*99413*
Йордан Христина
Львівський національний
університет імені Івана Франка
Аудиторський
ризик та його роль у аудиторській діяльності
Певний ризик завжди супроводжує проведення аудиту. На
сьогодні, на жаль, немає можливості знизити аудиторський ризик до нуля, тому
аудитор прагне його якомога мінімізувати у своїй практичній діяльності.
Актуальність визначення аудиторського ризику полягає у тому, що аудиторська
діяльність, як і будь-яка підприємницька діяльність, має комерційний характер,
а тому задля зниження витрат на проведення аудиту аудитор повинен бути
зацікавлений у можливому зниженні рівня ризику аудиту. Крім того, доцільно
наголосити, що проблемі аудиторського ризику особливу увагу приділено і у
Міжнародних стандартах аудиту.
Питання оцінювання аудиторського ризику і ризиків
аудиторської діяльності досліджували багато науковців, серед яких варто
виокремити таких українських дослідників, як:
М.О.Никонович, К.О.Редько, О.А.Юр'єва,
Є.В.Мних[1], О.А.Петрик[2], М.Т.Фенченко[3], С.Н.Петренко[4], Л.М.Полякова[5], В.С. Рудницький[6],
Усач Б.Ф.[7] та багато інших.
Метою дослідження є визначення сутності аудиторського ризику, основних його
складових, а також допустимих меж рівня аудиторського ризику та важливості
ризику у діяльності аудитора.
Вищезазначене вважаємо важливим завданням, оскільки від ступеня їх
вирішення залежить [3]:
–
згода
аудитора на проведення аудиту або ж відмова від проведення аудиту;
–
складання
програми аудиту та визначення її термінів;
–
вибір
аудиторських перевірок, прийомів та процедур.
Для аудитора важливо спланувати аудиторську діяльність
так, щоб ризик неправильного рішення був незначним. Це вимагає від аудитора
такого рівня знань про системи внутрішнього контролю та обліку, що сприяло
б правильному плануванню аудиту і
розробці ефективного підходу до його проведення [7].
Аудиторський ризик (ризик аудиту, загальний ризик) являє собою
невпевненість у тому, що аудитор може висловити неадекватну думку у випадку
суттєвих перекручень бухгалтерської звітності, недостовірності бухгалтерської
звітності та її неправильної підготовки.
Згідно з міжнародними стандартами аудиту, складовими аудиторського ризику є
[3]:
1) властивий ризик;
2) ризик контролю;
3) ризик невиявлення.
Властивий ризик – це усі можливі
ризики, що пов'язані з діяльністю підприємства, а саме: помилки, неточності,
які можуть виникнути внаслідок функціонування підприємства. Цей ризик може бути
спричинений внаслідок різних факторів, як зовнішніх, так і внутрішніх, часто
безпосередньо не зв'язаних з підприємством-клієнтом.
Ризиком контролю є невпевненість у тому, що недостовірну інформацію не
буде виявлено або система внутрішнього контролю не зможе своєчасно запобігти
помилкам. Виходячи із зарубіжного досвіду суттєвою або матеріальною вважають
помилку, яка сама або в сукупності з іншими спотворює фінансову звітність на
4-5% від загального підсумку звітності, або сама по собі незначна, проте змінює
фінансовий результат на протилежний – збиток на прибуток, і навпаки.
Ризик невиявлення означає, що суттєві помилки можуть залишитися невиявленими
у ході аудиторської перевірки. Визначення аудитором величини ризику невиявлення
(тобто він установлює його сам для себе) тісно пов'язане з величиною ризику
систем обліку і внутрішнього контролю. Чим вищий ризик останніх, що означає
невисокий ступінь довіри аудитора до систем обліку і внутрішнього контролю, тим
менший ризик невиявлення необхідно встановити для цієї перевірки. А це означає,
що аудитор повинен запланувати і виконати значний обсяг підтверджуючих і
незалежних процедур.
Аудиторський ризик (АР) можна
розрахувати за формулою (1):
АР = ВР⋅РК⋅РН, (1)
де: ВР – властивий ризик;
РК – ризик контролю;
РН – ризик невиявлення.
Формулу (1) у своїх працях найчастіше використовували такі вітчизняні
науковці, зокрема: О.А.Юр'єва, Є.В.Мних, К.О.Редько[1],
С.Н.Петренко[4], Л.М.Полякова [5], В.С.Рудницький[6] тощо.
Таким чином, ризик контролю і властивий ризик не залежать від аудитора і
він не може на них вплинути. Як зазначено у міжнародному нормативі, ці ризики
існують незалежно від аудиторської перевірки фінансової звітності і є
результатом діяльності клієнта незалежно від проведення аудиту. На відміну від
цих двох складових аудиторського ризику, ризик невиявлення є результатом
аудиторської перевірки, наслідком виконаної аудитором роботи. За цей ризик
аудитор несе повну відповідальність, тобто ризик визначає ступінь якості,
рівень його діяльності.
Досвід аудиторів України у визначенні аудиторського ризику, на жаль, є ще
недостатнім. Як стверджують видатні професійні аудитори: за умови надійних систем
обліку і внутрішнього контролю, як правило, встановлюють високий поріг
виявлення помилок, що дає змогу скоротити обсяг аудиторських процедур, тестів і
зосередити увагу на галузях, пов'язаних з найбільшим ризиком, ураховуючи
специфіку конкретного підприємства. При цьому здебільшого використовуються такі
методи і прийоми, які спрямовані на виявлення помилок після здійснення їх, а не
на запобігання їм [3].
Отже, можна зробити висновки, що ефективних способів зниження аудиторського
ризику до нуля не існує, тому аудитор завжди повинен прагнути до максимального
його зниження, враховуючи різноманітні фактори та особливості при плануванні
аудиту. Також аудитор повинен зробити все можливе, тобто провести аудиторську
перевірку так, щоб це давало найбільшу вірогідність виявлення суттєвих помилок
та недостовірностей.
Література:
1. Організація і методика аудиту: навч. посібн. / М.О. Никонович, К.О. Редько,
О.А. Юр'єва / за ред. Є.В. Мниха. – К.: Вид-во КНТЕУ, 2006. – 472с.
2. Організація та методика аудиту підприємницької діяльності: навч. посібн. /
за ред. О.А.Петрик. – К. : Вид-во КНТЕУ, 2008. – 472 с
3. Петрик О.А., Фенченко М.Т. Аудит у зарубіжних країнах: Навч.-метод.
посібник для самост. вивч. дисц. / За заг. ред. О.А.Петрик. – К.: КНЕУ, 2002.
4. Петренко С.Н. Риски аудиторской деятольности: науч.-практ. пособ. /
С.Н.Петренко. – К. : Изд-во "Ельга", "Ника-Центр", 2003. –
84 с.
5. Полякова Л.М. Аудит: навч. посібн. / Л.М.Полякова та ін. – Львів: Вид.
центр НУ "Львівська політехніка", 2004. – 167 с.
6. Рудницький В.С. Аудит: методологія і організація: монографія /
В.С.Рудницький. – К.: Вид-во КНТЕУ, 2003. – 164 с.
7. Усач Б.Ф. Аудит: Навч. посіб. – К.: Знання-Прес, 2002.