*99844*

Овчарова О. М., аспірантка

Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди

Колективна праця як засіб морального виховання учнівської молоді у другій половині ХХ століття

Соціально-економічні та політичні переміни останніх десятиліть дуже вплинули на усі сфери життя нашого суспільства, а особливо на моральне виховання підростаючого покоління. На сьогодні, виховний потенціал позашкільного середовища має суперечливий, специфічний та стихійний характер, так свідомість дитини формується більше не в цілеспрямованому виховному процесі, а під дією мікросередовища. Як результат, діти стикаються у сім'ї, у колі однолітків, на вулиці з негативними явищами, спостерігаються вчинки, що суперечать моральним та соціальним нормам. Отже, варто звернути увагу на оздоровлення виховного середовища, а саме організацію дозвілля школярів та молоді. Тому важливого значення набуває переосмислення, висвітлення та творче використання надбань історико-педагогічної науки. А особливого значення набуває передуючий період сучасності – період радянської влади, пройнятий ідеєю створення нового суспільства з новим мисленням.

Серед високих людських потреб найбільш значущою є потреба трудитися. Усі теоретики наукового комунізму і видатні педагоги вважили, що вільна, творча праця необхідна для душевного здоров’я людини, для повноти її буття і щастя. Комуністичне ставлення до праці є не тільки основою соціального життя і духовного розвитку соціалістичного суспільства з перших днів його існування, а й джерелом фізичного й морального вдосконалення індивіда. Так у радянській школі вважалося, що на моральне виховання особистості великий вплив надає трудове виховання. Виховання працелюбства, шанобливого ставлення до розумової та фізичної праці – одна з найважливіших проблем педагогіки. Трудове і моральне виховання виступають в єдності, формуючи комуністичне ставлення до праці. Коли праця розглядається не лише як життєва необхідність, але і як засіб розвитку здібностей, вирішальне значення набуває суспільне значення праці для особистості. Але любов до паці не можна виховати лише розповідями про неї. Треба активніше залучати школярів до трудової діяльності, що було вдало організовано радянською владою. У процесі колективної суспільно корисної праці розвиваються такі необхідні якості: самостійність, дисциплінованість, діловитість, відповідальність.

На сторінках періодичних видань другої половини ХХ століття питання колективної праці як засобу морального виховання обговорюється дуже часто. Автор статті про виховання молоді у праці на сторінках журналу «Молодой коммунист» (1956р., № 5) говорить, що у колективній праці формується характер та воля молодих людей, народжується міцна дружба, зміцнюється товариська солідарність. Робота у колективі розширяє кругозір молодої людини, робить її духовно багатою, допомагає долати труднощі. Так, як тогочасне суспільство високо цінує та поважає людей труда, бо справжня моральна краса людини розкривається у її відношенні до праці.

Майже у кожному педагогічному журналі були рубрики присвячені піонерській та комсомольській організаціям, що найповніше здійснювали залучення учнів до різноманітних видів колективної праці. Авторами статей були учителі, вихователі, працівники піонерських таборів, які розповідали про досягнення та заслуги своїх учнів: про допомогу на будівництві, упорядкування території радгоспів, доглядання за зеленими насадженнями. Цінним є те, що кожен номер педагогічного журналу супроводжувався різноманітними фотографіями, на яких зображені діти під час виконання різних видів суспільно корисної діяльності, фотографіями зразкових піонерів та комсомольців, на яких мали рівнятись інші учні.

У піонерських та комсомольських організаціях важливу виховну роль відігравала шефська форма роботи, що сприяла розвитку почуття громадського обов’язку та моральної відповідальності за виховання школярів, формувалися організаторські навички. Так старші за віком учні молодшим були авторитетом, котрому необхідно було відповідати, тому в процесі такої взаємодії відбувався взаємовплив.

Цікавою формою роботи піонерських організацій була історико-краєзнавча робота, котра широко висвітлювалась на сторінках періодичних видань. Історико-краєзнавча робота піонерів, у першу чергу, була спрямована на вивчення історичного минулого, відкриття для себе нових імен, подій, фактів рідного краю, відвідування краєзнавчих музеїв, туристичні походи, зустрічі з ветеранами. Історико-краєзнавча робота піонерів супроводжувалась практичними діями: насадження парків і скверів біля історико-революційних пам’ятників, підготовка виставок з історії, традицій рідного краю, проведення вечорів-зустрічей, шефська допомога ветеранам війни та праці, що сприяло вихованню моральних та патріотичних якостей підростаючого покоління.

Уся історико-краєзнавча робота піонерів була пронизана реалістичною романтикою, збагачуючи їхні почуття та піднімаючи життєвий тонус піонерського колективу. Виконання та подолання піонерами труднощів сприяє гартуванню у них моральних якостей, формуванню працьовитості і колективізму, почуття загальнонаціональної гордості радянської людини.

Усі різновиди колективної праці сприяють високому рівню морального виховання та позитивно впливають на правильний вибір молоддю майбутньої професії, а також формують навички правильного поєднання праці та відпочинку.

Отже, одним з найвагоміших та найрізноманітніших засобів морального виховання учнівської молоді за радянський час була колективна праця, що вдало була втілена у різних організаціях. Так різноманітна спільна діяльність учнівської молоді забезпечувала формування сприятливого виховного середовища, набуття школярами позитивного соціального досвіду, навичок соціальної поведінки.