ПРОБЛЕМИ ДОКТРИНАЛЬНОЇ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ СУТНОСТІ Й ВІДМЕЖУВАННЯ ПРИНЦИПІВ ВІД СУМІЖНИХ КАТЕГОРІЙ

*96479*

Лавріненко О. В.

кандидат юридичних наук, доцент,

Донецький юридичний інститут МВС України

Проблеми доктринальної інтерпретації сутності й відмежування принципів від суміжних категорій

У сучасній галузевій доктрині обґрунтовано звертається увага на необхідності відмежування «принципів» від суміжних категорій, зокрема – від такого поняття, як «загальні умови»[1]. Коментуючи підхід В.T. Томіна, який зазначає, що поняття «принцип кримінального процесу – це «світоглядна ідея максимальної для даного кримінального процесу ступеня спільності», яка проведена в сукупності діючих кримінально-процесуальних норм [5, с. 77], О.С. Радинський зазначає, що «у змісті фрази «максимальний ступінь спільності» і слова «основний» ховається й важливість, і загальний характер принципів, тобто ті характеристики, які... можна вважати можливими для застосування до визначення загальних умов досудового слідства в якості ключових. Ця обставина частково підтверджує, що наведені вище поняття мають одне спільне коріння. Щоб зміцнитися в цьому розумінні, звернемося до сучасного поняття загальних умов стадії. Феномен, закодований у терміні «загальні умови стадії», у науці кримінального процесу сьогодні перебуває в сфері перетинання різних підходів. Слід зазначити, що ретельний аналіз усіх підходів показує, що всі точки зору в остаточному підсумку являють собою різні варіації на тему зв’язку загальних умов і принципів кримінального процесу. Прихильники автономності натякають на цей зв’язок за допомогою контексту своїх визначень, прихильники серединної точки зору говорять про детермінації загальних умов підкреслено прямо, третя група дослідників шукає аргументи прямого споріднення категорій «принципи процесу» й «загальні умови стадії» [1, с. 33].

Прикладом саме такого «автономного підходу», як пише вище О.С. Радинський, є визначення «загальних умов досудового слідства», яке обґрунтовує російський дослідник В.С. Шадрін. Останній автор пише, що такі умови являють собою «сукупність правил», що стосуються всіх процесуальних рішень і дій осіб, що здійснюють досудове провадження по кримінальній справі. Вони виражають найбільш істотні особливості стадії досудового слідства й рівною мірою, за деякими виключеннями, поширюються на форми досудового слідства – слідство й дізнання [6, с. 301]. Серед «прихильників серединної точки зору» [1, с. 33] – зокрема В.T. Томін, який уважає, що поняття «загальні умови досудового слідства» – це певні правила, які обумовлені метою кримінального процесу й випливають із його принципів, та, які встановлені законом у якості загальнообов’язкових (загальноможливих) для проваджень, здійснюваних у формі досудового розслідування. У своїй сукупності означені правила, за думкою цього дослідника, формують досудове слідство, як відносно самостійну й специфічну частину кримінального судочинства [7, с. 47]. Існують і дослідники, які взагалі не виокремлюють таку категорію як «загальні умови», а ототожнюють, розглядають як рівноцінні, поняття «загальних умов» та «принципів» кримінального процесу: наприклад, І.Ф. Демідов воліє виділяти специфічні принципи досудового слідства й провадження в судових стадіях. Останні, на його думку, становлять особливу групу специфічних принципів, що існує поряд із загальнопроцесуальними принципами. Поняття принципу кримінального процесу, може бути застосоване до осмислення принципів стадій, з тим лише винятком, що мова йде не про процес у цілому, а про одну із двох його стадій Так, принципи, пише І.Ф. Демидов, це насамперед вихідні, керівні ідеї про найбільш істотні властивості й закономірності кримінального процесу. Заключаючи в собі подання про початки, передумови процесу, ці правові ідеї мають основне значення. Будучи вбраними у форму правових норм, вони являють собою самі загальні, центральні положення, на яких повинна будуватися й діяти процесуальна система [8, с. 136, 165-177]. В.T. Томін своєю чергою вважає необхідним зробити наголос на зв’язку «загальних умов» досудового слідства не тільки з «принципами», але і з «метою» кримінального процесу. За В.T. Томіним, «загальні умови» – це процесуальні ідеї, що характеризують різні стадії. Вони елемент механізму впливу принципів на кримінально-процесуальну діяльність [7, с. 77]. H.B. Кручиніна й Б.А. Шушкевич вказують, що «загальні умови» стадії – це «випливаючі з принципів кримінального процесу правила», які визначають загальні для певного етапу кримінального процесу вимоги до його провадження» [9, с. 16]. Гадаємо, що до числа останніх – прихильників ототожнення понять «принципи» та «загальні умови» можна віднести й О.С. Радинського, який пише, що «загальні умови характеризують не тільки окрему стадію, але й кримінальний процес у цілому. І сам факт наявності у вітчизняному кримінальному процесі двох груп загальних умов багато чого говорить про сутність судочинства. Очевидно, що подібна заява має потребу в розгорнутій аргументації. Перше із чого варто почати, це довести факт зв’язку принципів і загальних умов на категоріальному рівні. Необхідні доводи варто шукати в доктринальних визначеннях відповідних понять. Вибір доктринального методу обумовлений тим, що кримінально-процесуальний закон не дозволяє нам виявити сутність понять принципів і загальних умов стадії. Перелік і загальний опис відповідних ідей сучасний закон дає, а природу понять не роз’яснює. Правда, – зауважує дослідник, – окремі спроби закріпити визначення принципу на нормативному рівні були. Так, у ст. 11 Модельного КПК для країн СНД («Поняття й значення принципів кримінального судочинства») було закріплено наступне положення «Принципами кримінального судочинства є наведені в дійсній главі Кодексу положення, що мають основний характер і визначають правомірність провадження по кожній справі». Дане визначення навряд чи можна визнати вдалим, оскільки при буквальному його тлумаченні виходить, що вирішальною обставиною для віднесення того або іншого положення до розряду принципів є поміщення їх у главу КПК із характерною назвою. Однак певні плюси в цієї дефініції все-таки є вона містить одну найважливішу ознаку принципів – вказівка на їхній основний характер. Без цієї ознаки не обходиться майже жодне визначення принципів... Можна говорити про те, що в науці кримінального процесу вже були спроби розробки єдиного (універсального) поняття загальних умов досудового слідства... Загальні умови досудового слідства можна визначати, – підсумовує О.С. Радинський, – як пов’язані із соціально-політичним устроєм держави в конкретний історичний період правові ідеї, які після закріплення в нормах кримінально-процесуального законодавства визначають поведінку суб’єктів на стадії досудового слідства, формують загальні риси здійснення провадження по кримінальних справах, і реалізація яких гарантується відповідними державними органами» [1, с. 32, 34].

