Махова Н. В., Февральов Є. М.

Первомайський факультет Харківського державного університету харчування і торгівлі

Роль фізичного навантаження в відновленні працездатності студентів

З позицій онтогенезу вершина розвитку розумових здібностей людини припадає на студентський вік. Але студент у процесі інтелектуальної діяльності, коли відбувається засвоєння великого обсягу складної інформації відчуває перевантаження, що може привести до порушень в організмі. Разом з цим, цінність випускника вищого навчального закладу для суспільства визначається його професіоналізмом і вмінням працювати, впевнено почуватися у світі постійних технологічних змін і переворотів, у світі, де достатньо часто доведеться стикатися з ситуаціями вибору та прийняття рішень.

Формування майбутнього фахівця обумовлюється двома моментами: професійно цінними природженими психофізичними якостями, а також набутими під час навчання знаннями і вміннями. Таким чином, рівень кваліфікації – це реалізовані шляхом тренувань у конкретній області природжені здібності. Щоб досягти професіоналізму і зберегти здоров’я, потрібно оптимізувати освітній процес, акцентуючи увагу студентів на набутті ними високого рівня працездатності.

Працездатність визначають як здатність людини до виконання конкретної діяльності в межах визначених часових лімітів і параметрів ефективності. Час відновлення працездатності, критерієм якого є готовність особи до нових навантажень в такому ж обсязі й інтенсивності, знаходиться в залежності від ступеня загальної або локальної втоми організму, характеру й особливостей періоду відпочинку між навантаженням.

Працездатність залежить від спадковості, віку, здоров’я, типу добового біоритму, мотивації та ступеню виснаження.

Одним із суттєвих факторів, який обумовлює працездатність є стомлення, яке представляє складну реакцію організму на помірне але досить довготривале, сильне і тривале фізичне або розумове навантаження.

Систематичне продовження праці в стані виснаження, тривале виконання роботи, що пов’язане з нервово-психічним перевантаженням може призвести до перевтоми. Гостра і хронічна втома можуть сприяти захворюванням нервової системи, загостренню серцево-судинних захворювань тощо, зниженню захисних сил організму. А це вже патологія, що однозначним є й для навчання, і для професійної діяльності.

Хронічне виснаження – це сильний стрес – сукупність захисних фізіологічних реакцій, що виникають в організмі, як відповідь на вплив несприятливих факторів. Часті стреси можуть призвести до виснаження адаптаційної захисної системи організму, до зменшення ефективності його роботи й якості життя людини.

Причинами патологічного стресу, пов’язаному з навчанням студентів є інформаційне перевантаження, дефіцит часу, а також нездоровий спосіб життя.

Тому, дуже важливим є медичний і педагогічний контроль, а також самоконтроль – оцінка студентом свого щоденного стану. Надійними інформативними показниками ступеню виснаження є частота пульсу, артеріальний тиск, а також інтегральні показники працездатності: рівень максимального споживання кисню, обсяг дихання за хвилину тощо, а також суб’єктивні відчуття.

Вміння відновити працездатність, адаптуватися до умов навчально-трудового процесу – завдання, яке постає перед студентом в процесі його діяльності.

Систематичне використання фізичного навантаження, яке відповідає стану здоров’я сприяє відновленню інтелектуальної працездатності в умовах обмеженої рухової активності. За даними вчених (М. Я. Віленський та ін.), рухова активність загальної кількості студентів у період навчальних занять (8 міс.) складає в середньому 8 000 – 11 000 кроків на добу, а в екзаменаційний період (2 міс.) – 3 000 – 4 000 кроків. Виходячи з цього, можна зробити висновок , що рівень рухової активності студентів у період навчальних занять складає 50 – 65%, а в період іспитів – 18 – 22% біологічної потреби. Взимку цей рівень зменшується на 5 – 15% по відношенню до літнього періоду. Оптимальний руховий режим для студентів передбачає рухову активність у чоловіків – 8 – 12 годин на тиждень, у дівчат – 6 – 10 годин. Цілеспрямовані заняття фізичним вправами повинні доповнюватись фізичною активністю в різноманітний умовах побутової діяльності.

Активний відпочинок, який передбачає чергування певних фізичних вправ з інтенсивним навантаженням, є одним із засобів відновлення працездатності студентів. На сьогодні накопичено певний експериментальний досвід в області фізіології праці і спорту, який дозволяє звести активний відпочинок у ранг одного з цільових завдань фізичної культури.

Ефективність активного відпочинку залежить від обсягу навантаження. Найбільший стимулюючий вплив мають середні та оптимальні навантаження. Позитивний ефекти дає використання в інтервалах відпочинку вправ, які за структурою близькі до основної роботи.

Результативність працездатності протягом тижня різна, тому важливим є правильний розклад дня і розподіл навчальної роботи і фізичних тренувань в тижневому циклі таким чином, щоб найбільше навантаження відповідало найбільшим можливостям організму.

Таким чином, завдяки направленому використанню студентами фізичних вправ, значно збільшуються функціональні можливості організму, поліпшується регуляція процесів, які відбуваються в ньому, підвищуються резервні можливості, які дозволяють відновлювати працездатність, переносити певні навантаження.

Список літератури

1. Ильин, Е. П. Психомоторная организация человека [Текст]: учеб. пособие для вузов / Е. П. Ильин. – СПб. : Питер, 2003. – 384 с.