*99242*

Бєкрєньова А.О., Головченко Н.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

Облікова політика щодо доходів підприємства

Сучасний стан розвитку економіки в нашій країні потребує альтернативного та багатоваріантного підходів за умови вирішення конкретних питань методики і техніки ведення обліку. В сучасних економічних умовах підвищується необхідність у розробці облікової політики підприємства, оскільки законодавство, що регулює організацію бухгалтерського обліку, передбачає можливість декількох варіантів відображення в обліку та звітності одних і тих господарських ресурсів.

Оскільки доходи складають основу отримання підприємством прибутку, то встановлення основних елементів облікової політики підприємства щодо доходів має дуже велике практичне значення, що й визначає актуальність теми дослідження.

Проблеми облікової політики підприємств розглядають у своїх працях такі науковці як Ф.Ф. Бутинець, Т.В. Барановська, М.Г. Бєлова, В.П. Завгородній, М.С. Пушкар, С.В.Івахненков, та інші.

Метою даної статті є визначення та розгляд основних питань облікової політики підприємства щодо доходів.

Термін «облікова політика» було введено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність. Згідно даного документу обліковою політикою слід вважати комплекс методичних прийомів, способів, правил, схем і процедур організації та ведення бухгалтерського обліку поточної господарсько-фінансової діяльності підприємства і складання звітності, що обирається підприємством з-поміж загальноприйнятих або розробляються самостійно, виходячи з особливостей його діяльності [6].

Згідно з законодавчо-нормативними документами з регулювання ведення обліку та складання звітності, національними стандартами бухгалтерського обліку, принципами та правилами ведення обліку, кожне підприємство має право самостійно обирати та визначати свою облікову політику. При цьому одним з основних першочергових завдань є визначення елементів облікової політики підприємства за кожною ділянкою обліку. Облікова політика підприємства має значний вплив на формування фінансового результату підприємства. Тому визначення елементів облікової політики щодо доходів і витрат є запорукою своєчасного та правильного визначення фінансового результату, що обумовило мету поданої статті.

Згідно с П(С)БО 15 дохід є збільшенням економічних вигід у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, що приводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників). Доходи включаються до складу об’єктів облікового процесу за принципами нарахування та відповідності.

Відповідно до П(С)БО 15 «Дохід» п.7 [5] визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи; надзвичайні доходи.

Склад доходів, що відносяться до кожної відповідної групи, визначено П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» [3]. Велике значення в бухгалтерському обліку має класифікація доходів за видами діяльності. Доходи за кожною класифікаційною групою встановлюються підприємством, виходячи з:

– напрямку його діяльності;

– галузі, до якої відноситься підприємство;

– видів діяльності підприємства;

– визначеної основної діяльності тощо.

До питань облікової політики щодо доходів варто віднести встановлення складу та структури інших операційних доходів відповідно до п.21 П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» [3].

Перелік і склад фінансових доходів регулюється п.27 П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» [3] і підприємству необхідно визначатись із складом доходів, які виникають у результаті використання активів підприємства іншими сторонами. Фінансові доходи можуть виникати в результаті інвестицій (участі в капіталі інших підприємств) в асоційовані, спільні та дочірні підприємства. Також фінансові доходи підприємство може одержувати у вигляді процентів, відсотків, роялті, які відповідно до п.20 П(С)БО 15 «Дохід» [5] мають особливий порядок визнання: проценти визнаються у тому звітному періоді, до якого вони належать, виходячи з бази нарахування та строку користування

відповідними активами; роялті визнаються за принципом нарахування згідно з економічним змістом відповідної угоди; дивіденди визнаються у періоді прийняття рішення про їх виплату.

Доходи, які виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов’язані з операційною та фінансовою діяльністю підприємства відносяться до інших доходів, перелік і склад яких підприємство встановлює відповідно до п.28 П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» [3].

У рамках формування облікової політики відповідно до п.35 П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» [3] підприємству необхідно також визначитись з переліком і складом надзвичайних доходів. Оскільки екстраординарні події в діяльності підприємства мають надзвичайний характер, не можуть відбуватися постійно, систематично чи періодично і не є очікуваними, то здається, що в межах облікової політики підприємства немає чого визначати. Так, вони не можуть плануватись, прогнозуватись, інакше втрачається і сама надзвичайність. Надзвичайні події не є очікуваними, але вони є передбачуваними. Враховуючи характерні для цього виробничого процесу та діяльності підприємства ризики; ризики, характерні для географічного регіону розташування підприємства, в межах облікової політики на підприємстві доцільно розробляти програму страхового відшкодування та покриття втрат від надзвичайних ситуацій. Так, укладені різного роду договори зі страховими організаціями щодо страхування майнових інтересів, пов’язаних з володінням, користуванням, розпорядженням майном (майнове страхування), і відшкодування страхувальником шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності), є формуванням облікової політики щодо складу надзвичайних доходів.

