Фастовець О.О., Горошко А.М.

Дніпропетровська державна медична академія, кафедра ортопедичної стоматології

Використання модифікованих литих штифтових вкладок для покращення ретенції незнімних протезів

при низьких клінічних коронках зубів

Укорочення коронкової частини зубів до 2/3 висоти, площинний характер пошкодження оклюзійної поверхні – клінічні симптоми патологічного стирання емалі і дентину, здатні значно погіршити умови фіксації незнімних протезів та призвести до розцементування конструкцій. Виходячи з того, що головна задача ортопедичного втручання при патологічному стиранні зубів полягає у відновленні анатомо-функціональної цілісності зубних рядів шляхом протезування, підвищити ефективність лікування захворювання можливо завдяки покращенню ретенції незнімних протезів.

Одним зі шляхів вирішення означеної проблеми слід визнати застосування внутрішньокореневих вкладок, що дозволяють збільшити висоту клінічних коронок опорних зубів та, як наслідок, розширити контактну площину зуба з внутрішньою поверхнею конструкції. На нашу думку, найбільш доцільним в цьому напрямку є використання суцільнолитих куксових штифтових вкладок з подальшим виготовленням штучних коронок. Поруч з тим, враховуючи підвищене жувальне навантаження на опорні кукси, що реєструється у хворих на патологічне стирання зубів, для покращення фіксації незнімних протезів нами розроблено модифіковану конструкцію литої штифтової вкладки, оснащену ретенційним прошарком, виконаним з кристалів корундового або алмазного абразивів, розміри яких складають 150-200 мкм на куксовій частині та 50-70 мкм – на кореневій (Пат. 7555 Україна, МПК⁷ А 61 С 13/23. Лита штифтова вкладка / Помойницький В.Г., Горошко А.М. (Україна). - № 200501837; Заявл. 28.02.2005; Опубл. 15.06.2005, Бюл. № 6. – 6 с.).

Отже, мета представленого дослідження – визначити ефективність використання модифікованих литих штифтових вкладок для покращення ретенції незнімних протезів за умови низьких клінічних коронок при патологічному стиранні зубів.

Матеріали і методи дослідження. Проведено обстеження та відібрано для ортопедичного лікування 23 особи середнім віком 38,0±3,5 років, серед яких дещо переважали жінки (60,9±10,2%). Обстеження хворих здійснювали за стандартною схемою: збір анамнезу, огляд обличчя та порожнини рота, вивчення гіпсових моделей щелеп в артикуляторі, рентгенографічне дослідження. Відібрані хворі мали патологічне стирання зубів ІІ ступеня тяжкості, при цьому генералізована форма діагностована у 39,1±10,2% випадках, локалізована – в 60,9±10,2%. У 56,5±10,3% пацієнтів мали місце малі дефекти зубних рядів. У 52,2±10,4% осіб зареєстровані ознаки зниження міжальвеолярної висоти. Ортогнатичний прикус встановлений в 78,2±8,6% випадків, прямий – в 17,4±7,9%; у 1 хворого (4,4±2,4%) спостерігали глибоке різцеве перекриття. Перед протезуванням проводилась терапевтична і ортопедична підготовка зубощелепної системи (за показаннями).

В подальшому для фіксації незнімних протезів у 11 з відібраних осіб використано традиційну суцільнолиту штифтову куксову вкладку (група зіставлення), у решти 12 застосовано модифіковану конструкцію (основна група). Дослідні групи формували рівноцінними за кількісним, статево-віковим складом і клінічною картиною. Вкладки виготовлялись як на передні зуби, так і бокові (розбірні). Для відтворення розробленої методики здійснювали препарування твердих тканин, отримували подвійні відбитки, відливали гіпсові моделі, на яких моделювали куксові вкладки з воску, відливали їх з КХС та припасовували в порожнині рота. Використовуючи стандартну гальванічну технологію (ТУ-6-19-426-75) наносили прошарки з корундової крихти (окисли алюмінію). Ретенційну штифтову вкладку фіксували в зубі склоіономерним цементом, після чого під контролем висоти фізіологічного спокою виготовляли суцільнолиті або комбіновані незнімні конструкції (поодинокі відновлюючі коронки та мостоподібні протези). Кількість штифтових конструкцій, зафіксованих в групах порівняння та основній, склала відповідно 48 та 50 одиниць. Клінічну оцінку успішності лікування проводили через 3 роки за ознаками, що характеризують якість ретенції незнімних протезів (крайове прилягання, зміни кольору по краю коронки, наявність ясенної кишені, стан пародонта опорних зубів, розвиток рецидивного карієсу).

Отримані дані обробляли методами варіаційної статистики із застосуванням програмного засобу MS Excel 2003.

Результати та їх обговорення. Повторне обстеження у віддалений термін здійснено у 21 хворого, при цьому оглянуто 90 штифтових вкладок, що за підрахунком дозволяло отримати репрезентативний результат. Ускладнення у вигляді розцементування конструкції спостерігали в 2 випадках в групі порівняння (4,2±2,8%). При дослідженні країв штучних коронок щільне прилягання до тканин зуба (літера «А») визначено в 90,0±4,5% випадків для групи порівняння та в 97,8±2,3% – для основної. Зміни кольору по зовнішньому краю коронки, які вказують на наявність крайової проникності, не зареєстровані в жодного хворого. Ясенні кишені біля опорних зубів (літера «Б») виявлені в 20,5±6,1% спостережень в групі порівняння та в 17,4±5,6% - в основній. Порушення стану пародонта опорних зубів, яке відрізнялось від сусідніх (літера «Б»), відзначали в 9,1±4,3% випадках в контрольній групі та в 10,9±4,6% - в основній. Треба зауважити, що більша кількість ушкоджень пародонта відзначена для металокерамічних конструкцій (73,1±8,7%) і, скоріш за все, викликана більшою товщиною самої коронки. Випадків рецидивного карієсу не встановлено в жодній групі.

Висновки. Отже, результати проведеного клінічного дослідження довели більшу ефективність модифікованих литих штифтових вкладок при лікуванні хворих на патологічне стирання зубів, зумовлену покращенням ретенції незнімних протезів за умови низьких клінічних коронок, що дозволяє рекомендувати розроблену методику до широкого впровадження в стоматологічну практику.