“Психология и социология” 12. Социальная психология

Захарова А.В., Николенко Е.В.

Донецкий национальный университет экономики и торговли

им. М. Туган-Барановского

Соціальне самопочуття населення України на передодні президентських виборів 2010.

Аналіз соціального самопочуття населення України на передодні виборів президента є актуальним в наш час, оскільки вони відіграють неабияку роль у політичному житті українців.

Соціальне самопочуття людини визначається мірою задоволення її соціальних потреб, які, у свою чергу, є похідними від наявної в суспільстві системи соціальних благ, виробництва й розподілу їх. Для вимірювання соціального самопочуття необхідно орієнтуватися не на ситуативні емоційні стани, зумовлені сплесками й падіннями суспільних настроїв, а на самооцінку рівня досяжності різноманітних соціальних благ, потреба в яких у людей сформувалася, але суспільство не забезпечує їх задоволення.

Якщо аналізувати структуру соціальних благ, брак яких відчуває населення України, можна сказати, що більшість громадян не має впевненості в тому, що держава здатна захистити їхні інтереси. В країні дві третини українських сімей відчувають проблеми з працевлаштуванням, кожна п’ята – з кредитами й депозитами. Зросла частка тих, кому вистачає грошей лише на їжу, але й на ній доводиться економити. 17% українців вважають, що криза катастрофічно вплинула на їхнє життя. Тепер можна зрозуміти, чому загальний рівень соціального самопочуття населення перебуває в області негативних значень.

Якщо піднесення соціального оптимізму може бути пов’язано із довірою до майбутньої влади та з надією на те, що ця влада зможе забезпечити поліпшення якості життя, то низький рівень соціального самопочуття корелює із відчуттям гострого браку можливості задовольняти нагальні матеріальні потреби та, звісно, з не стабільними політичними та економічними відносинами з країнами-партнерами.

У масовій свідомості образ сучасного українського суспільства сприймається через асоціацію його з певними позитивним та негативними ознаками.

Більше того, виявляється, що навіть при низькому рівні задоволеності життям, люди можуть відчувати себе щасливим. В країні частка тих, хто вважає себе щасливими помітно вища порівняно з тими, що вважає себе задоволеними. Однією з причин цього є те, що низький рівень задоволеності зазвичай супроводжується активною дією такого психологічного компенсатора як надія, що виконує функцію оптимізації життєвих перспектив.

Але, якщо аналізувати відношення населення до майбутніх змін, у країні можна побачити незадоволення та загальну апатію українського суспільства до всіх політичних лідерів.

На 10 грудня 2009 року за даними НІСД, якщо б вибори президента відбувались в найближчу неділю, голоси були б поділені таким чином: 32,7%- набрав би лідер партії регіонів Віктор Янукович;. 18,8%- прем’єр-міністр Юлія Тимошенко; 9,5%- діючий президент Віктор Ющенко; 8,5%- лідер партії "Фронт змін" Арсеній Яценюк; 8% – Сергій Тигіпко лідер партії "Сильна Україна"; 6% –Володимир Литвин. Інші ж кандидати, за думкою STRATEGiUM, Політичного експериментального співтовариства, набрали б менш ніж 5%. Проти всіх –близько 12%, не підуть на вибори - 5,2% .

Внутрішнє підґрунтя незадоволеності життям пов’язане не лише з відсутністю певних реальних можливостей і благ, але воно залежить і від неусвідомлюваного людьми образу суспільства, що сформувався в їхній картині світу і скеровує оцінки, очікування, сприйняття і, найголовніше, визначає лінію їхньої поведінки.

Також до умов, які впливають на незадоволеність життям, як ми бачимо, в останні роки, в українському соціумі відносяться такі явища: різке соціальне розшарування, розповсюдження бідності в багатьох соціальних класах і верствах населення, зниження до критичної точки авторитету і довіри до державних інститутів, втрата преважною частиною громадян життєвих перспектив, розповсюдження соціальних фобій.