Віддаючи належне висновкам та сентенціям зазначених дослідників у царині кримінального процесу, зазначимо, що вважаємо найбільш обґрунтованим підхід, за якого такі категорії, як «загальні умови» та «принципи» диференціюються. Ототожнення таких понять є неприпустимим не лише з т.з. необхідності дотримання, збереження «чистоти» термінологічного підходу, але й з урахуванням того, що принципи є не лише первинними, а й ще, що має тут неабияке значення – керівними ідеями, засадами в тому числі кримінального процесу. «Умови», як про те зазначалось вище у висновках численних авторів, дійсно, можуть мати «загальний характер» (відповідно, іменуватися «загальними умовами»), себто торкатися механізму практичної реалізації всіх стадій кримінального процесу, можуть розглядатися як «дотичні» чи суміжні поняття, «розташовуватися на одній лінії з такими поняттями, як ціль процесу, процесуальні функції, принципи» [1, с. 32], але такі «умови», на наш погляд, не можуть виконувати функцію керівних засад, початків, себто принципів. «Умови», як відомо, це та «...среда, обстановка, в которой... то или иное явление или процесс... возникает, существует и развивается» [10, с. 497]. Відтак, то характеристика «умов», як на нас, передбачає з’ясування сутності не тих чи інших «абстрактних речей», себто «ідей», «правових ідей», як про те наголошує, зокрема, О.С. Радинський [1, с. 34], а насамперед наявних (у матеріальному сенсі) обставин, чинників реального життя, у тому числі організаційних, правових, фінансових тощо. Такий висновок, звісно, не заперечує тезис про наявність певного зв’язку «загальних умов» і «принципів» [1, с. 32].

Література

1. Радинський О.С. Проблеми визначення поняття «загальні умови досудового слідства» // Економіка, фінанси, право. – 2008. – №9. – С. 32-34.

2. Тумашев С.А. Принципы уголовного судопроизводства // Уголовный процесс: Учебник / Под ред С.А. Колосовича, E.А. Зайцевой. – Волгоград.: Волгоградская академия МВД РФ, 2003.

3. Кримінальний процес України: Підручник / Є.Г. Коваленко, В.T. Моляренко. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 704 с.

4. Кримінальний процес України: Підручник / Ю.M. Грошевий, T.M. Мірошниченко, Ю.M. Хоматов та ін.; За ред Ю.M. Грошевого та В.M. Хотенця. – Харків: Право, 2000. – 496 с.

