Ціжма Юрій Іванович

Прикарпатський національний університет

імені Василя Стефаника

Концептуальні основи дослідження

структури зайнятості населення

Зайнятість являє собою важливий сектор соціально-економічного розвитку суспільства, що поєднує в собі економічні та соціальні результати функціонування всієї економічної системи. Її трансформація відбувалися протягом всієї незалежності України, проте вона не мала системного характеру. Фрагментарний “ремонт” системи не поліпшував становища – більш кардинальна її трансформація очікувала свого часу, щоб увійти в історію та в життя багатьох людей. Тому об’єктивно постала необхідність поглиблення методологічної основи дослідження зайнятості населення країни відповідно до умов ринкової економіки.

Зайнятість населення являє собою складну і багатоаспектну економічну категорію , яка є важливою складовою соціально економічних відносин. Вони характеризуються через різні аспекти в тому числі через її структуру.

Структура зайнятості населення ‒ це практична модель за якої різноманітні типи, форми та види зайнятості розкладається на певні компоненти загальної сукупності для дослідження їх впливу на зайнятість населення та економічну систему загалом. Тому зайнятість населення можна досліджувати за структурою яку схематично зображено на (рис.1).

Структура зайнятості населення повинна бути продуктивною, раціональною, ефективною та завжди вдосконалюватися, залежно від того, які конкретно структурні зміни можуть максимізувати соціально-економічний добробут населення країни. Дані зміни мають позитивно впливати на ресурс відтворення населення і стимулювати до ідентифікації людей з новими структурними формами зайнятості населення при умові розширеного відтворення національного виробництва і переході національної економіки на інноваційну модель розвитку.

Структура зайнятості населення

за статево віковою ознакою (чоловіки і жінки; молодь, особи середнього і похилого віку зайняті на початку трудової діяльності, в період створення сім’ї, набуття професій, в період активної трудової діяльності, підготовки до пенсії)

за медичною (часом перебування зайнятого в тимчасовій не працездатності за її видами)

за величиною підприємства (зайняті на великих, середніх і малих підприємствах)

за рівнем життя (зайняті які отримують: мінімальну заробіт-ну плату, середню заробітну плату та вищесередньої заробіт-ну плату в народногосподарсь-кому комплексу країни)

за інвестиційно-інноваційною (за видами інвестицій і інновацій)

за кількістю зайнятих працівників різних професійно-кваліфікаційних груп

за міграційною (за видами міграції зокрема : внутрішньо регіональною, міжрегіональною, зовнішньою міграцією)

за кількістю зайнятих і не зайнятих трудових ресурсів у суспільному виробництві

за кількістю зайнятих, розподілених за формами зайнятості

зайнятих в матеріальному виробництві й у невиробничій сфері

за кількістю занятих у галузях матеріального виробництва й у найважливіших галузях невиробничої сфери

за економічними районами країни (зайняті в окремих регіонах, економічних районах, адміністративно-господарських одиницях)

за секторами економіки (формальний і не формальний)

за формами власності (зайняті на підприємствах організаціях різних форм власності, зокрема державній, приватній, колективній і змішаній)

Рис.1 Типи та форми структури зайнятості населення

за видами економічної діяль-ності (сільське господарство, будівництво, транспорт і т.д.)

Потрібно розрізняти структуру зайнятості населення за її видами (рис. 2).

Раціональна структура зайнятості ‒ характеризується розподілом робітників за галузями, регіонами, та максимальною ефективністю їх використання. Головною метою досягнення раціональної структури зайнятості є її відповідність технічній функціональній і територіальній організації виробництва, що дозволяє забезпечити максимально можливе підвищення продуктивності праці і задовольняти суспільні потреби при найменших витратах суспільної праці. Найбільш раціональною вважається структура зайнятості, за якою досягаються високі результати виробництва із зменшенням витрат суспільної праці.

Продуктивна структура зайнятості населення – передбачає досягнення такої структури зайнятих яка б забезпечувала максимально можливий випуск продукції через покращення, взаємодії між робочою силою і засобами виробництва.

Структура зайнятості населення

Продуктивна структура зайнятості населення

Раціональна структура зайнятості населення

Ефективна структура зайнятості населення

Оптимальна структура зайнятості населення

Рис 2. Види структура зайнятості населення

Ефективна структура зайнятість ‒ здатність структури зайнятості до досягнення максимального економічного ефекту при мінімізації якісного рівня зайнятості. Вона має забезпечувати баланс між попитом і пропозицією робочої сили, відповідність наявної кількості робочих місць структурі робочої сили.

У якості інтегруючої характеристики потрібно ввести поняття “оптимальної структури зайнятості”, під якою потрібно розуміти досягнення продуктивної, раціональної, та ефективної структури зайнятості яку можна досягнути при наявних суспільно-економічних умовах, досягаючи цим максимально великий обсяг виробництва матеріальних і духовних благ, а також соціальної захищеності населення. Досягнення оптимальної структури зайнятості сьогодні можливо тільки при максимально узгодженій дії всіх складових економічного механізму.

Оцінку структури зайнятості за типами видами і формами доцільно здійснювати за цілою системою показників. Для цього потрібно використовувати багатофакторну класифікаційну модель, застосовувати індексний та інтегральний метод, кластерний аналіз, що має дати можливість здійснювати ефективну політику в сфері зайнятості населення.