*99704*

Психологія і соціологія /8. Педагогічна психологія

К.психол.н. Петренко І.В.

Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України, м. Київ, Україна

Особливості становлення індивідуалізованого контуру саморегуляції у школярів з різною навчальною успішністю

Вивчення особливостей саморегуляції довільної активності школярів у ході психолого-педагогічного лонгітюдного експерименту засвідчило, що в процесі онтогенезу характеристики саморегуляції учня змінюються в напрямку ускладнення, більшої збалансованості, структурованості й усвідомлення особистістю її компонентів. З’ясовано, що онтогенетичний розвиток регулятивної сфери школярів відбувається у такому напрямку: від злитості, неструктурованості до диференціації та інтеграції її складових.

Аналіз компонентів системи саморегуляції довільної активності учнів з різною навчальною успішністю показав наявність тенденції до становлення у них в процесі онтогенезу індивідуалізованого контуру саморегуляції: конструктивного, дисбалансованого (компенсаторного і некомпенсаторного) та деструктивного. Конструктивний індивідуалізований контур саморегуляції характеризується високим рівнем розвитку і збалансованістю у школярів її регулятивних компонентів. Дисбалансований індивідуалізований контур має місце у разі наявності у школярів як високих, так і низьких рівнів розвитку компонентів саморегуляції. До того у школярів з компенсаторним дисбалансованим контуром «сильні» ланки саморегуляції компенсують «слабкі» її складові, а в учнів з некомпенсаторним дисбалансованим контуром саморегуляції «слабкі» її ланки не компенсуються завдяки «сильним» унаслідок відсутності їх структурної єдності. Деструктивний індивідуалізований контур саморегуляції характеризується тим, що її регуляторно-особистісні компоненти у школярів розвинені слабко і не пов’язані між собою.

У свою чергу, одержані дані про типи індивідуалізованого контуру саморегуляції дали змогу з’ясувати адаптаційні та компенсаторні можливості учнів з різною результативністю до умов навчання.

Аналіз результатів дослідження дав змогу встановити, що високовстигаючим школярам притаманні достатньо високий рівень структурної єдності, збалансованість і злагодженість взаємозв’язку компонентів саморегуляції довільної активності. Такі її характеристики ведуть до становлення конструктивного і компенсаторного типів індивідуалізованого контуру. Це виявляється в позитивних тенденціях у розвитку регулятивної сфери школярів, високому рівні внутрішнього особистісного контролю, оперативного й антиципуючого самоконтролю, самоконтролю власної діяльності та регулятивно-вольових якостей: наполегливості, організованості, самостійності тощо. Результати дослідження показали, що високі рівні оперативного й антиципуючого контролю ведуть до становлення у школярів високого самоконтролю власної діяльності, а високий внутрішній особистісний контроль – до високого вияву регулятивно-вольових якостей.

Результати дослідження свідчать про те, що у високовстигаючих школярів, мають місце середні або низькі рівні розвитку компонентів регулятивної системи, дія яких компенсується завдяки іншим її високим показникам. Наприклад, середній рівень оперативного й антиципуючого самоконтролю у школярів компенсується через високий самоконтроль власної діяльності і внутрішній особистісний контроль, а низький рівень самостійності – завдяки високому вияву організованості й наполегливості.

У слабковстигаючих школярів зафіксовано дисбаланс у розвитку структурно-динамічних характеристик саморегуляції, що веде до становлення деструктивного і некомпенсаторного типів її індивідуалізованого контуру. Ці типи виявляються через негативні тенденції у розвитку регулятивної сфери учнів – домінування зовнішнього особистісного контролю, низького рівня оперативного, антиципуючого самоконтролю, самоконтролю своєї діяльності та низький прояв регулятивно-вольових якостей. Приміром, низький вияв оперативного й антиципуючого самоконтролю у слабковстигаючих учнів призводить до низького самоконтролю їх діяльності, а високий рівень зовнішнього особистісного контролю – до низьких показників регулятивно-вольових якостей: наполегливості, організованості, самостійності і витримки.

У слабковстигаючих учнів – унаслідок дисбалансу структурно-динамічних характеристик – не відбувається компенсації «слабких» ланок саморегуляції довільної активності через «сильні» її складові. Так, низький оперативний самоконтроль або самоконтроль власної діяльності не компенсуються завдяки високому антиципуючому самоконтролю, а низький вияв наполегливості або рішучості через високий рівень самостійності (див.: схему).

Схема

ТИПИ ІНДИВІДУАЛІЗОВАНОГО КОНТУРУ САМОРЕГУЛЯЦІЇ ШКОЛЯРА

Позитивні тенденції у розвитку регулятивної сфери школяра: внутрішній особистісний контроль, високий рівень оперативного, антиципуючого самоконтролю і самоконтролю своєї діяльності, адекватність, активність, рішучість, витримка, наполегливість, самостійність, організованість

Негативні тенденцій у розвитку регулятивної сфери школяра: переважання зовнішнього особистісного контролю, низький рівень оперативного, антиципуючого самоконтролю, самоконтролю власної діяльності, а також пасивність, неадекватність, імпульсивність, неорганізованість

Отже, експериментальні дані щодо динамічних характеристик становлення саморегуляції довільної активності школярів, а саме: зовнішнього і внутрішнього особистісного контролю, оперативного й, антиципуючого самоконтролю, самоконтролю своєї діяльності, а також комплексу регулятивно-вольових якостей дали змогу розкрити особливості індивідуалізованого контуру саморегуляції учнів залежно від рівня їх навчальної успішності. Процес онтогенезу саморегуляції довільної активності у школярів відбувається в такому напрямку: від становлення і розвитку окремих її компонентів до гармонізації та систематизації її структурно-динамічних характеристик у цілому. До того диференціація структури саморегуляції довільної активності має і конструктивний, і деструктивний характер, що залежить від рівня навчальних досягнень високовстигаючих і слабковстигаючих школярів.

У процесі дослідження встановлено, що особливості саморегуляції учнів тісно пов’язані з рівнем їх навчальної успішності. Отримані дані про характеристики індивідуалізованого контуру саморегуляції дали змогу з’ясувати адаптаційні та компенсаторні можливості школярів, що забезпечують їх психологічно комфортний особистісний розвиток.

Література

1. Моросанова В. И. Индивидуальный стиль саморегуляции: феномен, структура и функции в произвольной активности человека / В. И. Моросанова. – М.: Наука, 2001. – 192 с.

2. Моросанова В. И. Стилевые особенности саморегулирования личности / В. И. Моросанова // Вопросы психологии. – 1991. – №1. – C. 121–127.