Дикий І.Л.,
Зайцев О.І., Антонова Л.В.
Визначення синергійної дії
комплексного антисептичного препарату “ДЕКАЦЕОЛ”
Біологічні властивості
збуджувачів та етилогічна структура інфекційних захворювань постійно змінюється
під впливом різних несприятливих факторів, тому стратегія та тактика
антисептикопрофілактики та антисептикотерапії потребує корекції.
Пошук та дослідження нових
антисептичних лікарських препаратів включає по перше, створення засобів, які
мають високі антимікробні властивості, не виявляють несприятливого збуджування
на імунну, ендокринну, нервову, видільну, кровотворну системи та нормальну
мікрофлору. Засоби застосування лікарських засобів для антисептикопрофілактики
та антисептикотерапії повинні відповідати прийнятим шляхам введення ліків, не
виявляти несприятливого збуджування на нормальну мікрофлору, зменшувати
селекцію резистентних, з високими адгезивними властивостями умовно-патогенних
бактерій.
Антисептичні засоби мають здібність
локалізувати здобувачів в патологічному осередді, попереджує проникнення та розповсюджування
мікроорганізмів по кровоносним та лімфатичним судинам, порушують адгезивність бактерій до кліток тканини організму людини.
Відзначною особливістю антисептиків є те, що вони завжди вводяться в
органи та тканини організму людини, котрий має власну мікрофлору. Антисептики
завжди застосовуються в ефективних дозах на протязі тривалого часу. Однак багаторазова
аплікація антисептика з урахуванням залишкової дії препарату несе в собі небезпечність
розвитку дисбактеріозу. Для попередження цього ускладнення антисептикотерапії
необхідно створювати антисептики з відповідними властивостями.
Метою досліджень було
удосконалення вже існуючих і використовуємих
антисептичних засобів і створення комплексного препарату, антимікробний ефект
якого мав би синергійний характер, а побічна дія не
посилювалась і не зростала за частотою випадків.
Для виконання поставленої
задачі було вирішено провести комплексний мікробіологічний аналіз, який полягав
у порівняльному вивченні антимікробних властивостей досліджуємих
препаратів і антисептичного комплексу “Декацеол” на
їх основі різними методами з використанням як музейних штампів мікроорганізмів,
так і антибіотикорезистентних культур.
Як базовий антисептик було визначено
декаметоксин (декаметилен-1,00-біс (диметилкарбментоксиметил-амоній)
дихлорид). Цей препарат випускається в Україні, являє
собою речовину з групи четвертинних амонієвих сполук. Антимікробний ефект декаметоксину обумовлений механізмом, що поєднує ушкодження
клітинної мембрани грампозитивних і грамнегативних бактерій та лізис їх протопластів.
В відомих лікарських формах,
таких як аурісан, офтадек, септифріл, декаметоксин знаходиться в змісті 0,2÷0,5
мг. Це вказує на велику антимікробну дію, а з іншого боку на токсичність цієї
речовини.
При створенні лікарських
засобів пролонгованої дії потрібно в формі зосереджувати 2-3 та більше разових
доз діючої речовини.
Катіонообмінна здатність
синтетичних цеолітів дає змогу зв’язати катіони біологічно активної речовини
шляхом іонного обміну іонів натрію цеоліту на активні іони лікарського препарату.
Іонообмінні властивості синтетичного цеоліту можуть не тільки зв’язати
декаметоксин, зменшуючи його токсичність, а насам
перед в подальшому за рахунок здвигу рівноваги проводити зворотній іонообмін і
тим самим підтримувати стабільну терапевтичну концентрацію без пикових навантажень на організм.
Крім того, синтетичні
цеоліти мають адсорбційну властивість, завдяки чому поглинання токсинів буде
сприяти синергізму антимікробної активності декаметоксина.
Антимікробна здатність була
визначена методом двократних серійних розведень. Як тест - культури
використовувались музейні грампозитивні і грамнегативні штами мікроорганізмів (Staphylococcus
aureus, Escherichia coli, Pseudomonasa eruginosa), спорова культура (Bacillus
subtilis), а також гриб роду Candida
(Candida albicans). Були
визначені мінімальні переважаючі концентрації (МПК) у відношенні вищезазначених
тест-штамів мікроорганізмів.
Була досліджена антимікробна
здатність декаметоксину (препарат №1), декаметоксин
+цеоліт (препарат №2), як суміш компонентів та декаметоксин + цеоліт (препарат
№ 3), з’єднаний шляхом іонного обміну.
У результаті проведеного дослідження з
вивчення антимікробної активності, вказаних вище препаратів, були визначені їх
мінімальні переважаючі концентрації (МПК) (табл.1). З наведених даних видно, що
присутність цеоліту синергійно впливає на
антимікробну активність декаметоксина. Порівнюючи
активності препаратів №1 та №2 можливо прогнозувати синергізм за рахунок вмісту
у препараті цеоліту, який має адсорбційні властивості відносно мікробних екзо- і ендотоксинів і тому , зв’язуючи їх на своєї
поверхні, дає декаметоксину більшу біодоступність і тим самим збільшує антимікробну активність
препарату в цілому.
Якщо розглянути механізм дії препарату
№3, то декаметоксин який звільнюється з цеоліту шляхом зворотнього іонообміну,
надає цеоліту більшу можливість сорбції токсинів тому, що в такому випадку
сорбцію визначають не тільки адсорбційні сили, а також іоні сили. Таким чином,
цеоліт збільшує сорбцію мікробних токсинів, сприяє покращенню біодоступності і тим самим ще більшої синергійної дії декаметоксину.
Аналізуючи залучені досліди
можливо зробити висновок про доцільність розробки препарату на основі цеоліту
та антибіотика – декаметоксин. Цей препарат має комплексну комбінаційну дію для
раціонального лікування кишкових інфекцій, а саме поєднання антимікробної та
антитоксичної фармакотерапії.
Таблиця 1
Препарат |
Штами
організмів |
||||||||
S aureus |
E coli |
Ps aeruginosa |
B subtilis |
C albicans
|
|||||
Мінімальна
переважаюча концентрація, (з перерахуванням на декаметоксин) мкг/мл |
|||||||||
Препарат
№ 1 (декаметоксин) |
0,97±0,042 |
3,9±0,46 |
62,5±7,12 |
1,9±0,26 |
1,9±0,16 |
||||
Препарат
№ 2 (суміш
NaA+0,1% декаметоксина) |
0,24±0,01 |
0,98±0,11 |
20,8±2,4 |
0,95±0,13 |
0,48±0,04 |
||||
Препарат
№ 3 (“Декацеол”) |
0,07±0,003 |
0,28±0,003 |
8,9±1,02 |
0,317±0,043 |
0,14±0,011 |
||||
Кратність
підви-щення активності препарату №2 в порівнянні з
препаратом №1 |
4 |
4 |
3 |
2 |
4 |
||||
Кратність
підви-щення активності препарату №3 в порівнянні з
препаратом №1 |
14 |
14 |
7 |
6 |
14 |
||||
Особливе значення в розробці
препарату надає іонообмінне з’єднання декаметоксину
та цеоліту. В протилежність фізичної суміші (препарат №2), декаметоксин
знаходиться на цеоліті і тому не має активність поки не звільниться. При зворотному
іонообміну вивільнення проходе довгочасно і тим самим досягається пролонгована
дія препарату.
Підраховуючи все, можливо
зробити висновок, що розробка препарату на основі іонообміну між цеолітом і декаметоксином являється перспективним та економічно
доцільним.