*99612*

Економічні науки/7.Облік і аудит

Стефаник І.В.

Львівський національний університет імені Івана Франка, Україна

Обґрунтування необхідності аудиту в банківських установах

Банк – кредитно-фінансова установа, яка зберігає кошти і капіталовкладення, надає кредити та здійснює послуги фінансового характеру. Крім того, у портфелі банку, власних ресурсів є незначна кількість. Ресурси банку – сукупність засобів, що знаходяться у розпорядженні банку і використовуються ним для кредитних та інших активних операцій. Тобто, основну частину ресурсів, якими володіє існуючий банк, складають депозитні вклади фізичних та юридичних осіб і кредити від Національного банку та інших кредиторів. Саме через такий розклад речей можна обґрунтувати необхідність проведення щорічного аудиту, оскільки банк, приймаючи чужі кошти, повинен забезпечити не тільки їх надійне збереження, але й забезпечити належне примноження у вигляді відсотків.

Аудит – це підприємницька діяльність атестованих незалежних юридичних і фізичних осіб (аудиторських компаній і окремих аудиторів) – законних учасників економічної діяльності, спрямована на підтвердження вірогідності фінансової, бухгалтерської і податкової звітності, для зменшення до прийнятного рівня інформаційного ризику для зацікавлених користувачів бухгалтерської звітності, що представляється підприємством (організацією) власникам, а також іншим юридичним і фізичним особам [2, с.11].

Метою даної роботи є дослідження особливостей здійснення аудиту в банках та більш детально вивчити економічну і правову природу аудиту в Україні. Крім того, необхідним вважаємо з’ясувати поняття, принципи і систему аудиту; види аудиту і їх використання в банківський діяльності; поняття, принципи та особливості банківського аудиту в Україні і висловити власну думку з приводу перспектив розвитку аудиту у банківських установах.

Згідно Закону України “Про аудиторську діяльність”(ст.2)[5], аудиторська діяльність включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок та надання інших аудиторських послуг. За нормами українського законодавства обов’язковому аудиту підлягають банки, фонди, біржі, компанії, підприємства, кооперативи, товариства та інші господарюючі суб'єкти незалежно від форми власності та виду діяльності, звітність яких офіційно оприлюднюється, за винятком установ та організацій, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету і не займаються підприємницькою діяльністю.

Банківський аудит поділяється на внутрішній і зовнішній банківський аудити:

1. Внутрішній аудит. Андрєєва Л.Ф., Дорош Н.І, Петрик О.А, Н. Шульга, Коваль Л.С. – це українські вчені, які займались дослідженням внутрішнього аудиту в банках, однак не дали повної характеристики вимог щодо даного виду аудиту, а також не відповіли на питання, що найбільш потрібно на даний момент задля перспектив розвитку банківської системи України.

Згідно Положення про організацію внутрішнього аудиту банку[4.1.,п.1.3], внутрішній аудит – це незалежна експертна діяльність аудиторської служби для перевірки і оцінки адекватності й ефективності системи внутрішнього контролю та якості виконання призначених обов’язків співробітниками банку. Внутрішній аудит передбачає отримання в документальній формі процедур і опису методів, які використовуються банком для здійснення внутрішнього контролю.

Згідно цього Положення, кожен комерційний банк самостійно розробляє Положення про внутрішній аудит з урахуванням вимог НБУ та специфіки діяльності самого банку. Правління комерційних банків повинно встановлювати наступні обов’язки та функції які повинна виконувати служба внутрішнього аудиту:

– правильність відрахувань у фонди бюджетного і позабюджетного характеру;

– виконання зобов’язань, пов’язаних із податковими відрахуваннями;

– облік коштів, що витрачаються на рекламу і просування банку на ринку;

– дотримання правил операцій з валютою;

– виконувати запобіжну і стратегічну роль для банку;

– аналіз фінансових операцій банку, пов’язаних із активами, пасивами; виконанням зобов’язань, рентабельності та інших.

Після проведення аудиту, проаналізувавши докази, аудитор повинен надати аудиторський висновок, який повинен містити основну інформацію та резюме. За результатами внутрішнього аудиту, комерційний банк двічі на рік звітує перед Національним банком.

2. Зовнішній аудит. Зовнішній аудит у комерційному банку проводиться на замовлення його керівників, акціонерів чи інших осіб, згідно національного законодавства.

Банк зобов'язаний забезпечити проведення щорічної перевірки фінансової звітності, консолідованої фінансової звітності та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності аудиторською фірмою відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, норм і стандартів аудиту, затверджених Аудиторською палатою України згідно з міжнародними стандартами аудиту та етики. Право на проведення аудиторської перевірки банку має аудиторська фірма, внесена до Реєстру аудиторських фірм України і якій видано ліцензію на право проведення аудиторських перевірок банків, що ведеться Національним банком України [6].

