Секція «Економічні науки»

3. Фінансові відносини

Глухов А. Ю.

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана

РОЗРОБКА ЗАХОДІВ ФІНАНСОВОГО ОЗДОРОВЛЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ КРИЗИ

Сучасна світова фінансова криза, що розпочалася в США, значно вплинула на українську промисловість, яка постраждала найсильніше в СНД. За даними Держкомстату, індекс промислового виробництва в Україні у січні-листопаді 2009 року становив по відношенню до відповідного періоду минулого року всього 76,0%, в тому числі по машинобудівній галузі – 52,3% [1].

До факторів, які посилили кризову ситуацію на підприємствах, відносяться: незадовільна постановка роботи на ринку, неефективна маркетингова політика, несвоєчасне оновлення асортименту товарної продукції; різке підвищення рівня витрат виробництва і збуту товару, брак інновацій та раціоналізаторства; дефіцит у фінансуванні; відсутність або незадовільна робота служб контролінгу (планування, аналіз, інформаційне забезпечення, контроль); відсутність стимулів праці у працівників підприємства .

Процес виведення підприємств з кризового стану має відбуватися не хаотично та безсистемно, він має бути належним чином організований та скоординований.

Взагалі існує два види реакції підприємств на фінансову кризу :

1. Захисна реакція, яка передбачає різке скорочення витрат, закриття та розпродаж окремих підрозділів підприємства, скорочення та розпродаж обладнання, звільнення персоналу, скорочення окремих частин ринкового сегмента, зменшення відпускних цін та (або) обсягів реалізації продукції.

2. Наступальна реакція, що передбачає активні дії: модернізація обладнання, освоєння нових предметів праці, уведення нових технологій, запровадження ефективного маркетингу, пошук нових ринків збуту продукції, розробка і впровадження прогресивної стратегічної концепції контролінгу та управління.

Сучасне суспільство хвилюють проблеми запобігання банкрутства підприємств, їх виживання в умовах стійкої кризи. Система заходів, яку називають антикризовим управлінням, у випадку їх успішного практичного застосування здатна допомогти компаніям зі скрутним становищем.

Для подолання кризової ситуації підприємством розробляється стратегія фінансового оздоровлення. Її завдання – визначити основні напрями антикризових заходів і загальну очікувану ефективність. На основі плану фінансового оздоровлення розробляються більш конкретні документи: плани маркетингу, виробничі плани, графіки робіт та ін.

Антикризова програма та план антикризових заходів мають задовольняти такі вимоги:

- забезпечувати комплексне вирішення питань фінансового оздоровлення та відновлення працездатності цілісного організму підприємства;

- бути підпорядкованим стратегічним інтересам підприємства в цілому;

- бути привабливими для зовнішніх інвесторів та забезпечувати залучення зовнішніх коштів, необхідних для їх здійснення;

- встановлювати цілі, які кількісно вимірюються та можуть контролюватися;

- містити рішення, що усувають існуючі проблеми і загрозу для функціонування підприємства;

- конкретизувати завдання в розрізі структурних підрозділів та функціональних служб підприємства;

- передбачати змістовні (кількісні та якісні) наслідки запропонованих заходів, можливі терміни їх отримання.

Для фінансового оздоровлення підприємств в умовах кризи доцільним є проведення низки заходів. В першу чергу, у підприємства виникає необхідність розробки нової або оновлення існуючої фінансової стратегії. Тому реінжиніринг – перебудова ділових процесів для досягнення радикального (стрибкоподібного) поліпшення діяльності фірми - стає елементом повсякденного життя багатьох підприємств. По-друге, актуальним є використання альтернативних видів діяльності, наприклад, аутсорсингу.

Щодо фінансово-економічних заходів, то для покращення фінансового стану підприємств можуть застосовуватися:

1) лізинг;

2) фінансова допомога, позики, які мають державне значення - державні кредити;

3) оптимізація податків (наприклад, висока інфляція поточного року дозволяє провести суттєву індексацію вартості основних фондів, за рахунок чого в наступному році можна буде економити при сплаті податку на прибуток);

4) вивільнення частини неефективно використовуваних офісних і складських приміщень і здача їх в оренду;

5) невідкладне скорочення витрат (закриття окремих нерентабельних підрозділів підприємства, оптимізація персоналу, зменшення відпускних цін та виробництво продукції, яка гарантовано може бути реалізована);

6) розробка дієвих заходів економії в усьому (конкретно для кожного підрозділу основного виробництва, інфраструктурних підрозділів, адмістративного персоналу тощо);

7) ефективне управління дебіторською і кредиторською заборгованістю;

8) пошук та формування фінансових ресурсів для проведення антикризових заходів виробничо-технічного характеру;

9) оптимізація використання вільних грошових коштів (організація експортноорієнтованих виробництв; впровадження заходів з енерго- та ресурсозбереження; зважена депозитна політика) тощо.

Література:

1. Соціально-економічний розвиток регіонів України за січень-листопад 2009 року. Індекси промислового виробництва [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua/.