Податковим кодексом України ( згідно зі ст.17.1.3) визначається, що підприємство має право обирати самостійно (якщо інше не встановлено Кодексом) метод ведення обліку доходів і витрат.

До питань облікової політики підприємства щодо доходів доречно віднести також періодичність віднесення доходів на фінансові результати. Згідно із принципом відповідності доходи на фінансові результати підприємство може відносити щомісячно, а може робити це щоквартально.

Відповідно до п.10.2 П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» [6] статті доходів в іноземній валюті на дату балансу підлягають перерахунку за валютним курсом, який може здійснюватись двояко:

– за курсом Національного банку України на дату здійснення операцій, за винятком випадків, коли фінансова звітність господарської одиниці складена у валюті країни з гіперінфляційною економікою;

– за середньозваженим валютним курсом за відповідний місяць.

Який спосіб (курс) використовувати, підприємство вирішує самостійно в межах облікової політики підприємства.

Оскільки доходи майбутніх періодів є особливим видом доходів, то ще один елемент облікової політики підприємства є організація їх обліку та порядок зарахування до складу доходів звітних періодів.

Відповідно до п.6 П(С)БО 11 «Зобов’язання» [4], доходи майбутніх періодів є одним із видів зобов’язань підприємства. Разом з тим доходи майбутніх періодів можна визнати доходами відповідно до п.5 П(С)БО 15 «Дохід» [5], оскільки є збільшення активів у вигляді надходження виручки і оцінка доходу не тільки може бути достовірно визначена, а вже є визначеною. Тому в результаті одержання таких платежів у підприємства на балансі виникають зобов’язання, які втрачають силу в міру їх виконання. Всі види надходжень у вигляді попередньо отриманих орендних платежів, платежів за невиконані роботи (послуги), але вже оформлені, які повинні відбуватися не в поточному місяці, а в наступному, цілком можна визнати доходами вже зараз.

Висновки. В результаті дослідження було визначено основні елементи облікової політики підприємства щодо доходів, а саме: розмежування доходів за кожною класифікаційною групою; встановлення видів доходів від реалізації; визначення критеріїв оцінки доходу від надання послуг і виконання робіт на дату складання балансу; визначення переліку та складу інших операційних доходів, інших фінансових доходів, доходів від участі в капіталі, інших та надзвичайних доходів; встановлення періодичності віднесення доходів на рахунок фінансових результатів; визначення способу перерахунку доходів в іноземній валюті в національну; організація обліку доходів майбутніх періодів.

Вирішення цих проблем на етапі організації обліку доходів дозволить оперативно та достовірно визначати фінансові результати діяльності підприємства.

Література:

1. Організація бухгалтерського обліку: Навч. посіб. для студ.ден.та заочної форм навчання спец. «Облік і аудит»/М-во освіти і науки України, Донец. нац. ун-т економіки і торгівлі ім..Михайла Туган-Барановського, ін-т обліку і фінансів, каф.бух.обліку; Ю.Д.Чацкіс, Е.С.Гейєр, О.А.Наумчук, І.О.Власова, - Донецьк:ДонНУЕТ, 2010. -471 с.

2. Лебедзевич Я.В. Вплив облікової політики підприємства на доходи та результати діяльності / Я.В. Лебедзевич // Вісник. ЖІТІ. – 2001. – № 15. – С. 155-162.

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати». Наказ Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87 // [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://www.ligazakon.ua

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання». Наказ Міністерства фінансів України від 31.01.2000 р. № 20 (із змінами і доповненнями) // [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://www.ligazakon.ua

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід". Наказ Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. № 290 з наступними змінами і доповненнями // [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://www.ligazakon.ua

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 «Вплив зміни валютних курсів». Наказ Міністерства фінансів України від 10.08.2000 р. № 193 (із змінами і доповненнями) // [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://www.ligazakon.ua

7. Сторожук Т.М. Облікова політика підприємства: сутність та призначення / Т.М. Сторожук // Науковий вісник. – 2009. – № 3.