Види відповідальності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх особливості

Право/10. Господарське право

Студент магістратури Халимон С. В.

Національний університет державної податкової служби України, Україна

Види відповідальності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх особливості

Інститут юридичної відповідальності є невід’ємною складовою правової системи кожної держави і відіграє у зовнішньоекономічній діяльності значну роль. Слід зазначити, що система норм, які встановлюють відповідальність суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, не відповідає сучасним умовам правової держави з ринковими економічними відносинами та потребує нагального вдосконалення. В науковій літературі немає єдиної думки з приводу визначення видів відповідальності суб’єктів господарювання за правопорушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Питанням притягнення до відповідальності за порушення законодавства, що регулює зовнішньоекономічну діяльність, присвячені роботи багатьох авторів, які неодноразово намагалися визначити види такої відповідальності.

Щодо загального поняття, то під юридичною відповідальністю за Березіною О. В. розуміється застосування до правопорушника передбачених санкцією юридичної норми заходів державного примусу, що виражаються в позбавленні особистого, організаційного чи майнового характеру [3, с. 10].

Багато авторів також досліджують відповідальність, яка базується на примусових актах державних органів, але в сфері зовнішньоекономічної діяльності вона має більш ширший характер, оскільки застосовувати її можуть не тільки державні органи у вигляді адміністративно-господарських санкцій, таких як, наприклад, застосування антидемпінгових заходів, припинення експортно-імпортних операцій, застосування індивідуального режиму ліцензування, а й контрагенти, а саме за порушення договірної дисципліни, тобто невиконання або неналежне виконання договірних зобов’язань. Така відповідальність конкретизується умовами укладеної угоди між сторонами. Оскільки сторони зовнішньоекономічного договору по суті є суб’єктами господарювання, то на них поширюються загальні засади відповідальності за порушення у сфері господарювання з урахуванням особливостей укладення договорів. Треба відмітити, що заходи відповідальності, які знаходять своє місце у зовнішньоекономічному контракті носять майновий та організаційно-правовий характер і застосовуються в претензійному порядку або шляхом використання оперативно-господарських санкцій.

Правову основу для застосування даного виду відповідальності становлять Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та Господарський кодекс України. Стаття 7 згаданого вище закону зазначає, що регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні може здійснюватися самими суб’єктами зазначеної сфери на підставі відповідних координаційних угод, які укладаються між ними. Статтею 35 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» також передбачено, що суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність, передбачену зовнішньоекономічними договорами (контрактами). Стаття 235 ГК України визначає, що за порушення господарських зобов’язань до суб’єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції – заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов’язання, що використовуються самими сторонами зобов’язання в односторонньому порядку.

Таким чином, до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності контрагенти можуть застосовувати оперативно-господарські, а також штрафні санкції. Останні являють собою господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов’язання [1, ст. 230].

Серед видів оперативно-господарських санкцій законодавець виділяє такі:

1) одностороння відмова від виконання свого зобов’язання уповноваженою стороною, із звільненням її від відповідальності за це — у разі порушення зобов’язання другою стороною;

2) відмова уповноваженої сторони зобов’язання від прийняття подальшого виконання зобов’язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов’язанням;

3) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов’язань стороною, яка порушила зобов’язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо;

4) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов’язання [1, ст. 236].

Загальні ж засади відповідальності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності визначені Розділом VI Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», ст. 33 якого виділяє такі види відповідальності як майнову та кримінальну. Майнова відповідальність застосовується у формі матеріального відшкодування прямих, непрямих збитків, упущеної вигоди, матеріального відшкодування моральної шкоди, а також майнових санкцій. А до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення ст. 225 ГК України включає: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна; додаткові витрати (вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною; неотриманий прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Засоби кримінальної відповідальності застосовуються згідно кримінально-процесуального законодавства за злочини, передбачені ст. ст. 199, 207, 208, 223, 224, 232-1 Кримінального кодексу України.

Особливість господарських санкцій полягає у тому, що вони є:

- способом впливу держави або сторони за договором на регулювання економічних відносин у державі;

- засобом примусу держави або сторони за договором і застосовуються на основі закону, договору, рішення суду (хоч іноді передбачені законом способи покарання виконуються боржником добровільно);

- вони передбачають додаткові витрати матеріальних коштів господарюючого суб’єкта, який порушив господарські зобов’язання [4, с. 7].

Отже, як ми спостерігаємо, види юридичної відповідальності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, які передбачаються чинним законодавством та застосовуються контрагентами зовнішньоекономічного контракту, не знайшли правового закріплення у ст. 33 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність». А це є невідкладною потребою, оскільки кодифікація законодавства, конкретизація відповідальності сприяють запобіганню порушень при здійсненні зовнішньоекономічних зв’язків і, як наслідок, зростанню міжнародного авторитету та іміджу нашої держави.

Література:

1. Господарський кодекс України 16.01.2003 № 436-ІV // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 418.

2. Про зовнішньоекономічну діяльність: Закон України № 960-XII від 16.04.1991 // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 29. – Ст. 377.

3. Березіна О. В. Щодо визначення поняття юридичної відповідальності // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Донецьк, 12 червня 2008 року. – Донецьк: ДонУЕП, 2008.– С. 10–12.

4. Шпомер А. Особливості господарської відповідальності у сфері економіки // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 6. – С. 6–7.