Економічні науки/6.
Маркетинг и менеджмент
Дібров А.О., Доц.
Ціхановська В.М.
Вінницький торговельно-економічний інститут
Київського національного торговельно-економічного університету
Інновації в комунікаціях
Успішне використання інформаційних та комунікативних
технологій в усіх сферах буття суспільства стало реальністю. Інформація
поступово перетворюється не лише на товар, але й стає головним засобом
суспільного виробництва.
Важливою
особливістю інформації є її актуальність, яка пов’язана з відображенням та
обміном. Сам спосіб передачі інформації впливає на неї та модифікує.
Особливої
ваги ці процеси набувають із технічним розвитком та зростанням можливостей
медіа, а також використання її в державному управлінні. Вимоги до операцій з
інформацією постійно зростають, розробляються та встановлюються нові стандарти
щодо якості та форм передачі.
Комунікація – соціально обумовлений процес
передачі і прийняття інформації в умовах міжособистісного і масового
спілкування за допомогою різних комунікативних засобів.
|
|
Основи
теорії комунікації виражені відомою формулою американського політолога Лассвела:
Інноваційність
— це багатоступеневий процес, який складається з постійного глибокого аналізу
зовнішньої та внутрішньої ситуації, що змінюється, накопичення та активного
обміну знаннями, способу прийняття стратегічних і тактичних управлінських рішень,
впровадження змін, оцінки результатів та постійного навчання.
Від спроможності держави
запропонувати ефективну державну політику в інформаційній сфері, прозорий та
відкритий механізм державного управління, залучити громадян до прийняття
соціально важливих рішень, сприяти становленню ефективних суспільних
комунікацій та демократичних стандартів у наданні інформаційних послуг залежить
розвиток країни в майбутньому. Крім того сучасний стан розвитку інформаційних
мереж не залишає жодній країні шансу на ізольованість, а це вимагає володіння
навиками та стандартами для організації ефективних комунікацій.
Вітчизняна наука державного
управління є відносно молодою і не всі її напрямки мають однаковий ступінь
розробленості. Так, та її частина, що пов’язана з аналізом фундаментальних
засад функціонування інформаційної сфери, перспектив її розвитку відповідно до
світових демократичних стандартів, залишається недостатньо висвітленою. Ця
проблема стає ще гострішою, якщо врахувати суперечності між нестримною динамікою
розвитку інформаційно-технологічної галузі та часом, який потрібний для
наукового осмислення, прогнозування, підготовки відповідних
теоретико-практичних рекомендацій та вироблення державної інформаційної
політики.
Дане дослідження спирається на теоретичні
розробки щодо проблем ефективності та якості державного управління,інновацій в
комунікативній політиці, суспільно-політичними та соціально-економічними
процесами провідних українських вчених В. Б. Авер’янова, В. Д. Бакуменка, С. О.
Білої, М. В. Жука, С. І. Здіорука, В. М. Кня-зєва, О. Ю. Лебединської, В. М. Литвина,
В. І. Лугового, С. В. Майбороди, А. В. Мерзляк, Т. В. Мотренка, І. Ф. Надольного,
Н. Р. Нижник, О. Ю. Оболен-ського, Б. О. Парахонського, Я. Ф. Радиша, В. А. Ребкала, А. В. Решетніченка,
І. В. Розпутенка, В. Є. Романова, С. М. Серьогіна, В. В. Токовенко, Ю. П. Шарова
та ін.; зарубіжних науковців Г. В. Атаманчука, В. А. Козбаненка та багатьох ін.
Із розвитком інтернет-технологій для людини
стало можливим одержувати необхідні відомості «тут і зараз». Не буде перебільшеним висновок, що
використання інноваційних медіа-технологій у політичних комунікаціях може
перевернути уявлення як про систему забезпечення політичної діяльності, так і
про традиційні інструменти політичної участі. А це є важливим для теорії й
практики політичної науки. Тому немає сумнівів, що монографія В. Недбая
«Сучасні політичні комунікації:
медійно-технологічний аспект» буде помічена всіма фахівцями, котрі
цікавляться цією темою.
Головне те, що воно істотно збагатило
теоретичну основу дослідження політичних комунікацій, відбивши
медійно-технологічний аспект проблеми, який раніше в науковій літературі
розглядався лише епізодично.
Безсумнівною заслугою автора є ґрунтовний
аналіз еволюції медіа-технологій від суспільства первісного до інформаційного.
З роботи В. Недбая дізнаєшся, що сучасна інформаційна революція, змінивши
політичну картину світу, владно диктує нові принципи й правила політичних
комунікацій. Так, іще недавно не просто традиційною, а найдавнішою формою
політичних комунікацій вважалися переговори. А нині вже неможливо уявити
сучасну концепцію політичних комунікацій без мас-медіа й інформаційних
технологій. Тож, вважає автор, однією з ключових особливостей політичної
комунікації стало використання спеціалізованих структур.
Не можна не погодитися з висновком В.
Недбая, що історична тенденція розвитку масової комунікації полягає в
постійному збільшенні каналів поширення інформації. До того ж поява кожного
нового засобу масової інформації не веде до зникнення попередніх засобів
комунікації. Новий ЗМІ посідає свою нішу й, звичайно ж, змінює характер і
структуру інформаційно-комунікаційного простору.
На
думку автора, інноваційні політичні медіа-технології – це цифрові, комп’ютерні,
інформаційні, мережеві технології й комунікації, продукція яких має політичний
характер, є інтерактивною. В. Недбай не тільки дав визначення цього
поняття, а й відокремив критерії, які відрізняють інноваційні медіа від
традиційних. У роботі обґрунтовано, що головним елементом в ідеології
інноваційних медіа стала інтерактивність, яка є результатом стрімкого
збільшення кількості точок доступу в Інтернет.
Політична комунікація в умовах становлення
мережевого суспільства – це комунікація між образами, трансльованими за
допомогою сучасних інформаційно-комунікаційних технологій. Політична
комунікація набуває властивості віртуальності, симуляції, міфологізації й
медіатизації.
За минулі півстоліття медіа-технології стали
не лише фундаментом управління інформацією, а й засобом підтримки соціальних
зв’язків, зокрема політичних.
Литература.
1.
Гаврада І. О. Політика органів державної влади щодо ЗМІ в
Україні: проблемі взаємодії / Чернівецький національний університет імені Юрія
Федьковича. – Чернівці, 2007.
2.
3.
Власов М.В., Попов Е.В. Развитие
инновационного менеджмента в России / М.В. Власов, Е.В. Попов // Менеджмент в
России и за рубежом. – 2007. - №4.С. 6-12.
3. В. Недбай// ЗМІ
як інструмент деформації політичного процесу // http://www.nbuv.gov.ua/Portal/Soc_Gum/Vdakk/2009_2/28.html
4.
В. Недбай //ЕЛЕКТРОННИЙ
УРЯД: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА//http://bibl.kma.mk.ua
5. Котлер Филипп,
Армстронг Гарри, Сондерс Джон, Вонг Вероника. Основы маркетинга: Пер. с англ. –
2 –е европ. изд. – М.; СПб.; К.: ИД «Вильямс», 2000.