Зайцев О.І., Жуковіна
О.В., Антонова Л.В., Гладух Є.В.
Математичне прогнозування іонообмінного
заміщення у
системі «Бар-цеоліт» при створенні
комплексних
препаратів пролонгованої дії
Серед різних методів лікування різноманітних захворювань органів шлунково-кишкового тракту важливе місце займають сорбційні методи. Ці методи засновані на процесах адсорбції, які характеризуються поглинанням одного або кількох компонентів з газової та рідинної фази твердим тілом (адсорбентом). До таких адсорбентів відносяться: активоване вугілля, глини та неорганічні гелі – силікагелі. Крім вказаних адсорбентів високі адсорбційні властивості мають кристалічні алюмосилікати – цеоліти. Вони зустрічаються в природі (природні), а також можуть бути одержані синтетичним способом (синтетичні).
Підтвердження сорбційних
властивостей цеоліту NaA відносно мікробних екзо- і ендотоксинів є його фармакологічним обґрунтуванням
використання за антитоксичним призначенням при кишкових інфекціях, патогенез яких
обтяжений вираженим інтоксикаційним ефектом. Але при цьому слід враховувати, що
виникнення і клінічний перебіг кишкових інфекцій визначає збудник з його
патогенними властивостями. У відповідності з цим раціональне лікування кишкових
інфекцій повинно поєднувати антимікробну та антитоксичну фармакотерапію. Відмінною
ознакою синтетичних цеолітів є виражена здатність до іонного обміну, що не залежить
від змін рН середовища. За цими ознаками кишковий
тракт у відповідних відділах характеризується як кислими, так і лужними
показниками рН. Враховуючи це, припустимо, що в разі сорбційного навантаження цеоліту NaA антимікробним
лікарським засобом у кислому середовищі він повільно буде вивільняти лікарський
препарат, проявляючи антимікробну дію на збудника захворювання, а в лужному
середовищі, де проходить всмоктування токсичних речовин, адсорбувати їх на
собі. В разі правомірності такого теоретичного посилання можлива розробка
оригінального лікарського препарату з бінарними фармакологічними властивостями,
що поєднують антимікробну і антитоксичну здатність.
Іонообмінна здатність синтетичного
цеоліту дозволяє включати в свою структуру різні катіони біологічно –активних
речовин (БАР). При такому іонообміну з’єднаний катіон БАР з цеолітом має
великий інтерес. По-перше, зв’язаний катіон БАР потрапляє до організму людини і
не проявляє активність, поки не пройде зворотний іонообмін, а, по-друге,
зворотний іонообмін проходить тривалий час і тому можна очікувати пролонговане
звільнення і, як наслідок, дію.
Останнє сприяє підвищенню вихідної активності БАР (декаметоксину) у 2-4 рази. В іонозв’язаній формі декаметоксину з цеолітом відмічений ефект 14-кратного підвищення вихідної антимікробної активності антисептика можна пояснити тим, що на фіксованій поверхні цеоліту декаметоксин додатково адсорбує мікробні клітини і імовірно внаслідок часткового руйнування їхньої клітинної стінки забезпечує підвищений ефект пенетрації, що призводить до збільшеного за кількістю проникнення декаметоксину у цитоплазму бактеріальної клітки.
У проведених дослідах іонообмінного
заміщення катіонів біологічно-активних речовин з Na+ цеоліту, нами була встановлена насиченість речовин в цеоліті. На наш
погляд, ця обмеженість виникла у зв’язку із заповнюванням катіонами БАР
поверхні часток цеоліту. Катіони БАР мають достатньо велику мольну масу (480-
770г/моль) і, наслідок цього, великі розміри молекул. В свою чергу, порожнини
часток цеоліту типу NaA мають діаметр розміром 4-10
Å. Саме із-за цієї умови катіони БАР не можуть проникати у порожнини
цеоліту і тому процес іонообміну проходить тільки з поверхневими Na-іонообмінними катіонами цеоліту.
Розглядаючи структуру кристала цеоліту
встановлено, що кристали цеоліту NaA утворюються з елементарних
комірок, складу:
12·Na·(AlO2)12·(SiO2)12·27H2O
В цій комірці знаходиться 12
іонообмінних катіонів Na, які можуть заміщатися іншими катіонами. Але комірка
являє собою в об'ємі зрізаний октаедр і тому має, так назві, α-порожнини
діаметром 11,4 Ǻ та β-порожнини діаметром 6,6 Å. В
α-порожнині зосереджено 8 катіонів Na, а в β-порожнинах – три. Один
катіон Na+ знаходиться в
чотирьох-членному кільці і має найбільшу доступність до іонообміну.
Таким чином, в іонообмінному заміщенні
бере участь тільки один катіон Na елементарних комірок, які розташовані на поверхні частки
кристалів цеоліту.