Аудиторська фірма зобов'язана повідомити Національний банк України про виявлені під час проведення аудиторської перевірки та надання інших аудиторських послуг викривлення показників фінансової звітності, порушення та недоліки в роботі банку, що можуть призвести до його неплатоспроможності, у тому числі значних втрат регулятивного капіталу банку. Керівники банку зобов'язані забезпечити умови для здійснення зовнішнього аудиту банку відповідно до вимог законодавства України та на вимогу аудиторської фірми надати звіти про проведені Національним банком України перевірки банку та звіти зовнішнього і внутрішнього аудиту банку [6].

На вимогу Національного банку України аудиторська фірма зобов'язана надати робочі документи з питань аудиту банку в порядку.

Крім внутрішнього і зовнішнього аудиту в банках виділяють ще такі види контролю[3, с.39-47]:

– державний;

– відомчий;

– внутрішньобанківський;

– бухгалтерський;

– адміністративний.

Державний контроль здійснюють спеціально уповноважені органи контролю і управління, до яких належать: Рахункова палата Верховної Ради України, Контрольні управління при Адміністрації Президента України, Державна фінансова інспекція України, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Національний банк України, Державна податкова служба України та інші.

Відомчий нагляд – це система банківського нагляду, при якій головна увага органів нагляду зосереджується на регулярному проведенні оцінки загального фінансового стану, результатів діяльності та якості керівників. Відомчий нагляд повинен здійснювати всі види перевірок діяльності комерційних банків, надавати відповідні розпорядження, обов'язкові до виконання, вимагати від банків проведення зборів і завчасно оголошувати питання, які вимагають негайного вирішення.

Внутрішньобанківський – система забезпечення здійснення касових, розрахункових, кредитових і інших операцій в установах банку відповідно до встановлених правил. Він направлений на забезпечення збереження грошових коштів і цінностей в банках, законності виконання операцій, точного і своєчасного віддзеркалення їх в бухгалтерському обліку, можливості документального встановлення відповідальності за порушення правил виконання операцій або втрату цінностей.

Бухгалтерський – це сукупність процедур, що дають змогу забезпечити збереження активів бюджетів та достовірність звітності, що складається на основі даних, отриманих від підрозділів, які відповідають за проведення конкретних операцій. Він може включати: забезпечення безпомилкового відображення операцій відповідно до їх економічної суті; забезпечувати ефективність системи документообороту; відображення операцій з вимогами бюджетної та облікової політики та інше.

Адміністративний контроль включає організаційну структуру банку, процедури і документи, пов'язані з процесом вироблення рішень та отримання санкції керівництва на проведення операції. Надання санкцій є функцією керівництва, що безпосередньо випливає з його відповідальності за виконання завдань організації. Адміністративний контроль пов'язаний із політикою менеджменту банку, діяльністю Ради директорів, повноваженнями та відповідальністю посадових осіб [1].

Отже, оцінюючи нинішнє законодавство в Україні щодо контролю за діяльністю банківських установ, можна з впевненістю стверджувати, що система контролю достатньо розвинена, оскільки має багатоступеневу систему аудиторських перевірок: це і система внутрішнього аудиту, і обов’язковість проведення зовнішнього аудиту, а також звітування перед Національним банком (двічі на рік). Щодо слабких сторін проведення аудиту в банках, то тут можна виділити приховання важливих фактів операційної чи іншої діяльності перед зовнішнім аудитором чи інвестором з боку керівників чи акціонерів банку. Таке трапляється рідко, оскільки може потягнути за собою значні санкції з боку НБУ. Слабкі сторони можна пояснити частими спекулятивними операціями банків, особливо малих банків, з метою одержання більших прибутків, чи кращого закріплення на ринку.

Література:

1. Гуцаленко Л.В. Державний фінансовий контроль: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / Л.В.Коваленко, В.А.Дерій. – К.: Центр навчальної літератури, 2009. – 452 с.

2. Суйц В.П., Ахметбеков А.Н., Дубровина Т.А. Аудит: общий, банковский, страховой. – М.: Инфра-М, 2000. – 555 с.

3. Мумінова Савіна Г.Г. Тим, хто не нехтує законом. Контроль, ревізія та аудит у комерційних банках України. – Київ: Факт, 2001. – 448 c.;

4. Положення про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках, затверджене постановою Правління НБУ №114 від 20.03.1998р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1045.507.3&nobreak=1

5. Закон України “Про аудиторську діяльність” вiд 22.04.1993 № 3125-XII. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3125-12

6. Закон України “Про банки й банківську діяльність”, стаття 70 від 20 вересня 2001 року N 2740-III [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://kodeksy.com.ua/pro_banki_i_bankivs_ku_diyal_nist/statja-70.htm