Секція “Биологические науки”, підсекція “Генетика и цитология”

Філіпцова¹ О.В., Л.В. Зубрицька², Л.В. Бєляєва³, О.М. Утєвська⁴,

О.Л. Луценко⁴, К.М. Дубінецька⁴

¹Національний фармацевтичний університет, м. Харків, Україна,

²Гімназія №23, м. Харків, Україна,

³Національний технічний університет “ХПІ”, м. Харків, Україна,

⁴Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, м. Харків, Україна

Роль ефекту екзогамії у прояві фізичної, непрямої та вербальної агресивності

Агресивність людини є видовою характеристикою і являє собою вроджену відповідну реакцію на потенційну погрозу. Інтерес до вивчення агресивності обумовлений рядом причин. Вважається, що агресивність лежить в основі кримінальної поведінки. З агресивністю асоційовані різні особистісні ознаки (Р. Бэрон и др., 2001) та інтелект (G. Dionne et al., 2003). Фізіолого-біохімічні дослідження агресивності свідчать про залучення великої кількості структур нервової й ендокринної системи у прояв даної характеристики (D.G. Amaral et al., 2006; E.F. Cocaro et al., 2002). Успадковуваність агресивності має різне значення в різних популяціях і міняється в залежності від умов середовища.

У світовій літературі показана неоднозначна роль метисації на прояв ряду ознак – від сприятливих ефектів гетерозису до несприятливих ефектів руйнування адаптивних комплексів генів. Так, відома роль аутбридингу в підвищенні розмаїтості потомства, зниженні ризику аутосомно-рецесиивних хвороб, збільшенні IQ (Г. Айзенк, 2002), зміні антропометричних розмірів при народженні і захворюваності в ранньому дитинстві (Ю.Е. Дуброва, 1997). У відношенні агресивності серед вчених не існує єдиної точки зору щодо зв’язку цієї ознаки з типом шлюбу батьків.

Більшість робіт із психології і генетики агресивності, виконані закордонними дослідниками. В Україні подібні систематичні дослідження відсутні, хоча інформація про власне населення потрібна багатьом фахівцям.

Метою дослідження є вивчення впливу екзогамії на рівень фізичної, непрямої і вербальної агресивності в середовищі академічної молоді урбанізованих популяцій східної України.

У дослідженнях взяли участь 900 жителів України. Збір інформації проведено з урахуванням етичних вимог при роботі з людиною. Про досліджуваних отримана біологічно значуща та соціодемографічна інформація. Для оцінки фізичної, непрямої та вербальної агресивності використано тест Басса-Даркі (А.А. Карелин, 2002).

Знайдено характеристики розподілів (, s). Статистичний аналіз проведено з використанням однофакторного дисперсійного аналізу (Г.Ф. Лакин, 1990). База даних сформована в програмі Microsoft Excel. Розрахунки зроблені в програмах Microsoft Excel і Biostat.

Для розрахунку середньопопуляційних характеристик фізичної, непрямої та вербальної агресивності були використані дані про індивідів, які не перебувають в спорідненні і не утворюють шлюбних пар та відносяться до академічної молоді (студенти ВУЗів та учні випускних класів, орієнтовані на отримання вищої освіти, і абітурієнти). Обстежені були українцями (78%), росіянами (16%), а також представниками інших національностей (6%). Середній вік обстежених чоловіків склав 17,7 (s = 1,8), жінок – 17,6 (s = 1,9) років. Фізична агресивність вище для чоловіків (5,2 та 3,9 балів відповідно, р<0,001), непряма – для жінок (4,3 та 5,0 балів відповідно, р<0,001). За рівнем вербальної агресивності достовірної різниці не спостерігається (6,1 у чоловіків та 6,6 балів у жінок, р>0,05).

Оскільки етнічна приналежність асоційована з певними генофондом (хоча в нашій популяції ця ознака в певній мірі номінальна) нами було проведено порівняння особистісної тривожності у нащадків різної ступені екзогамії з етнічної приналежності. До нащадків з помірним ступенем екзогамії ми віднесли осіб, які походять від шлюбів, де обидва батька були представниками однієї етнічної групи. До нащадків з підвищеним ступенем екзогамії ми включили осіб, які походять від шлюбів, де обидва батька були представниками різних етнічних груп. В першій групі нащадків очікується проявлення ефектів інбридингу, в другій – аутбридингу.

