*99596*
Филологические науки / 7. Язык, речь, речевая
коммуникация
К. філол. н. Тур О.М., Шевченко Т. М.
Кременчуцький національний університет імені
Михайла Остроградського, Україна
Проблеми стандартизації термінології в сучасному документознавстві
На сучасному етапі розвитку суспільства
помітним і важливим є дослідження генезису сучасної термінології в усіх галузях науки й техніки, оскільки
логіко-поняттєвий апарат науки знаходить вираження в системі термінів.
Удосконалення системи термінів – один з найважливіших
напрямів розвитку будь-якої галузі знань. Він виражається в корегуванні
співвідношень між поняттями й термінами, що прийняті для їхнього позначення, та
сприяє точності розуміння наукового тексту, тим самим полегшуючи наукове
спілкування.
Документознавство як наукова дисципліна
розробляє теорію інформаційної складової різних документів і їхнє соціальне
значення з точки зору функціонування в інформаційному полі. Практика
документування соціально-значущої інформації існує кілька тисячоліть. За цей
час вона виробила систему понять, які сформувалися в процесі технологій
закріплення інформації.
Кожен термін у документознавстві
розглядається з позицій адекватного відбиття глибини семантики конкретного
поняття, розкриття суті його відмінності від інших понять. Для реалізації
завдань однозначного й точного слововживання доцільно розглянути деякі одиниці
терміносистеми документознавства.
ДСТУ 2732:2004 «Діловодство й архівна
справа. Терміни та визначення понять» в розділі «Загальні поняття» закріпив
узагальнююче визначення терміна «документ»:
«Інформація, зафіксована на матеріальному носії, основною функцією якого є
зберігати та передавати її в часі та просторі» [1, с.2–3].
Системні зв'язки мовних норм вимагають
чіткого тлумачення поняття та закріплення його в правильно лінгвістично
сформованому терміні «службовий документ»,
де визначення поняття асоціюється зі сферою службових обов'язків, виконання
яких неможливе без використання спеціальних груп документів, що забезпечують
здійснення управлінської функції будь-якого структурного підрозділу установи,
підприємства, організації.
Чіткого смислового уточнення вимагає
також поданий у стандарті термін «особовий документ». Згідно з нормативним
документом це «документ, що посвідчує
особу власника, його права, обов'язки, суспільний стан, а також може містити
біографічні і (або) інші відомості про нього» [1, с.4]. За терміном «особовий документ» розміщено термін «документ особового походження», який за
ДСТУ 2732:2004 означає документ, створений фізичною особою поза службовою
діяльністю або який міститься в її приватному зібранні [1, с.4]. При цьому ДСТУ
наголошує на неприпустимості вживання в такому значенні термінів «особовий документ», «особистий документ». У
розділі 5 цього ж ДСТУ, який регламентує вживання термінів у галузі архівної
справи, подано термін «архівний фонд
особового походження» [1, с. 4].
Під поняттям «електронний документ» зазначений ДСТУ розуміє «документ, який
створюють та використовують тільки в мережах комп’ютерної
системи»
[1, с. 6].
Одним з найважливіших аспектів
удосконалення і розроблення терміносистеми є створення класифікації термінів,
що дозволить визначити її межі, склад і структуру, а також виявити всю
сукупність термінологічних новоутворень, синонімічних термінів, що в більшості
є термінологічними бар'єрами наукової дисципліни документознавства. Сформована
й скласифікована система термінів підлягає подальшому удосконаленню –
стандартизації, що передбачає встановлення й нормативне закріплення єдиного
значення для кожного терміна, що використовується в документознавстві.
Упродовж
останніх років в Україні було створено власну нормативну базу, що
регулює організацію діловодства в Україні. Основними нормативно-правовими
актами з діловодства є Примірна інструкція з діловодства, Перелік типових
документів, Порядок утворення та діяльності експертних комісій з визначення
цінності документів. Серед нормативних документів слід відзначити державні
стандарти та ДКУД, спрямовані на вирішення завдань уніфікації управлінської
документації, а також термінологічний стандарт з діловодства й архівної справи.
Проте, оскільки мова науки перебуває у постійному русі, забезпечення сучасного
документознавства унормованою лексикою
на сьогодні залишається основним
завданням.
Враховуючи
велику соціальну значущість стандартизації в галузі сучасного
документознавства, затвердження стандартів
повинно відбуватися після їх
обговорення на сторінках спеціальних періодичних видань із залученням
спеціалістів у галузі лінгвістики, документознавства, управління, документалістики,
оскільки стандарт є нормативним документом, що визначає оптимальні форми
документа, впливає на якість професійної діяльності суб'єкта документного
процесу.
Література:
1.
ДСТУ
2732:2004 Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення понять. – Чинний
від 01.07.2005. – К. : Держспоживстандарт України, 2005. – 32 с.