*99572*

Строительство и архитектура/1. Архитектурные решения объектов строительства и реконструкции

К. арх. Березіна І.В.

Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, Україна

Об’єкти українського сакрального зодчества в творчому доробку Наполеона Орди: мистецтвознавча, історико-архітектурна, пам’яткоохоронна цінність

Специфіка архітектури як мистецтва, що включає в себе інженерно-технічні аспекти, дозволяє бачити в творах зодчества безпосереднє віддзеркалення рівня розвитку виробничих сил: втілення інженерних знань, продукт матеріального виробництва тощо. Типологічні особливості забудов минулого є носіями цінної інформації про побут та уклад життя окремих епох. З цієї точки зору творчість Наполеона Орди є джерелом інформації як про матеріальну, так і про духовну українську культуру різних епох.

Для пам’ятки архітектури як твору мистецтва існує ще один контекст, поза яким розглядати її за сучасними поняттями неможливо. Це контекст архітектурного та природного оточення; того середовища, яке формує споруда та від якого, в свою чергу, залежить її художнє сприйняття. Контекст середовища не менш підвладний трансформації у часі, ніж контекст самої пам’ятки. У світлі цього надзвичайно цінним є те, що твори Н. Орди демонструють шляхи розвитку українського маєткового та садово-паркового мистецтва, що дозволяє планувати та відроджувати історичні ландшафти. Крім того, роботи художника є безцінним іконографічним джерелом для збереження та реставрації історичного середовища, оскільки фіксують архітектурно-просторову структуру забудови в умовах конкретного ландшафту.

Серйозну спробу синтетичного охоплення мистецького доробку Орди здійснила польська вчена М. Качановська у статті “Наполеон Орда – творець архітектурних пейзажів. Нарис життя і творчості”. М. Вавжевський, Р. Желіховський, Т. Хржановський, Т. Добровольський – польські науковці, які у власних розвідках і публікаціях торкалися питань, пов’язаних з мистецьким доробком художника на території України. Серед українських, російських і білоруських науковців творчу спадщину митця досліджували В. Кучеренко, С. Швець-Машкара, С. Юрченко, Ф. Мандзюк, В. Глінник, В. Кіркевич, Г. Осетрова, А. Задорожнюк, А. Кулагін, С. Харевський тощо. Українські краєвиди Наполеона Орди публікувалися у багатьох польських виданнях, російських і українських історичних та краєзнавчих дослідженнях. Художник охопив своєю творчістю різні типи українського зодчества (маєткову, культову, фортифікаційну архітектуру тощо), що дало можливість історикам, архітекторам та мистецтвознавцям використовувати рисунки та літографії Н. Орди у дослідженнях відповідного напрямку. А. Ролле, Р. Афтаназі, Л. Попек, Л. Рідель, В. Вечерський, Д. Малаков, Н. Урсу, В. Прокопчук впровадили творчі композиції художника в якості іконографічного матеріалу, ілюструючи ними дослідження різного змісту і спрямованості.

Аналіз життєвого та творчого шляху Наполеона Орди дає можливість стверджувати, що митець свідомо створював та накопичував візуальний матеріал з історії європейської, зокрема української архітектури. Творчість Орди, майстра архітектурного пейзажу, є вагомою складовою української історико-архітектурної науки, відкриває перспективи використання створених ним архітектурних образів давнини у пам’яткоохоронній та реставраційній сферах та введення досліджуваних матеріалів у реґіонознавство. Велетенський внесок митця в справу фіксації, і, як наслідок, візуального збереження автентичного архітектурного доробку кількох європейських країн спричинив включення імені художника до Списку пам’ятних дат, оголошених ЮНЕСКО на 2006–2007 рр., затвердженого на 33 сесії Генеральної конференції в Парижі у 2005 р. [6, с. 3]. Генеральна конференція, розглянувши документ 33 С/12, включила святкування 200-річчя з дня народження Наполеона Орди у список пам’ятних дат людства.

Розвиток уявлень про реставрацію в середині та другій половині ХІХ ст. – періоді творчого апогею Наполеона Орди – спирався, в першу чергу, на практику реставрації не античних споруд, а пам’яток середньовіччя. Це вперше сталося у Великобританії під впливом художньої літератури, особливо поезії. В другій половині XVІІІ ст. своєрідна інтерпретація готичних форм розповсюдилась на країни Північної та Східної Європи. Важливе значення для пробудження широкого інтересу до пам’яток середньовіччя мав розвиток романтизму в європейській літературі та мистецтві кінця XVІІІ – першої половини ХІХ ст.ст. [5, с. 13]. Паралельно відбувалися зворотні процеси. Архітектура XVІ–XVІІІ ст.ст. не сприймалася як така, що має мистецьку цінність, тому й не йшлося про її збереження та реставрацію. Більше того, споруди, збудовані в цю епоху, інколи розглядалися як будівельний матеріал, що стало причиною їхньої руйнації.

Без аналізу аналогічної ситуації у світовій культурі неможливо зрозуміти процеси, що відбувалися на той час на Україні, а особливо в західних її областях. У другій половині XVIII століття швидкі зміни в політичній ситуації Західної Європи відбилися на українському суспільному й культурному житті. Політичні кроки Росії, Австрії та Німеччини привели до розподілу Польщі (1772, 1793, 1795 роки), що в свою чергу позначилося на відношенні до архітектурних пам’яток на захоплених територіях, зокрема Волині, Поділлі, Брацлавщині, Тернопільщині, Львівщині, частково Київщині. Ситуація погіршилася після польського повстання на початку ХІХ століття, коли за наказами російської влади було закрито багато костьолів, монастирів, реквізовано маєтків та об’єктів приватної власності, які у своїй більшості були видатними зразками архітектури [5, с. 14-15].

