Максимчук М.О.

Науковий керівник:

Пендюр В.В.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Функціонування судової системи України

В умовах сучасного розвитку юридичної наукової доктрини незаперечним є те, що судова влада – це самостійна гілка державної влади. Проте в Україні так було не завжди. За часів СРСР, особливо на ранньому етапі його існування, ця ідея беззаперечно ігнорувалася. На етапі становлення Радянської держави суд виконував репресивну функцію. Пізніше він стає інститутом боротьби зі злочинністю й утвердження соціалістичної законності. Лише після проголошення незалежності, затвердження принципів верховенства права й поділу влади судова влада стала розглядатися як самостійна й незалежна гілка державної влади. Конституція України (ст.6) закріплює, що влада в державі здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу й судову [1,с. 6]. Цим обґрунтовується виділення правозахисної функції суду, необхідність по-новому сформулювати й закріпити у законах його повноваження.

Відповідно до Конституції України забезпечення правосуддя та дотримання законності, захист конституційних прав і свобод громадян покладається на судову гілку влади.

Судову владу представляють незалежні суди, які від імені держави, в порядку, встановленому законом, здійснюють правосуддя. Судова система становить структуру всіх суддів держави, основаних на єдиних засадах організації і процесуальної діяльності. До складу цієї структури входять суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України як єдиний орган конституційної юрисдикції в нашій державі. Суди загальної юрисдикції складаються із загальних і спеціалізованих судів.

Характерними ознаками судової системи України є її пристосованість до адміністративно-територіального устрою, різних рівнів провадження, стабільність і єдність.

Єдність судової системи окрім того зумовлено метою та завданнями організації і діяльності судових органів, єдиними засадами судочинства, незалежністю суддів у відправлені судочинства, обовязковістю для всіх суддів правил судочинства, визначених законом, обовязковістю виконання судових рішень на всій території України, фінансування судів з Державного бюджету України та вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування. Верховний Суд України забезпечує однакове застосування законів судами загальної юрисдикції. Систему судів загальної юрисдикції відповідно до статті 125 Конституції України та оновленого Закону України “Про судоустрій” складають місцеві, апеляційні, вищі суди, а також Верховний Суд України. Статусу місцевих судів набули районні (міські) суди, арбітражні (господарські) суди обласного рівня, військові суди гарнізонів, статусу апеляційних судів – загальні суди обласного рівня, військові суди регіонів та Військово-морських сил України. Для перегляду в апеляційному порядку рішень місцевих господарських судів законом передбачені апеляційні господарські суди. Вищим у вертикалі господарських судів є Вищий господарський суд України.[2]

Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя здійснюється виключно судами.

У Законі України «Про судоустрій» сформульовані принципи судочинства.

Судова система України включає певні ланки. Суди, які належать до певної ланки судової системи, мають однакову предметну компетенцію, ідентичні функції. Так система загальних судів складається з трьох ланок:

1) Місцеві суди району, району в місті, міськрайонні, військові суди гарнізонів.

2) Апеляційні суди Автономної Республіки Крим, облестей, міст Києва та Севастополя; апеляційні військові суди регіонів і Військово-Морських Сил; Апеляційний суд України;

3) Верховний суд України

Суди належать до різних інстанцій:

1. Суди першої інстанції - це суди, що розглядають справу та вирішують її своїм вироком або постановою. В якості суду може виступати будь-який суд.

2. Суди другої інстанції – це суд, що перевіряють по скарзі або поданню слушність рішення справи судом першої інстанції, якщо рішення не набуло законної сили. До них належать суди другої та третьої ланки.

3. Суди третьї інстанції – це суди, що перевіряють слушність судових рішень, які набули законної сили. Ними можуть бути: Президія обласного або рівного йому суду, судові колегії і пленум Верховного Суду України.

Конституційний Суд України є єдиним органом Конституційної юрисдикції в Україні. Він вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України та дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України. Конституційний Суд складається з 18 суддів. На суддів Конституційного суду поширюється гарантії незалежності і недоторканості. Проте система судоустрою не є досконалою. Це передусім стосується понять «суди загальної юрисдикції» і «загальні суди» (місцеві та апеляційні). За смислом слова «загальний» воно означає явище, яке стосується всіх, усього, у якому беруть участь усі, в повному обсязі, в цілому[3, 691с].

Народний депутат України О.Ющик правильно звернув увагу, що ані Конституція (ч. 1 ст. 125), ані Закон про судоустрій не визначили критеріїв поділу судів за ознаками спеціалізації і територіальності, хоча саме на цій підставі має здійснюватись поділ судової системи на окремі елементи[4, 89с].

Не до кінця вирішеними у концептуальному плані є питання про функції судової системи. В літературі висловлюються різні судження з приводу переліку функцій судової влади, окремі з яких мають спірний характер.

Проблеми оптимального визначення функцій судової влади заслуговують на самостійне наукове дослідження.

Якість судочинства залежить і від організації діяльності судді та суду в цілому. Хоча розвиток українського законодавства відповідає тенденціям міжнародного права у розглядуваній сфері, варто відзначити певні недоліки, які негативно позначаються на різних сферах політичного та економічного життя держави.

Список використаної літератури

1. Локк Дж. Твори: В 3-х т. – Т. 3. – М.: Мысль, 1985. – 621 с.

2. Правознавство: Підручник. – К.: Юрінком Інтер,2007.- 847 с.

3.Новий тлумачний словник української мови.—К.: «Аконіт», 2003. —926 с.

4. Ющик О. Про юридичну техніку конституційного визначення судоустрою України // Право України. - 2001. - № 3. - С. 88-91.

5. Бойко В. Проблеми правосуддя в Україні і шляхи їх вирішення // Право України. - 2002. - № 3. - С. 3-7.