Горун Павло Миколайович
Буковинська державна
фінансова академія, м Чернівці
Науковий керівник: Меленко О.В.
Договір факторингу як важливий фактор розвитку й допомоги
підприємництву
У бізнесі зупинятися не можна. Це наче "Танці з
зірками": тільки-но зіб'єтеся з ритму, як місце лідера займе хтось інший.
Якщо ви професіонал, то всі ваші кроки повинні бути продуманими й
відшліфованими. Щоправда, іноді у ваш бізнес втручаються непередбачувані
обставини, пов'язані з тимчасовою фінансовою заборгованістю партнерів. Саме
тоді на допомогу може прийти факторинг.
Із зростанням конкуренції дедалі актуальнішою стає
потреба у фінансуванні постачання товарів, надання послуг, кредитуванні товарів
(робіт, послуг). Цінові та нецінові методи ведення конкуренції - це лише деякі
способи, які застосовує постачальник, для того, аби знайти і утримати покупця.
(Це один із способів - це надання постачальником відстрочки оплати за товар або
послугу. Але він маг певні негативні наслідки для постачальника.
Сьогодні чимало підприємств, зокрема виробники товарів
широкого вжитку і представники гуртової торгівлі, особливо гостро відчувають на
собі проблеми, пов'язані з недисциплінованістю покупців і зростанням обсягів
їхньої заборгованості. У таких ситуаціях бізнесмени зазвичай звертаються до
банку за кредитом для поповнення обігових коштів, але відсутність належного
забезпечення стає першопричиною відмови банку в його наданні.
Це неодмінно спричинить додаткові витрати і підвищить
ризики, з якими стикається постачальник. Виникнення цих проблем і обумовило
потребу у такому правовому інструменті, як факторинг [4, 22].
Актуальність теми дослідження зумовлена специфікою
правового регулювання факторингових правовідносин, перебудовою банківської
системи і розвитком ринкових відносин в Україні, необхідністю приведення чинної
нормативної бази у відповідність до світової практики розвитку договірних
відносин у цій сфері.
Факторинг широко використовується за кордоном. Він виник
у 16-17 ст. як суто торговельна діяльність, з часом переродився в фінансову угоду
по наданню і гарантуванню кредиту [7].
Так, основні положення регулювання інституту факторингу у
проекті Цивільного кодексу України запозичено з Конвенції про міжнародний
факторинг Переважна більшість громадян вважає, що уступка вимоги й операція факторингу
- це тотожні поняття. Багато в чому це пояснюється п. 1.10 Закону про ПДВ, в
якому факторинг визначений як операція з переуступки першим кредитором прав
вимоги боргу третьої особи другому кредитору з попередньою або наступною
компенсацією вартості такого боргу першому кредитору.
Але 1 січня 2004 року у ст. 1077 Цивільного кодексу
України це поняття було розшифроване: за договором факторингу (фінансування під
уступлене право грошової вимоги) одна сторона (фактор) передбачає або
зобов'язується передати кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за
плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити фактору своє право
грошової вимоги до третьої особи (боржника). Крім того, найбільшою відмінністю
між зазначеними договорами є визначення їх учасників. За ст. 1079 ЦКУ фактором
може виступати банк, фінансова установа або фізична особа - суб'єкт
підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати
факторингові операції, тобто отримала ліцензію на здійснення цього виду
фінансових послуг. Клієнтом ж за договором факторингу - тільки суб'єкт
підприємницької діяльності. За операціями уступки вимоги, на відміну від
факторингу, жодних обмежень щодо складу не має. [3]
У п. 11 ст.4 Закону про фінансові послуги сказано, що
факторинг фінансова послуга. [2] До 01.01.04 р. через те, що у цивільному
законодавстві не було визначення факторингу, багато хто (зокрема, ДПАУ)
намагався визначити його, використовуючи норми Закону про ПДВ. Ось чому виникли
пропозиції вважати уступку вимоги фінансовою послугою. Глава 73 ЦКУ визначила,
що фінансовою послугою будуть іменувати тільки факторинг. Уступка ж вимог не
маг ніякого відношення до фінансових послуг.
Даний договір зазвичай укладають у простій формі. За
бажанням сторони можуть посвідчити його нотаріально.
Предметом договору може бути тільки право грошової
вимоги, термін платежу за якою настав (наявна вимога), а також право грошової
вимоги, що виникає в майбутньому (майбутня вимога) (ст. 1078 ЦКУ).
Факторинг в основному обслуговує не один правочин з одним
покупцем, а цілий набір поставок з безліччю покупців. Ось тому необхідно
складати додаток до договору, де б містився перелік дебіторів, а також реєстрів
рахунків-фактур, що підтверджують права вимоги, яких набуває фактор. [5, 80].
Факторинг є беззаставною формою фінансування. Схема
факторингового обслуговування достатньо проста. Договір факторингу передбачає,
що підприємство-постачальник переуступає банку-посереднику свої права на
отримання оплат від платників за поставлену продукцію, виконані роботи чи надані
послуги. Після отримання документів з поставки товару банк-посередник (як
правило, після перевірки платоспроможності покупця) виплачує постачальнику,
своєму клієнту, від 60% до 95% суми платежу за поставлений товар. По закінченні
товарного кредиту покупець повертає свій борг, переводячи кошти на спеціальний
рахунок в банку. Після цього банк погашає виплачені постачальнику кошти, а
залишок платежу переказує на рахунок постачальника [6].
