Економічні науки/7.
Облік
і Аудит
Заяць Б.С.
Львівський національний університет імені Івана Франка
Екологічний
аудит як гарант безпеки життєдіяльності громадян
Вступ. Стає
очевидним, що останніми десятиріччями погіршення стану навколишнього середовища
відчутно негативно впливає на якість життя населення, лімітує можливості
економічного і соціального розвитку крупних промислових регіонів та міст.
Неможливо не відмітити й той факт, що екологічне становище ускладнюється також
на фоні загального погіршення економічної обстановки в Україні.
Проблеми формування, а також теоретичні, методологічні та організаційні
основи екологічного аудити були розглянуті в працях багатьох вчених, серед яких
доцільно виокремити таких як: Дроздова О.Ю., Фесенко В.В. та ін.
Мета. Визначити стан і перспективи розвитку екологічного аудиту, який є вагомим
чинником забезпечення безпеки життєдіяльності громадян України.
Останнім часом у
процесі реформування економіки України простежуються активні тенденції
врахування екологічних пріоритетів, які виникають як під тиском міжнародних
зобов’язань, так і соціально-економічних наслідків екологічних катастроф.
Сьогодні, свідомо чи несвідомо, екологічно небезпечна економіка України починає
робити перші кроки у напрямі екологічно збалансованого розвитку.
Після прийняття
Закону України “Про екологічний аудит”[1] були внесені зміни й до Закону України “Про приватизацію”[2].
Згідно з обома цими законами обов’язковий екологічний аудит повинен проводитися
до приватизації, передачі в оренду, до концесії, страхування тощо. Висновки
екологічного аудиту мають бути внесені до умов приватизації, оренди, концесії.
Однак у деяких
випадках органи державного майна фіксують в умовах приватизації проведення
екологічного аудиту після приватизації. Тобто спостерігається певна
непослідовність у виконанні загальної процедури, що значною мірою позбуває
змістовного наповнення одну з головних ідей Закону “Про екологічний аудит”[1]
− зобов’язати умовами приватизації до виконання
природоохоронних заходів і усунення невідповідностей природоохоронному
законодавству, що були встановлені у процесі екологічного аудиту.
Отже можна
зробити висновок, що на сьогодні назріла гостра необхідність в удосконаленні
Закону “Про екологічний аудит”[1], у внесені до нього ряду доповнень та змін. Зокрема
вважаємо, що необхідно і доцільно забезпечити обов’язковість проведення
екологічного аудиту на всіх підприємствах, які становлять екологічну небезпеку,
незалежно від їх форм власності; законодавчо закріпити обов’язковість виконання
рекомендацій екологічного аудиту. Необхідно також розширити сферу екологічного
аудиту й на об’єкти, які вже знаходяться поза сферою виробничої діяльності, але
продовжують становити загрозу для навколишнього середовища − старі
нафтосховища, накопичувачі токсичних відходів (у тому числі пестицидів та
мінеральних добрив) тощо. Потрібно у найкоротші строки розробити та прийняти
єдину методичну базу для проведення аудиту, єдині вимоги до аудиторів, єдині
умови для досліджуваного об’єкта та проробити інші комплексні питання з
екологічного аудиту.
Також
перспективними напрямами розвитку екологічного аудиту є його використання у
системі екологічного страхування при підготовці договорів екологічного
страхування, розробленні планів превентивних заходів щодо зниження екологічних
ризиків, при оцінюванні шкоди від настання страхового випадку для підприємців у
зв’язку із забрудненням навколишнього природного середовища; у системі
ціноутворення; при формуванні фондів екологічної санації підприємств; у системі
екологічної сертифікації; у складі загального аудиту бухгалтерської
документації тощо.
У міру
накопичення досвіду все більш затверджується комплексний підхід до екологічного
аудиту, його трактування як засобу реалізації процесу безперервного поліпшення
якості екологічного менеджменту. Набуває поширення аналіз всіх сторін
організаційного, виробничого процесу і руху продукту з погляду концепції
екологічного життєвого циклу, що створює передумови для зміцнення і розширення
екологічної відповідальності підприємства і формування екологічно стійких
підприємницьких одиниць [3, с.
39-40].
Необхідно
підкреслити, що на шляху України до вступу до європейського співтовариства вона
повинна довести право на це адекватними зобов’язаннями і діями. Передусім це
стосується запровадження європейських стандартів виробництва, охорони довкілля,
мислення і життя. Процедура екологічного аудиту і є прикладом реалізації одного
з міжнародних стандартів забезпечення прав людини на екологічно безпечне
існування. Отже, запроваджуючи екологічний аудит, Україна не тільки декларує
своє право на входження у європейську спільноту, а й підтверджує свої наміри
практичними діями.
Дуже важливим є
й те, що, керуючись міжнародними нормативами, світова промисловість на
добровільних засадах розробила принципи промислової діяльності щодо
навколишнього середовища, природних ресурсів, науки і техніки.
У відповідності
до цих принципів всі цивілізовані держави зобов’язані щодо своїх громадян та
інших країн провадити такі дії [8]:
– підтримувати екосистеми та відповідні екологічні
процеси, необхідні для функціонування біосфери;
– підтримувати біологічне різноманіття видів на
основі забезпечення існування і сприяння збереженню всіх видів фауни та флори у
їх природному середовищі;
– дотримуватися принципів оптимальної стійкої
продуктивності при використанні живих природних ресурсів та екосистем;
– попереджувати або зменшувати будь-яке значне
екологічне забруднення та збитки;
– упроваджувати відповідні норми охорони
навколишнього середовища [8] ;
– проводити або вимагати проведення попередніх
оцінок для забезпечення того, щоб нові крупні програми, проекти та технології
сприяли цілям стійкого розвитку.
Висновки. Отже, екологічна ситуація в Україні може бути стабілізована й
покращена головним чином шляхом зміни орієнтації соціально-економічного
розвитку держави, формування нових (сучасних) ціннісних та моральних
пріоритетів, перегляду структури потреб, цілей, пріоритетів та способів
діяльності людини. Адже без нормального функціонування і розвитку екологічного
аудиту, в період масштабного розвитку людства, коли на повну потужність
використовуються всі можливі засоби і ресурси, коли людські винаходи дійшли до
грані фантастики, коли так бездумно забруднюється навколишнє середовище, в
якому всі ми проживаємо, все це в один момент може безповоротно змінитися і всі
ми просто зникнемо через те що “власними руками” просто
знищили природу.
Література
1.
Закон України “Про
екологічний аудит” [Електронний ресурс] / Верховна Рада України.
− 2009. −
Режим доступу до тексту закону: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws.
2.
Закон України “Про приватизацію” [Електронний
ресурс] / Верховна Рада України.. − 2011. − Режим доступу до
тексту закону: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2482-12.
3.
Дроздова О. Ю. Актуальні питання впровадження та розвитку
екологічного аудиту в Україні / О. Ю. Дроздова. −
Екологічний менеджмент у загальній системі управління: Шоста щорічна
Всеукраїнська наукова конференція. −
Суми : Вид-во СумДУ, 2006. − 190 с.
4.
Фесенко В. В. Экономика природопользования : [учебно-методическое
пособие для студентов, обучающихся по спец. «Геоэкология»] / В. В. Фесенко, М.
В. Видрученко. − Волгоград : Изд-во ВолГУ, 2004. − 148 с.