Географія і геологія / 6. Природокористування і екологічний моніторинг

К. геогр. н. Гамалій І.П.

Білоцерківський національний аграрний університет, Україна

Особливості гідробіологічного режиму водних ландшафтно-інженерних систем басейну р. Рось

Постановка проблеми. Серед антропогенних водних ландшафтів водні ландшафтно-інженерні системи (ВЛІС) – водосховища і стави, є цілеспрямовано створеним об’єктом, природний рослинний і тваринний світ якого зазнав кардинального втручання й зміни, а руйнація старих і створення нових зв’язків між природними і антропогенним компонентами призвели до утворення нового природно-антропогенного комплексу.

До найбільш зарегульованих басейнів річок України належить басейн річки Рось – загальна кількість ВЛІС становить 2167 шт., площею 21177 га, зарегульованим об’ємом – 330,53 млн. м³.

Метою наших досліджень є вивчення умов формування та особливостей гідробіологічного режиму ВЛІС басейну р. Рось.

Результати досліджень. Відбирання гідробіологічного матеріалу проводилося на 65 водосховищах і 53 ставах басейну р. Рось у 2008 році.

Досліджуваний басейн за розвитком бактеріо- і фітопланктону, водної флори та фауни належить до бета-мезосапробних водойм. У сезонному аспекті необхідно відмітити зростання індексу сапробності восени і особливо взимку, що засвідчує вищий рівень забруднення. На окремих ділянках, особливо нижче великих населених пунктів, інтенсивність забруднення буває значною, і вони належать до альфа-мезосапробної або навіть полісапробної зони.

Характеризуючи розвиток фітопланктону необхідно зауважити, що найбідніший фітопланктон взимку. Складається він в основному діатомовими, зеленими, частково, синьо-зеленими водоростями. У зимовому фітопланктоні виявлено 47 видів і форм водоростей, з них 23 діатомових. Навесні інтенсивність розвитку фітопланктону значно зростає, а у літній період знижується. Переважають зелені водорості, на деяких ділянках вони складають до 80% від чисельності всього фітопланктону. У літньому планктоні відмічено 165 видів і різновидів водоростей. В основному фітопланктон складається з евгленових водоростей. Домінуючі комплекси фітопланктону вказують на достатньо високий ступінь евтрофікації і наявність органічних забруднень.

Зоопланктон басейну р. Рось характеризується відносно бідним видовим складом і кількісним розвитком. На зарегульованих ділянках річки кількість видів зоопланктону менша, ніж на незарегульованих, однак рівень кількісного розвитку значно вище.

Іхтіофауна басейну Росі представлена 35 видами риб, що належать 10 родинам: коропових, окуневих, в’юнових, сомових, щукових, тріскових, оселедцевих, голкових, бичкових, колючкових [2, 3]. Домінує родина коропових риб – 18 видів, що складає 51,4 % від усіх існуючих тут видів.

Порівняння складу рибного населення басейну Росі за результатами попередніх досліджень і сьогодення свідчать про те, що іхтіофауна значно змінилася. Наприклад, раніше повсюдно розповсюджені реофільні види (жерех (Aspius aspius), головань (Leuciscus cephalus), підуст (Chondrostoma nasus)) в останні роки зазнають пригнічення, зумовлене значною зарегульованістю стоку, що істотно змінило умови проживання цих риб. На сьогодні вони переважно зустрічаються у нижній частині річки Рось. Такі види, як рибець (Vimba vimba) й вусач (Barbus capito), раніше типові для всієї річки, потрапили до розряду рідкісних і зникаючих видів.

Після будівництва водосховищ іхтіофауна формувалася на основі видів, які мешкають в зоні затоплення. Поступово збільшилася кількість озерно-річкового (лімнофільного) комплексу (окунь звичайний (Perca fluviatilis), плітка (Rutilus rutilus), щука (Esox lucius), рідше – лин (Tinеa tinеa), карась золотий (Carassius carassius), карась сріблястий (Carassius auratus), лящ (Abramis brama), гуcтера (Bliсca bjoеrkna), гірчак (Rhodeus seriseus)) і у меншій мірі представлені реофільні види – в’язь (Leuciscus idus), пічкур звичайний (Gobio gobio), ялець звичайний (Leuciscus leuciscus), щиповка звичайна (Cobitis taenia). Формування іхтіо-стад визначилося як умовами природного відтворення так і роботами по покращенню цих умов та зарибленням ВЛІС.

Нерестилища фітофілів розташовані переважно в нижній течії і місця нересту знаходяться в прямій залежності від повені. Комплекс фітофільного виду живеться за рахунок природної кормової бази, яка майже повністю забезпечує харчові потреби амурських акліматизаторів.

Більшість водосховищ на Росі існує в якості зони для відтворення риб-аборигенів.

За характером режиму рівня води водосховища поділяються на три основних типи:

1. із літньо-осінньо-зимовим спрацьовуванням рівнів;

2. із відносно стабільним рівнем води влітку та значним спрацьовуванням його взимку;

3. із відносно постійним рівнем впродовж року.

