Филологические науки/3. Теоретические и методологические проблемы исследования языка

Федірчик І.Я.

Чернівецький національний університет, Україна

Іменники на позначення осіб у сучасній німецькій мові

Іменники на позначення осіб складають значну частину словника будь-якої літературної мови, оскільки окрема людина та її різноманітні характеристики завжди були об’єктом прискіпливої уваги оточуючих. У німецькому мовознавстві дослідники розглядають цю тематичну групу в різних аспектах: з точки зору вживання, лексико-семантичних особливостей, словотвірних і генетичних характеристик тощо [4; 5]. Однак досі дослідження проводилися або на матеріалі якоїсь однієї підгрупи назв осіб, наприклад, позначень людей за професією, або без детальної класифікації цієї тематичної групи. Тому метою нашого дослідження є виділення на основі дедуктивного підходу і компонентного аналізу основних семантичних підгруп тематичної групи «Назви осіб» на матеріалі сучасної німецької мови.

Для виділення іменників-назв осіб ми використовуємо ономасіологічний та семасіологічний підходи, тобто ми відштовхуємося як від реальності, так і від мовного відображення цієї реальності. Тому на першому етапі при виділенні слів на позначення назв осіб були використані синонімічні [2; 3] та антонімічні [2] словники. У результаті було отримано велику кількість лексичних одиниць семантичної сфери «позначення осіб» (більше 2300 лексичних одиниць), з якої були виписані лише іменники. До уваги не бралися словосполучення типу ehrenhafter Mann, tragende Figur, ältere Generation тощо. На другому етапі ми скористалися додатковими критеріями для виокремлення одиниць дослідження. Як відомо, утворення однорідної тематикної групи вимагає дотримання певних умов, а саме:

1) синхронічного підходу. Оскільки досліджується сучасна німецька мова, то ми повинні відкинути застарілі лексичні одиниці, які позначаються в тлумачних словниках сучасної німецької мови як застарілі або як ті, що виходять з ужитку, як-от: Räuberhauptmann, Erhalter, Ehegemahl тощо.

2) функціонального підходу. До уваги береться літературна та нейтрально-розмовна мова. З дослідження виключається лексика обмеженого використання, а саме термінологія певних сфер діяльності людини, наприклад, Lohnabhängiger, Staatsbediensteter, Asylsuchender та інші.

3) територіального підходу. Матеріалом дослідження слугує сучасна німецька літературна мова, яка не обмежена певними регіонами, землями, тобто до уваги не бралися діалектизми, які позначаються лексикографічно landschaftlich, österreichisch, schweizerisch, oberdeutsch, niederdeutsch, mitteldeutsch.

Після остаточного відбору кількість досліджуваних одиниць склала 790 слів. Спільною категоріальною семою для виділення тематичних підкласів у групі «назви осіб» є сема «особа», яка значною мірою впливає на характер диференційних сем, задаючи певні аспекти уточнення значення. Типові диференційні семи можна визначити відповідно до «прототипових імен параметрів» (термін Ю.Д. Апресяна [1: 84]): діяльність, властивість, характеристика, соціальна належність, місцерозташування тощо.

Дедуктивний підхід до класифікації дозволяє на першому етапі об’єднати всі назви осіб у три тематичні підкласи: назви осіб за відношенням до діяльності, за відношенням до певної субстанції (місця проживання, походження тощо), назви за властивістю. У свою чергу іменники на позначення назв осіб за відношенням до діяльності можна поділити на такі семантичні групи:

1. Назви осіб за професією, спеціальністю, видом діяльності: Arzt «лікар», Lehrer «учитель», Schüler «школяр», Polizist «поліцейський», Fahrer «водій» тощо. Слід зазначити, що з десятків тисяч найменувань професій до загальновживаної лексики входить лише їх незначна частина, оскільки основна маса професійних позначень вузькоспеціалізована і співвідносна з термінами різних галузей науки, техніки, мистецтва. Ці назви складаються в процесі тривалого становлення виробництва, науки, техніки, мистецтва, управління тощо, і змінюються залежно від соціально-економічних умов. Зв’язок з важливою для суспільства трудовою діяльністю робить іменники цього підкласу стійкими і соціально значущими.

2. Назви осіб за тимчасовим чи аматорським заняттям: Hochstapler «аферист», Dieb «злодій» тощо. На відміну від попереднього підкласу, наведені іменники мають часто негативне конототивне забарвлення.