Для визначення діаметра часток цеоліту,
які існують у розчині, нами були проведені досліди сендиментаційним
методом. Отримані результати доказують наявність у розчині часток меншого
діаметру (табл. 1), ніж у сухому стані. Це пов'язано із набуханням часток
цеоліту та їх подрібненням.
Результати дослідів визначення діаметру
часток цеоліту в розчині
Показник |
Номер проби |
||||
№ 1 |
№ 2 |
№ 3 |
№ 4 |
№ 5 |
|
Швидкість відстою, мм/год |
3,45 |
2,9 |
3,17 |
2,64 |
3 |
Діаметр часток, мкм |
1,2 |
1,1 |
1,15 |
1,05 |
1,12 |
Значення критерію Рейнольдса, Re·106 |
1,4 |
1,1 |
1,25 |
0,95 |
1,15 |
Для підтвердження визначеного діаметра
часток цеоліту нами проведені кристалографічні дослідження порошку цеоліту.
Форму і розмір часток цеоліту вивчали за допомогою мікроскопа МИН-8 (збільшення
600). Дані мікроскопії показують, що
досліджуваний цеоліт являє собою
полідисперсний порошок шароподібної
форми із розміром діаметра часток1¸1,3мкм.
Ідеалізуючи частку цеоліту шароподібної
форми, можна розрахувати масу частки, а через мольну масу елементарних комірок
– загальну (Neз) кількість
елементарних комірок у частці цеоліту.
У наступному розрахунку потрібно було
визначити діаметр елементарних комірок, які розташовуються в частці цеоліту
діаметром dч кількістю Nек. Графічна інтерпретація проведеного розрахунку
представлена на рис. 1.
Кількість елементарних комірок в і-му
шарі розраховували таким чином:
,
де - кількість елементарних комірок у i-му шарі;
- діаметр елементарної
комірки цеоліту.
Рис. 1 Графічна
інтерпретація до розрахунку
кількості БАР,
залученого при іонообміні цеолітом
При переході на і+1 шар
накопичуємо кількість елементарних
комірок (розрахункова):
,
де - кількість елементарних комірок в частці цеоліту.
Розраховуємо до тих пір, поки
діаметр шару дорівнюватиме діаметру часток цеоліту, зрівнюємо кількість
елементарних комірок. Якщо розрахункова кількість елементарних комірок більше
загальної, то треба збільшити діаметр комірки, а в іншому випадку зменшити.
Таким чином, підбираючи діаметр
елементарної комірки методом послідовного наближення (метод “золотого
січення”), розрахунок проводиться до рівності загальної та розрахункової
кількості елементарних комірок в частці заданого діаметра.
В результаті розрахунку було
визначено діаметр елементарної комірки. Він встановлює 13,263 Å.
Якщо порівнювати його з
літературними даними, в якому цей діаметр дорівнює 12,32 Å, то можна
зробити висновок про адекватність виконаних розрахунків.
Разом з цим у розрахунках
визначилась кількість елементарних комірок, розташованих на поверхні частки
цеоліту. При заміщенні катіонів Na+ поверхневих елементарних комірок на катіони БАР виникає
можливість оцінки максимальної кількості вмісту БАР в комплексах “БАР-цеоліт”:
,
де [БАР]Z – кількість БАР на цеоліті, мас. долі;
NeN
– кількість елементарних комірок на поверхні цеоліту;
MБАР – мольна маса БАР, кг/кмоль;
VБАР – валентність катіона
БАР;
NeP
– кількість елементарних комірок в частці цеоліту;
Me – мольна маса елементарної комірки
цеоліту, кг/кмоль;
MNa
– мольна маса натрію, кг/кмоль.
В табл. 2 наведені розрахункові
дані максимального вмісту БАР, з'єднаних з цеолітом іонообміном на поверхні часток.
№ |
Назва БАР |
Розрахунковиймаксимальний вміст,% |
1. |
Доксицикліну гідрохлорид |
0,15¸0,02 |
2. |
Еритроміцину фосфат |
0,075¸0,003 |
3. |
Тетрацикліну гідрохлорид |
0,15¸0,02 |
4. |
Стрептоміцину сульфат |
0,025¸0,001 |
5. |
Декаметоксину |
0,11¸0,02 |
При порівнянні розрахункового вмісту,
наприклад, для декаметоксину, з кількісним вмістом визначеною відповідною методикою,
видно, що теоретичні міркування достатньо близько (з погрішністю до 7%)
описують природу іонообмінних процесів на цеоліті катіонами БАР.
Таким чином, представлене
теоретичне обґрунтування та розроблена математична модель дозволяють
прогнозувати кількісний вміст БАР в цеоліті, що є важливим при розробці нових
лікарських препаратів на основі іонообмінної здатності цеоліту.