Педагогические науки/2. Проблемы подготовки специалистов

Канд. пед. наук Цина А.Ю.

Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г.Короленка, Україна

Теоретичне ОБҐРУНТУВАННЯ етапів особистісно орієнтованої професійної підготовки майбутнього вчителя технологій

Розвиваючий потенціал особистісно орієнтованої професійної підготовки майбутнього вчителя технологій, як виду освітньої діяльності, визначається її змістом, педагогічними технологіями, які спрямовані на формування особистісного смислу як стимулу активності в її різних видах: навчально-пізнавальній, навчально-професійній, науково-професійній,, професійно-педагогічній, суспільно-професійній. На різних етапах професійної підготовки кожний з цих видів діяльності, за певних умов, повинен стати неформально-домінантним, разом складаючи формально-провідну комплексну діяльність з професійної підготовки майбутнього вчителя технологій.

Вивчення взаємозв’язку навчальної діяльності та професійного розвитку особистості дає змогу обґрунтувати доцільне поетапне використання перевірених практикою моделей освіти в напрямку поступового нарощування особистісно-професійної самостійності студентів.

На початковому етапі (охоплює 1-й рік навчання) передбачається застосування когнітивно орієнтованої моделі освіти, яка спрямовується на адаптацію випускників школи до нових умов навчання, формування умінь самостійно організовувати навчальну діяльність, умінь учитися, тобто, має на меті оволодіння способами навчально-пізнавальної діяльності, коли навчальний матеріал авторитарно пристосовується викладачем до індивідуально-психологічних особливостей студентів, які виступають об’єктами педагогічної дії [2].

На початковому етапі професійної підготовки когнітивно орієнтованими засобами формуються інтерес до змісту майбутньої професії, усвідомлення її соціального значення, розуміння місії вчителя, певні професійні очікування і прагнення увійти в професійне середовище освітньої галузі «Технологія». Безпосередня навчальна діяльність студентів здійснюється на початковому етапі за семіотичною моделлю з індивідуального засвоєння інформації під час виконання текстових завдань з переробки знакової інформації конкретних галузей знань [1]. Стимулювання розвитку професійно-значущих особистісних якостей, як складових компетентності фахівця, здійснюється на початковому етапі шляхом спрямованості наявних у фахівця знань, умінь і навичок на соціальну діяльність [3].

На основному етапі (2–3 роки навчання) характеризується застосуванням діяльнісно орієнтованої освітньої парадигми у навчанні студентів діям у типових професійно-педагогічних ситуаціях, формування узагальнених способів дій – ключових компетенцій, здійснюючи навчання в індивідуальному темпі і стилі, адаптуючи дидактичні засоби до пізнавальних можливостей різних груп студентів [2].

На основному етапі засобами діяльнісно орієнтованої освіти здійснюється адаптаційне пристосування особистості майбутнього вчителя до професії, а засобів навчання до пізнавальних можливостей студентів, уточнення своїх професійних прагнень і початкове прийняття майбутньої спеціалізації на підставі досягнутого рівня фахової підготовки. передбачає Виконання студентом завдань здійснюється за імітаційною навчальною моделлю, виходячи за межі знакових систем у вигляді текстів, в напрямку регуляції здобутою в них інформацією власною квазіпрофесійною діяльністю у навчальних ситуаціях подібних до тих, що можуть виникати у майбутній професійній діяльності [1]. Сформовані на початковому етапі особистісна-професійні якості надають зворотних впливів, викликаючи у майбутнього вчителя усвідомлену потребу в поповненні і оновленні знань, умінь і навичок, посилюючи його спрямованість на успішну професійно-педагогічну діяльність [3].

На заключному етапі (3–4 роки навчання) реалізується особистісно орієнтована парадигма з домінуючою навчально-професійною діяльністю і формами підготовки, наближеними до виду майбутньої професійної діяльності, враховуючи потенційні можливості і суб’єктивний досвід студентів при визначенні змісту і методики навчання [2].

На заключному етапі відбувається особистісно орієнтоване коригування мотивів і цілей оволодіння майбутньою спеціалізацією і здійснення професійно-педагогічної діяльності, зміцнюються мотиви її реалізації і виникають мотиви самореалізації власного особистісно-професійного потенціалу. Особистісна взаємодія суб’єктів професійної підготовки в ситуаціях навчально-професійної діяльності здійснюється за соціальною моделлю в контексті максимального наближення до майбутньої професійної діяльності спеціаліста [1]. Особистісно-професійні якості на третьому (особистісно орієнтованому) етапі професійного навчання вже самі починають впливати на саморегуляцію подальшого процесу професійної підготовки майбутнього вчителя технологій [3].

Будь-які новоутворення в особистості майбутнього вчителя впливають одне на одне, змінюючи, таким чином, його компетентнісний потенціал. Моделювання процесу професійної підготовки майбутнього вчителя технологій потребує одночасного системного планування змін на рівнях професійно-педагогічних знань, умінь, соціальних та генетичних особистісних якостей, враховуючи акценти на різних етапах цієї підготовки.

ЛІТЕРАТУРА

1. Вербицкий А. А. Активное обучение в высшей школе : контекстный подход : [метод. пособие] / А. А. Вербицкий. – М. : Высш. школа, 1991.

2. Зеер Э. Ф. Модернизация профессионального образования: компетентностный подход : учебное пособие / Э. Ф. Зеер, А. М. Павлова, Э. Э. Сыманюк. – М. : Московский психолого-социальный институт, 2005.

3. Пономарьов О. С. Модель соціальної складової професійної діяльності фахівця / Олександр Семенович Пономарьов. – Х.: НТУ “ХПІ”, 2008.