5. Томин В.Т. Динамика взглядов процессуалиста-шестидесятника на понятие и систему принципов уголовного процесса // Томин В.Т., Попов Л.П. Эффективное уголовное судопроизводство управленческие, социальные и правовые аспекты. – Пятигорск, 2003. – 268 с.

6. Уголовный процесс: Учебник / Под ред. В.П. Божьева. – M.: БЕК, 2002. – 478 с.

7. Томин В.Т. Общие условия предварительного расследования // Практикум по уголовному процессу. – Горький ГВЩ МВД СССР. – Вып. 2. – Горький, 1990. – 162 с.

8. Курс советского уголовного процесса / Под общ. ред. А.Д. Бойкова и И.И. Карпеца. – M.: Юрид. лит., 1989. – 354 с.

9. Кручинина И.В., Шушкевич Б.А. Общие условия досудебного производства // Умножение субъектов и процедур отечественного уголовного судопроизводства. – H. Новгород, 2000. – 212 с.

10. Философский словарь / Под ред. И.Т. Фролова. – М.: Политиздат, 1986. – 590 с.

[1] Приміром, О.С. Радинський у своїй ґрунтовній науковій статті «Проблеми визначення поняття «загальні умови досудового слідства»» звертає увагу на те, що «дослідженню принципів кримінального процесу досить багато уваги приділяється в підручниках та монографіях. Але до сьогодні спірними і дискусійними є питання, пов’язані з визначенням їх поняття, зокрема дискусійним залишається питання щодо поняття загальних умов стадії досудового слідства. Важливо зазначити, що для того, щоб загальні умови досудового слідства стали дійсним гарантом досягнення мети кримінального процесу необхідне глибоке теоретичне пророблення самого поняття «загальні умови стадії». На додаток до тих питань, що були поставлені вище, – наголошує далі дослідник, – ...необхідно відповісти чи існує універсальна наукова категорія «загальні умови стадії» або ж наповнення цього поняття міняється залежно від того, чи говоримо ми про загальні умови досудового слідства або судового розгляду. Логіка підказує нам, – пише О.С. Радинський, – що для цих понять повинна існувати єдина основа. Однак слід зазначити, подібні визначення навряд чи можуть задовольнити дослідника. Ціль, як така, навіть будучи адаптованою до конкретної стадії процесу, не може розглядатися як істотна ознака, за допомогою якої можна визначити поняття «загальних умов стадії». У кримінальному процесі все так чи інакше обумовлено його метою. Таким чином, роль відмічених критеріїв загальних умов (у їхніх приблизних обрисах) від інших понять покладається на оціночні категорії – спільність і важливість. Іншими словами, значне значеннєве навантаження в цих визначеннях повинні нести в собі слова «загальні» й «найважливіші». Виявляється, однак, що як надійні ознаки, по яких можна дати визначення поняття, вони мало придатні. Значення їх, більш за все, полягає в іншому. На нашу думку через ці слова чітко проглядається зв’язок загальних умов і принципів. Причому тут ми маємо на увазі не стільки зв’язок змістовний, скільки саме категоріальний. Під останнім розуміється взаємозумовленість наукових одиниць «принцип» й «загальна умова». Ми допускаємо, що поняття загальних умов стадії може бути вписане в ряд ключових понять кримінального процесу. Воно, за нашими оцінками, повинне розташовуватися на одній лінії з такими поняттями, як ціль процесу, процесуальні функції, принципи. Говорячи інакше, поняття загальна умова стадії має загальне, а не місцеве значення, обумовлене рамками окремої стадії» [1, с. 32]. На думку С.А. Тумашова, під принципами кримінального судочинства необхідно розуміти закріплені в кримінально-процесуальному законі «основні, вихідні положення, що визначають сутність і характер» досудового й судового провадження по кримінальній справі, здійснюваної вповноваженими державою органами й посадовими особами, а також юридичними особами й громадянами, що утягують у кримінальний процес [2, с. 41]. Своєю чергою В.Т. Моляренко зазначає, що принципи кримінального процесу слід визначити як «основи створення та спрямованості всієї системи відповідної галузі права», які найбільш повно відображають зміст кримінального-процесуального законодавства, тісно пов’язані з державною політикою в сфері кримінального судочинства, є загальними для всіх стадій кримінального процесу та здійснюють охоронну і регулятивну дію щодо всіх кримінально-процесуальних норм [3, с. 47]. Стосовно принципів кримінального судочинства T.M. Мірошниченко визначає принципи як закріплені у законі «визначальні фундаментальні положення щодо закономірностей і найбільш суттєвих властивостей» кримінального процесу, які обумовлюють їх значення як засобу для захисту прав і свобод людини і громадянина, а також для врегулювання діяльності органів та посадових осіб, які ведуть кримінальний процес [3, с. 53].