3. Назви осіб за предметом, що визначає їхню професію: Altist «альтист», Hornist «аквалангіст», Trommler «барабанник» тощо.

4. Назви осіб за їх кваліфікацією в певному роді діяльності: Experte «експерт», Profi «професіонал», Meister «майстер», Spezialist «спеціаліст», Dilettant «дилетант» тощо. Особливістю цих іменників є можливість їх вживання стосовно людей будь-якої професії чи роду занять. Серед них можна виділити додатково іменники на позначення добросовісних або недоброговісних працівників, як-от: Pfuscher «халтурник», Nichtstuer «нероба» тощо.

Для частини іменників групи «назви за відношенням до субстанції» інтегральною є сема «назва осіб за місцем проживання», яке несе інформацію про походження суб’єктів номінації чи їхню локалізацію, перебування в певній ділянці простору. На цій підставі в один тематичний підклас об’єднані такі слова, як Landsmann «земляк», Nachbar «сусід», Inselbewohner «острів’янин» тощо. У їх семантиці наявні локативні параметри, які показують, де знаходиться і що заселяє особа. Здійснюючи номінацію осіб за місцем проживання, мовець фокусує свою увагу в першу чергу на локативних параметрах. Проте в нашій вибірці наявні приклади з інтегральною семою «назви осіб за місцем проживання», в яких фокус уваги зміщено на тип тип адміністративно-територіальної одиниці (Dörfler/Dorfbewohner «селянин», Städter «житель міста»), темпоральні параметри (Ureinwohner «старожил», Neusiedler «новосіл») або оцінні елементи (Fremder «чужинець»). Такі номінації відображають особливості національного світосприйняття, вони слугують людині для ідентифікації інших осіб за місцем їх проживання. До цієї групи належать також назви осіб за походженням, країною, належністю до певного народу: Deutscher «німець», Europäer «європеєць», Sibirier «cибіряк» тощо.

Назви осіб за властивістю також можна розділити на декілька підгруп: 1) назви осіб за домінантною ознакою характеру: Balg «пустун», Wüstling «розпусник», Grobian «грубіян», Pessimist «песиміст» та інші; 2) назви осіб за домінантною ознакою зовнішності: Fuchs «рудий», Liliputaner «ліліпут», Riese «велетень» тощо; 3) назви осіб за їх приналежністю до певної політичної партії, суспільної організації: Demokrat «демократ», Liberale «ліберал» тощо; 4) назви осіб за переконаннями, політичним чи філософським світоглядом: Atheist «атеїст», Hegelianer «гегельянець», Nihilist «нігіліст» тощо; 5) назви осіб за віком: Kind «дитина», Opa «дідусь» тощо; 6) назви осіб за статтю: Mann «чоловік», Frau «жінка», Junge «хлопець»; 7) назви осіб за родинною приналежністю: Mutter «мама», Onkel «дядя», Ehefrau «дружина», Neffe «племінник»; 8) назви осіб за соціальним станом: Magd «служниця», Knecht «наймит», Untertan «підданий»; 9) назви осіб за соціальною роллю: Kunde «клієнт», Käufer «покупець», Delegat «посланець», Wähler «виборець», Kandidat «кандидат» тощо.

У подальшому планується комплексно описати структуру, семантику і функціонування як окремих іменників на позначення осіб, так і тематичних підгруп з позицій лінгвокультурологічного аналізу мовних явищ.

Література:

1. Языковая картина мира и системная лексикография / [Апресян В.Ю., Апресян Ю.Д., Бабаева Е.Э. и др.]; под ред. Ю.Д. Апресяна. – М.: Языки славянских культур, 2006. – 912 с.

2. Bulitta E., Bulitta H. Wörterbuch der Synonyme und Antonyme. – Frankfurt am Main: Fischer Taschenbuch Verlag, 1990. – 795 S.

3. Duden. Die sinn- und sachverwandten Wörter. – Mannheim / Wien / Zürich: Dudenverlag, 1995. – Bd. 8. – 801 S.

4. Hientzsch F. Allseitig und harmonisch entwickelte sozialistische Persönlichkeiten: Personenbezeichnungen im Sprachgebrauch der DDR. – Frankfurt a. M.: Narr, 2007. – 390 S.

5. Stephan J. Wortbildungsmodelle für Frauenbezeichnungen im Mittelhochdeutschen und Frühneuhochdeutschen. – Hamburg: Verlag Dr. Kovač, 2009. – 434 S.