. – 2010. – № 5. – с. 126.

2. Хміль Ф.І. Основи менеджменту: Підручник. – К.: Академвидав, 2005. – 608с.

3. Мілютіна, К. Л. Теорія і практика психологічного тренінгу / К. Л. Мілютіна. – К. : Видавництво МАУП, 2006. – 175 с.

4. Евтихов О. В. Практика психологического тренинга / О. В. Евтихов. – СПб. : Издательство “Речь”, 2004. – 256 с.