Толстеньова А. С.

Буковинська державна фінансова академія, Чернівці

Науковий керівник: Якуб’як І. М.

Колекторська діяльність в Україні

У зв’язку з поглибленням фінансової кризи у багатьох позичальників українських комерційних банків виникли проблеми з платоспроможністю, в результаті чого вони невзмозі погасити свій кредит. Багато кредитів не повертаються з причини недосконалості функціонування та організації української банківської системи, а саме недостатньої поінформованості споживачів кредитів про свої права та обов’язки, внаслідок чого вони не можуть оцінити свою платоспроможність, а отже, виникає ризик неповернення кредиту.

З метою зменшення рівня неповернутих кредитів, кредитори (переважно комерційні банки) змушені повертати свої кошти всіма доступними способами, у тому числі використовуючи колекторські послуги.

Питання, пов’язані з колекторською діяльністю досліджували такі науковці як: Яковлева Н., Нікітюк А.Б., Ларіонова К.Л. Однак дане питання мало досліджене: принципи і характер даної діяльності постійно змінюється та не є однорідними, адже дії колекторських фірм не є законодавчо закріпленими.

Колекторство – це засноване на законі конвеєрне стягнення великої кількості переважно однотипних (однакова кількість однотипних документів, які підтверджують борг і різняться лише персональними даними позичальника) та безспірних боргів (нема про що сперечатися з боржником: останній має повернути гроші і сплатити нараховані відсотки та санкції).

Для України колекторська компанія - поки явище незвичне, хоча колектори в Україні вже працюють. Основне їхнє завдання - професійне стягнення проблемних заборгованостей, або «вибивання» боргів цивілізованими методами.

Збирати борги або сприяти в їхньому поверненні найдавніший бізнес, який завжди був основним хлібом юристів, адвокатів і звичайно злочинців. Але зовсім недавно й за дуже короткий проміжок часу кількість невиконаних грошових зобов’язань громадян і організацій перед своїми кредиторами зросло багаторазово. У всьому винуватий настигший нашу країну «бум» споживчого кредитування та вплив світової фінансової кризи. Споживчі кредити є найбільш перспективним, але й найбільш ризиковим сегментом ринку банківських послуг. По статистиці, близько 10% узятих кредитів не повертаються позичальниками.

Колекторський бізнес зародився в США в 60-х роках минулого століття, а вже на початку 80-х одержав поширення й у Європі. На даний момент колекторських компаній там більше, ніж банків (близько 6,5 тис. у США й близько 10 тис. у країнах Євросоюзу). Самі ж фінансові установи ніколи не займаються «вибиванням боргів» - вже на 90-й день неплатежу проблемну заборгованість передають колекторському агентству. Останнє, у свою чергу, або просто допомагає банку повернути борг за комісійну винагороду, або купує борг із дисконтом (тобто зі знижкою), щоб потім повернути собі всі 100%.

У США цей бізнес законодавчо врегульований і має свої традиції. Ще в 1978 році був прийнятий закон про сумлінну практику стягнення боргів. Згідно з ним колектор, наприклад, може дзвонити клієнтам тільки в денний час. Причому якщо роботодавець клієнта не вітає сторонні телефонні розмови, колектор не має права дзвонити йому на роботу. Колекторам суворо заборонено в будь-якій формі давити на боржника, ображати його, погрожувати, а також посилати повідомлення, документи, що зовні нагадують повідомлення, що розсилаються державними інстанціями. Більше того, не можна загрожувати громадянам судом, якщо насправді судовий розгляд не входить у плани колекторської компанії.

Проблемою є те, що в Україні поки що немає спеціального законодавства, що регулює колекторську діяльність. Взагалі, даний сегмент фінансово-банківської діяльності повинен ліцензуватися (що не відбувається), а отже, всі дії колекторських фірм в Україні знаходяться поза законом.

Відносини між кредитором і колектором можуть оформлятися договором про поступки, права та вимоги згідно із Цивільним кодексом. Незважаючи на таку невизначеність у питанні нормативної регламентації колекторського бізнесу, компанія, що надає такого роду послуги, повинна діяти в рамках закону. Крім того, не слід забувати, що Кримінальним кодексом передбачена відповідальність за вимагання, як за вимогу передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, обмеження його прав і волі, розголошення небажаних відомостей про нього або його близьких родичів та ін.

Наступна проблема пов’язана з тим, що колекторська фірма або особа, яка отримала від банку право вимоги, по суті, отримує доступ до інформації персонального характеру про особу, а таку персональну інформацію можна збирати, отримувати і розпоряджатися лише тим установам, які прямо передбачені законом. У даному випадку, банк має таке право, але він таке право не може передати колекторській фірмі.

З розвитком колекторського бізнесу в Україні почали виникати організації, що надають «антиколекторські послуги».

«Антиколекторська» робота – послуга захисту позичальника від зазіхань на його майно з боку банку чи колекторів, яка здійснюється за певну грошову винагороду.

За експертними оцінками, 90% компаній, що називають себе «антиколекторськими», надають не професійні послуги: визнання кредиту (або окремих статей) недійсними, списання штрафних санкцій за несвоєчасну оплату, відстрочка оплати. На думку фахівців зв'язок з антиколектором змусить боржника заплатити вдвічі – перший раз своєму кредиторові і другий – самому антиколектору за послуги [3].

Отже, розвиток колекторського бізнесу в Україні є актуальним і знаходиться тільки на стадії свого становлення і потребує свого визнання та узаконення. На основі цього розвитку найбільш негативного впливу зазнають позичальники, оскільки українські колекторські компанії не мають високоспеціалізованих спеціалістів та навичок ділового колекторського бізнесу міжнародного рівня.

Література:

1. Іваненко Н. Новації банківського регулювання та нагляду у сфері кредитування / Н. Іваненко // Фінансовий ринок України. - 2008.- №1(51). - С.11-12.

2. Неповернення кредитів як наслідок фінансової кризи / А.Б. Нікітюк, К.Л. Ларіонова // Збірник статей та доповідей ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції студентів та молодих вчених (14-15 травня 2009 р.) / МОНУ, Хмельницький національний університет.- С. 82-84.

3. Яковлева Н. Правила спілкування позичальника з колектором / Н. Яковлева // Фінансовий ринок України. - 2009. - №5(67). - С.31.