Вартість послуг факторингу має визначатися у договорі,
оскільки плата є однією із істотних умов договору факторингу. За своїм
економічним змістом а факторингові послуги фактично є відсотком за кредит і
комісійними за послуги фактора та за
підвищений ризик фактора у разі здійснення факторингових операцій. З огляду на
це вартість факторингових послуг повинна містити: 1) відсотки, які клієнт
платить за фінансові ресурси, що надає фактор, 2) факторингову комісію за
послуги, які включають в себе прийняття ризику виконання грошової вимоги.
На сьогодні не існує будь-яких обмежень щодо встановлення
вартості факторингу. Але, як правило, крім відсотків власне за позикою, клієнт
платить комісію у розмірі 0,5-1% від обігу залежно від суми боргу та терміну
відстрочки платежу.
У випадку прострочення клієнтом зворотного викупу права
вимоги, клієнт сплачує фактору пеню в розмірі певного відсотка від несвоєчасно
сплаченої суми за кожний день прострочення.
За порушення строків оплати за відступлені клієнтом права
вимоги, фактор сплачує пеню у розмірі певного відсотка за кожен день затримки
платежу. Так, перевагами факторингу є те, що:
1) він найбільш повно відповідає потребам суб'єктів
підприємницької діяльності, які в умовах кризи платежів відчувають дефіцит
коштів;
2) завдяки застосуванню факторингу можливо перетворити
продаж з відстрочкою платежу в продаж з негайною оплатою і в результаті
прискорити рух вільного капіталу;
3) він дозволяє прискорювати оборотність коштів у
розрахунках, що сприяє економії, підвищенню ефективності виробництва, а також
майже усуває небезпеку неплатежу для клієнта;
4) Завдяки йому утворюється найбільш гнучка форма
задоволення тимчасових потреб підприємств у додаткових коштах, відбувається
найбільш економне і раціональне їх використання. Це сприяє нормалізації процесу
виробництва і реалізації продукції.
5) створюються необхідні умови для концентрації
підприємства на основній виробничій діяльності. Підприємство завдяки факторингу
може планувати надходження коштів і погашення власної заборгованості.
Що думають з приводу факторингу представники банку і
бізнесу?
Олександр Грицишин, заступник директора Львівської філії
АКБ "ТАС-Комерцбанк":
- Для
постачальника факторинг вигідно вирізняється від кредиту. При факторинговому
обслуговуванні не потребується забезпечення й оформлення багатьох документів,
зникають також витрати на страхування заставленого майна. І якщо кредит
передбачає його повернення у визначений термін (а для цього часто необхідно
акумулювати грошові кошти), то факторинг - це фінансування на реальний термін
товарного кредиту, погашення якого здійснюється покупцями. Крім того,
постачальник має можливість самостійно стежити за фінансуванням, платежами
покупців і станом простроченої заборгованості за допомогою звітів, наданих йому
банком.
Ще одна важлива складова
факторингового обслуговування - управління дебіторською заборгованістю зі
сторони банку, що передбачає контроль за своєчасною оплатою поставок покупцями,
прогнозування термінів інкасації спеціальні процедури нагадування при затримці
оплат. Результатом цієї роботи є зміцнення платіжної дисципліни покупців,
зменшення рівня і пришвидшення оборотності дебіторської заборгованості. Це,
відповідно, позитивно впливає на фінансовий стан клієнта.
Олександр Кукла, генеральний директор ТзОВ
"Монарх":
- Завдяки
факторингу підприємство має змогу підтримувати весь товарний асортимент у
необхідній для задоволення потреб покупців кількості. Можливість отримувати
кошти відразу після відвантаження товару дозволяє підприємству пропонувати
більш пільгові умови купівлі, що означає підвищення його
конкурентоспроможності. Крім того, підприємство теж отримує додаткову вигоду в
якості покупця - він отримує можливість закуповувати товар у своїх
постачальників за нижчими цінами. Надане банком фінансування дозволяє підприємству
зменшувати терміни відстрочки платежу при власних закупівлях товарів і вимагати
від своїх постачальників кращих цінових умов [6].
Отже, факторинг дозволяє постачальнику мінімізувати
ризики, пов'язані із відстроченням оплати придбання товару або послуги, зменшує
необхідність у відволіканні значних адміністративних ресурсів для отримання
оплати від покупця за поставлені товар або послугу та дозволяє постачальнику
отримати кошти за рахунок своєї дебіторської заборгованості.
Але договір факторингу не можна розглядати як панацею, що
врятує постачальника від проблем із покупцями. Фактор ніколи не піде на
фінансування без регресу (умови в договорі, за якої фактор у разі невиконання
покупцем свого зобов'язання «повертає» клієнту заборгованість цього несумлінного
покупця) і застави за договорами з неперевіреними
покупцями. Факторинг без регресу - найвищий ступінь довірчих відносин,
перевірених часом і підтверджених історією клієнта.
Список використаної літератури:
1.
Закон України «Про податок на додану вартість» від
03.04.97 р. № 168/97-ВР/www.rada.gov.ua
2.
Закон України «Про фінансові послуги і державне
регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 р. № 2664 - III// www.rada.gov.ua
3.
Цивільний кодекс України.
4. «Все про
бухгалтерський облік» від 4.12.03р. №116 (904).
5.
«Все про бухгалтерський облік» від 6.03.07р. №23 (1300).
6. Факторинг
фінансової успішності / Примаченко О. // Молодий Буковинець.-2009.-№14.-С. 10.
7. http://www.yur-gazeta.com/oarticle/1012/