Режим рівнів води у водосховищах здебільшого не відповідає біологічним особливостям та потребам риби, особливо в період її розмноження та зимівлі. Лише водосховища першого типу сприятливі для існування та розмноження риби, оскільки, при літньому спрацьовуванні рівня води на осушених мілинах розвивається м'яка лучна рослинність, яка виступає найкращим субстратом для нересту цінних видів, таких як короп (Cyprinus carpio (a)), щука, синець (Abramis ballerus) та в’язь.

Однак різке та тривале зниження рівня весною призводить до пересихання ікри, внаслідок чого вона гине. При коливанні рівнів в інтервалі 20–25 см в масовій кількості гине ікра щуки, коропа (69% кладки), а при амплітуді в 50–70 см гине ікра плітки, ляща.

У водосховищах другого та третього типів відсутні умови для нересту та нагулу, тому що умови для розвитку м'якої або напівзатопленої рослинності несприятливі.

У водосховищах із значним зимовим спрацьовуванням рівнів внаслідок промерзання, частково змілілої, а частково геть осушеної акваторії гинуть риба різного віку і кормові організми.

В іхтіофауні ставів і водосховищ рибогосподарського призначення домінують культивовані види риб: короп (лускатий, голий, дзеркальний), карась золотий, карась сріблястий, товстолоб білий (Hypophthalmichthys molitrix), товстолоб строкатий (Aristichthys nobilis), амур білий (Ctenopharyngodon idella).

У масовій кількості у ВЛІС зустрічаються краснопірка (Scardinius erythrophthalmus), пічкур звичайний (Gobio gobio), верхівка звичайна (Leucaspius delineatus), судак звичайний (Lucioperca (Stizostedion) lucioperca), йорж звичайний (Acerina cernua), в’юн (Misgurnus fossilis).

У незначній кількості – білозірка (Abramis sapa), голець звичайний (Nemachilus barbatus).

Макрофіти ВЛІС вирізняються розвитком угруповань, занесених до Зеленої книги України і Червоного списку водних макрофітів України – латаття білого (Nymphaea alba L.), глечиків жовтих (Nuphar lutea (L.)), плавуна щитолистого (Nymphoides peltata L.), водяного жовтцю водного (Batrachium aquatile (L.) Dumort), куширу підводного (Ceratophyllum submersum L.) [1].

Гідатофіти представлені угрупованнями куширу зануреного (Ceratophyllum demersum L.), елодеї канадської (Elodea Canadensis C. Rich.), вириниці тупоплідної (Callitriche cophocarpa Sendther), рдесника гребінчастого (Potamogeton pectinatus L.), які утворюють суцільні зарості від берега до центру. Щільні підводні зарості на глибині до 2,5 м утворює рдесник блискучий (Potamogeton lucens). Аерогідатофіти представлені валіснерією спіральною (Valisneria spiralis), яка утворює зарості на глибині до 1 м.

Плейстофіти представлені ряскою малою (Lemna minor L.), ряскою триборозенчастою (Lemna trisulca), жабурником звичайним (Hydrocharis morsus-ranae), лататтям білим, глечиками жовтими, водяним жовтцем, плавуном щитолистим, гірчаком земноводним (Polygonum amphibium L. var. natans Leyss.).

Гелофіти представлені фітоценозами очерету звичайного (Phragmites australis), супутніми рослинами якого є рогіз вузьколистий (Typha angustifolia L.), рогіз широколистий (Typha latifolia L.), комиш лісовий (Scirpus silvaticus L.), комиш озерний (куга) (Scirpus lacustris (L.)), сусак зонтичний (Butomus uvbellatus), стрілолист звичайний (Sagittaria sagittifolia L.), угруповання їжачої голівки прямої (Sparganium erectum), частухи подорожникової (Alisma plantago-aquatica L.), лепехи звичайної (Acoris calamus L.); осокові асоціації сформовані осокою несправжньосмикавцевою (Carex pseudocyperus L.), осокою просовидною (Carex panacea L.), осокою двотичинковою (Carex diandra Schrank), осокою зближеною (Carex appropinquata Schum.), осокою стрункою (Carex gracilis Curt.) [1].

Висновки. Стан популяцій гідробіонтів визначається особливостями гідрологічного режиму водних ландшафтно-інженерних систем.

Література:

1. Гамалій І.П. Стабілізація екологічної рівноваги водних ландшафтно-інженерних систем басейну р. Рось шляхом включення їх до басейнової екологічної мережі / І.П. Гамалій // Географія і сучасність: Зб. наук. праць Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. – К., 2009. – Вип. 22 – С.34–42.

2. Схема комплексного использования и охраны водных ресурсов бассейна р. Рось. I этап. Современное состояние и предварительный водохозяйственный баланс. Пояснительная записка // Госводхоз Украины Укрводпроект. – Киев, 1993. – 343 с.

3. Схема комплексного використання та охорони водних ресурсів басейну р. Рось. Розділ 2. Загальна пояснювальна записка // Держводгосп України Укрводпроект. – Київ, 1996. – 265 с.