Рисунки та акварелі Н. Орди часто є єдиним достовірним документом, на якому зафіксовано первинні форми тієї чи іншої споруди, а також пам’ятки зодчества, що не дійшли до нашого часу або збереглися в зміненому вигляді та зайняли чільне місце в історії архітектури лише завдяки роботам майстра. Тому не є невипадковим, що мистецька спадщина Орди здатна викликати професійний інтерес у сучасних істориків архітектури та реставраторів.

Творчий доробок митця було використано під час складання проектів реставраційних робіт таких визначних архітектурних пам’яток, як Андріївська церква в Києві, костьол Івана Предтечі в Білій Церкві, фортеця в Кам’янці-Подільському, замки у Луцьку, Дубні та Острозі, відомий пейзажний парк “Олександрія” тощо [1, с. 34].

Н. Орда глибоко цікавився культовим зодчеством. Костьоли, каплиці, церкви, синагоги тощо часто виступають домінантою творчих композицій майстра. Українська історія, що зазнала численних злетів і падінь, ворожих навал і перемог, панування на власних землях розмаїтих за культурою та віросповіданням народів, залишила по собі унікальну мистецьку, зокрема архітектурну мозаїку, яку з точністю документаліста віддзеркалив у своєму мистецькому доробку Орда. У Київській, Подільській, Волинській губерніях і Галичині художник зафіксував численні об’єкти культового зодчества, які в свою чергу уособлювали існування на українських землях православного, католицького, іудейського, ісламського віросповідання. Оскільки художник географічними рамками своєї мистецької діяльності охопив переважно колишні території Речі Посполитої, відповідно більшість зображених ним храмів – католицькі (кафедральні, домініканські, францисканські тощо). Так, наприклад, кафедральний костьол у краєвиді “Дубровиця над Горинню” й кармелітський – у краєвиді “Городище” займають практично весь простір, виконуючи роль композиційного центру; вигідно вирізняються за кольоровою гамою (являють собою яскраві світлі площини); несуть глибоку смислову й духовну ідею, “вириваючись” із загального простору та неодмінно домінуючи в ньому. Тим не менш, Наполеон Орда висвітлив у власному мистецькому доробку численні православні храми, що траплялися на шляху його слідування. Інколи це окремі церкви, інколи – ансамблеві сакральні забудови. Типовим зразком православного храмового зодчества є церкви, що височать на пагорбі у композиції “Звягіль, Новгород Волинський”. Храми розташовані зліва від центру літографського полотна, але саме таке розташування спонукає глядача розпочати перегляд із святинь, і вже потім поступово оглянути ненав’язливий краєвид, що потопає в тумані. Природне підвищення лише підсилює враження духовної величі сакральних об’єктів. Оригінальною з художньої та смислової точки зору є подача митцем Почаївського монастиря: на передньому плані автор змальовує руїни житлових будинків, дорогу; вводить елементи стафажу (причому весь перший план має доволі яскраве, колоритне забарвлення); лише другий план відкриває монастирський комплекс, чітко промальований з архітектурної точки зору, але максимально висвітлений. Не обминув Орда й об’єкти-символи інших релігійних конфесій (хоча за кількістю зображень останні значно поступаються вище описаним). У рисунках “Сатанів”, “Погребище” тощо митець подає автентичні типи синагог, які були частиною архітектурної картини сучасних йому українських теренів. Унікальною є композиція “Кам’янець-Подільський”, у якій кафедральний костьол Св. Петра і Павла межує з турецьким мінаретом, який, у свою чергу, увінчаний скульптурним зображення Пресвятої Діви Марії. Таким чином, Наполеон Орда не тільки зафіксував різноманітні об’єкти українського культового зодчества, а й простежив нашарування культур і релігій, які відбувалися на землях України протягом століть.

Література:

1. Кучеренко В., Швець-Машкара С., Юрченко С. Наполеон Орда – майстер ведути: Український культурологічний альманах // Хроніка ХІХ ст., 2000. – С. 30–35.

2. Лисий А. Нариси історії Мурафського костьолу. – Вінниця, 2000. – 144 с.

3. Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. – Иллюстр. справочник-каталог. – К.: Будівельник, 1983–1986 рр. Т. 1–4. (1 том – 160 с. (1983), 2 том – 336 с. (1985), 3 том – 337 с. (1985), 4 том – 375 с. (1986)).

4. Пламеницька О.А. Християнські святині Кам’янця на Поділлі. – К.: Техніка, 2001. – 301 с. з іл.

5. Подъяпольский С.С. Реставрация памятников архитектуры. – М.: Стройиздат, 2000. – 287 с.

6. Список пам’ятних дат, оголошених ЮНЕСКО на 2006–2007 роки, затверджений на 33 сесії Генеральної конференції. – 33 С/12. – Оригінал: французький. – Париж, 6 жовтня 2005. – 31 c.

7. Урсу Н.О. Домініканський костьол у Смотричі на Поділлі // Культура народов Причерноморья. – Сімферополь, 2002.– № 30.– С. 93–98 з іл.