*99719*

Право/1 История государства и права

К.і.н. Скоморовський В. Б.

Івано-Франківський університет права

імені Короля Данила Галицького, Україна

Роль українсько-російського робітничо-селянського договору 1920 року в юридичному оформленні СРСР

Впродовж тривалого часу питання створення СРСР та розвиток української державності в цей період трактувалося тенденційно відповідно до усталених схем. Саме тому, вважаємо за доцільне по-новому підійти до вивчення подій суспільно-політичного життя в українських землях 1920-х років, аналізу причин та передумов створення єдиної союзної радянської держави, виявлення об’єктивних закономірностей розвитку суспільства у постреволюційну епоху.

На сьогоднішній день вчені вбачають декілька складових у створенні СРСР. Однією із них є військово-політичний союз. Війна й особливо іноземна інтервенція продемонстрували необхідність створення оборонного союзу. Улітку 1919 р. склався військово-політичний союз радянських республік. 1 червня 1919 р. був підписаний декрет “Про об’єднання радянських республік Росії, України, Латвії, Литви, Білорусії для боротьби зі світовим імперіалізмом” [4, с. 192]. Зазначимо, що цей декрет за формою був актом вищого органу державної влади РРФСР, але стосувався інших республік і фактично втручався в їх внутрішні справи. Це дає підстави вважати зазначений декрет документом, що направлений перш за все на забезпечення інтересів Росії.

11 грудня 1919 р. був створений Всеукраїнський революційний комітет – законодавчий і виконавчий орган радянської влади в Україні. Його головою став Г. Петровський, а згодом (27 січня 1920 р.) Всеукрревком анулював всі декрети уряду УСРР, які стосувалися функціонування органів влади і замінив їх російськими декретами [6, с. 260].

Таким чином, з 1919 р. в Україні встановлюється радянська форма державності. Першим кроком на цьому шляху стала відмова більшовиків від попередньої назви держави – Українська Народна Республіка. З 6 січня 1919 року держава, що стверджувалася в Україні радянськими багнетами, одержала нову назву – Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР) [8, c. 304].

Підсумком процесу, що мав закріпити радянську владу в Україні, став союзний робітничо-селянський договір укладений 28 грудня 1920 р. між УСРР і РСФРР [5, с. 220]. Стаття 1 цього документу встановлювала, що РСФРР і УСРР вступають у військовий і господарський союз, для чого об'єднують народні комісаріати обох республік: військових і морських справ, зовнішньої торгівлі, фінансів, праці, шляхів сполучення, пошт і телеграфів, Вищу раду народного господарства [2, с. 57].

Такі види договорів були типовими для військово-господарського розвитку республік в зазначений період. Вони створювались переважно з метою державного зближення радянських республік.

В союзному договорі між РСФРР і Україною стверджувалось про те, що обидві республіки заключають договір, усвідомлюючи необхідність об’єднання своїх сил з метою оборони та в інтересах їх господарського будівництва. Цей договір передбачав безпосередній військово-господарський союз республік [7, с. 211]. Договір встановлював принцип, в основі якого загальні обов’язки сторін щодо інших держав можуть обумовлюватись виключно спільністю інтересів робітників і селян.

З метою забезпечення статті 1 союзний договір передбачав посилення військово-господарської співпраці та об’єднання військових і господарських органів державного управління. Порядок і форма управління об’єднаними наркоматами встановлювались особливими погодженнями між урядами РСФРР і України.

Об’єднані наркомати входили до складу Раднаркому РСФРР. Уповноважені, що представляли Україну, затверджувались і контролювались українським ЦВК і з’їздом Рад. Керівництво об’єднаними наркоматами здійснювалось через Всеросійський з’їзд Рад і Всеросійський ЦВК, до складу якого Україна делегувала своїх представників.

Відповідно до статті 7 союзного робітничо-селянського договору він підлягав ратифікації вищими органами державної влади обох республік – VIII Всеросійським з’їздом Рад в грудні 1920 року і V Всеукраїнським з’їздом Рад у березні 1921 року [7, с. 211].

Слід звернути увагу, що даний союзний договір, як і інші тогочасні союзні договори республік стали правовим оформленням їх військово-господарського союзу. На основі союзних договорів повністю централізовано військове управління в руках народного комісаріату військових і морських справ РСФРР. Разом з тим було об’єднано ряд інших галузей народного управління.

Історико-правове значення союзного договору полягає в тому, що законодавчо закріплений ним військово-господарський союз являв собою подальший розвиток федеративних відносин республік, що послужило певною основою для утворення СРСР [1, с. 97].

Як бачимо, робітничо-селянський договір 1920 р. являвся складовою частиною системи тогочасних договорів, що стали правовою платформою не тільки для створення об’єднаних органів державного управління, але й для створення федеративного органу державної влади в особі Всеросійського ЦВК, що складався з представників усіх радянських республік.

Найважливіші сфери державного управління були визнані спільними для обох республік і передані під керівництво уряду РСФРР [3, с. 212-213]. Об'єднані комісаріати тепер здійснювали свої функції в Україні через своїх уповноважених, яких призначала Москва за формальним погодженням кандидатур з ВУЦВК. Такі уповноважені входили до складу Раднаркому УСРР на правах народних комісарів.

Література:

1. Златопольский Д. Л. Образование и развитие СССР как союзного государства / Д. Л. Златопольский. – Москва: Государственное издательство юридической литературы, 1954. – 224 с.

2. Іванов В. Історія держави і права України / В. Іванов: у 2-х кн. – Київ: МАУП. – Кн. 2. – 2003. – 224 с.

3. Історія держави і права України: у 2-х т. / В. Д. Гончаренко, А. Й. Рогожин, О. Д. Святоцький та ін. – Том 2. – Київ, 2000. – 580 с.

4. Кульчицький В. С. Історія держави і права України / В. С. Кульчицький, М. І. Настюк, Б. Й. Тищик. – Львів: Світ, 1996. – 296 с.

5. Луцький І. Історія українського права / І. Луцький. – Львів: Край, 2011. – 370 с.

6. Олійник З. Національна політика РКП(б) щодо самовизначення України: історіографія питання / З. Олійник // Історія України. Маловідомі імена, події, факти ( збірник статей). – Вип. 11. – Київ, 2000. – С. 467 – 477.

7. Хрестоматия по истории СССР: 1917-1945 / Под ред. Э. М. Щагина. – Москва: Просвещение, 1991. – 544 с.

8. Юрченко О. Українсько-російські стосунки після 1917 р. в правному аспекті / О. Юрченко. – Мюнхен, 1971. – 402 с.