Для осіб чоловічої статі, які походять від шлюбів, в яких обидва батьки є представниками різних етнічних груп, спостерігається тенденція до підвищення агресивності. Так, у чоловіків з помірним ступенем екзогамії фізична агресивність склала 4,9 балів, з підвищеним ступенем екзогамії – 5,6 балів, непряма – 4,0 та 4,6 балів, вербальна – 5,9 та 6,3 балів відповідно (усі різниці статистично не достовірні). При помірному ступені екзогамії у жінок рівень фізичної агресивності склав 3,9 балів, а при підвищеному – 3,8 балів, непрямої – 5,1 та 4,9 балів, вербальної – 6,6 та 6,7 балів відповідно (усі різниці статистично не достовірні).

Знайдена тенденція щодо підвищення агресивності у чоловіків з підвищеним ступенем екзогамії знаходиться у повній погодженості з теорією генетичного гомеостазу. Згідно цієї теорії особі жіночої статі незалежно від генетичних факторів та факторів середовища “утримують” фенотип, тобто фенотипова дисперсія серед них менша, ніж у чоловіків. Застосовуючи цю теорію відповідно до нашого дослідження, можна припустити, що представники чоловічої статі більш лабільно відреагували на зміну генетичних факторів (поєднання генетично більш різнорідної інформації). Можливо, отриманий результат можна пояснити впливом культурних особливостей сім’ї, в якій батьки відносяться до різних етнічних груп. Результати окремих дослідників (М.В. Шустикова, 2006) щодо впливу ефектів аутбридингу на підвищення фізичної та вербальної агресивності у чоловіків співпадають з отриманими в нашій роботі (хоча ми констатуємо це лише як тенденцію, тому що статистично різниця не достовірна), але у відношенні жінок ми не спостерігали підвищення непрямої агресивності в залежності від ступені екзогамії. Отримана тенденція потребує подальшого аналізу та відтворюваності при повторних дослідженнях.

Представлене дослідження є фрагментом крупномасштабного психогенетичного проекту з вивчення особистісних та когнітивних ознак в населенні України та проведено при фінансовій підтримці гранту Президента України для обдарованої молоді “Оцінка інтелектуального потенціалу молоді України засобами генетики”. Автори виражають вдячність д.б.н., професору Л.О. Атраментовій за обговорення результатів дослідження.

Сведения об авторах:

Филипцова Ольга Владимировна.

Место работы: Национальный фармацевтический университет, кафедра биологии, кандидат биологических наук, доцент кафедры биологии, докторант кафедры генетики и цитологии Харьковского национального университета им. Каразина.

Зубрицкая Леся Васильевна.

Место работы: Гимназия №23, г. Харьков, учитель биологии, соискатель кафедры генетики и цитологии, Харьковский национальный университет им. Каразина.

Беляева Людмила Владимировна.

Место работы: Национальный технический университет «ХПИ», кафедра педагогики и психологии управления персоналом, кандидат биологических наук, доцент кафедры педагогики и психологии управления персоналом.

Утевская Ольга Михайловна.

Место работы: Харьковский национальный университет им. Каразина, кафедра генетики и цитологии, кандидат биологических наук, доцент кафедры генетики и цитологии.

Луценко Елена Львовна.

Место работы: Харьковский национальный университет им. Каразина, кафедра прикладной психологии, кандидат психологических наук, старший преподаватель кафедры прикладной психологии.

Дубинецкая Екатерина Михайловна.

Место учебы: Харьковский национальный университет им. Каразина, биологический факультет, специализация «Генетика», студентка 3-го курса.

Контактные телефоны

1. Филипцова Ольга Владимировна.

2. Домашний телефон: 8(0572)640383. Мобильный телефон: 80671101614; 80984099100, 80982136483. Рабочий телефон: 8(057)7520346.

3. E-mail (мужа, присылать с пометкой «Для Филипцовой»): studium@ukrfa.kharkov.ua.

4. Адрес для пересылки сборника: 61142, г. Харьков, ул. Блюхера, д.60, кв.71, Филипцова Ольга Владимировна.

Секция «Биологические науки», подсекция «Генетика и цитология».