«Экономические науки», №4

Шара Є.А.

Ст. викладач Факультету ринкових, інформаційних та інноваційних технологій (м. Черкаси) Київського національного університету технології та дизайну

Діяльність спеціальних (вільних) економічних зон та територій пріоритетного розвитку сучасної України.

Перетворення планово-директивної економіки у відкриту ринкову пов’язано з вирішенням ряду актуальних проблем: заміною старої господарської структури, реструктуризацією промисловості, освоєнням ринкових принципів діяльності, інтеграцією до світової економічної системи.

Потреба країни у зовнішніх ресурсах розвитку, в тому числі іноземних інвестиціях як однієї з форм зовнішньоекономічних зв’язків, потребує використання нестандартних підходів. Як свідчить міжнародна практика, таким нетрадиційним підходом є формування спеціальних (вільних) економічних зон. Спеціальні зони створюють сприятливі умови для економічного розвитку базових об’єктів та територій їх розташування. Вони стають невід’ємною частиною міжнародних економічних відношень другої половини XX-початку ХХІ сторіччя. Для світових господарських зв'язків спеціальні (вільні) економічні зони є одним з чинників прискореного економічного росту за рахунок активізації міжнародного товарообігу, мобілізації інвестицій, поглиблення інтеграційних економічних процесів.

Спеціальні (вільні) економічні зони є одним з елементів здійснення інтеграційних процесів і структурних перетворень у світовій економіці. Це - один з інструментів досягнення відкритості економіки України зовнішньому світові і стимулювання міжнародного економічного співробітництва на основі залучення іноземних інвестицій.

Створення в Україні економіки нової якості, розширення прав господарських суб’єктів i регіонів у здійсненні власної економічної політики (виходячи із загальної відповідності державної стратегії розвитку) дає можливості для стимулювання економічної активності на регіональному рівні, зокрема шляхом створення особливих територіально-господарських формувань - спеціальних (вільних) економічних зон (СЕЗ) або територій пріоритетного розвитку (ТПР).

Основними нормативними актами, що регулюють функціонування спеціальних (вільних) економічних зон i територій пріоритетного розвитку в Україні є: Закон України від 13.10.92 р. № 2673-XII “Про загальні засади створення i функціонування спеціальних (вільних) економічних зон”; Постанова Кабінету Міністрів України від 24.09.99 р. № 1756 “Про заходи щодо створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон i територій із спеціальним режимом інвестиційної діяльності”; спільний Наказ Мінекономіки України та Мінфіну України від 14.03.2000 р. № 28/51 “Про затвердження Положення про критерії визначення пріоритетних видів економічної діяльності в спеціальних (вільних) економічних зонах та на територіях зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності i порядок їх застосування”.

Територія пріоритетного розвитку (ТПР) - територія, на якій склалися несприятливі соціально-економічні та екологічні умови і на якій запроваджується спеціальний режим інвестиційної діяльності для створення нових робочих місць. Сьогодні на Україні створено 11 спеціальних економічних зон та 72 території пріоритетного розвитку, на яких впроваджуються 465 інвестиційних проектів загальною кошторисною вартістю 6,4 млрд. дол. США.

Метою створення СЕЗ є залучення іноземних інвестицій, активізація спільно з іноземними інвесторами підприємницької діяльності для нарощування експорту товарів i послуг, поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг, залучення i впровадження нових технологій, ринкових методів господарювання, розвитку інфраструктури ринку, поліпшення використання природних i трудових ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку України.

У СЕЗ та на ТПР діють сприятливі митні умови та режим митного оподаткування: пільговий режим та рівень оподаткування, специфічні валютно-фінансові умови, банківсько-кредитна система, система кредитування i страхування, умови окремих видів платежів та система державного інвестування.

Основною відмінністю СЕЗ від ТПР є те, що СЕЗ створюється з конкретною метою та на відносно невеликій, штучно обмеженій території, а ТПР створюється на територіях в адміністративних межах районів, міст (ТПР у м. Харкові) або областей (ТПР у Закарпатській області).

З метою поліпшення організації СЕЗ та залучення до них іноземного капіталу при Мінекономіки була створена державна структура – Агенство з питань спеціальних (вільних) економічних зон. Сьогодні в Україні такі спеціальні (вільні) економічні зони як: “Славутич” (м.Славутич, Київська область); “Яворів” (Львівська область); “Курортополіс Трускавець” (Львівська область); “Інтерпорт-Ковель” (Волинська область); ВЕЗ в м.Севастополь (АРК); ВЕЗ в м. Феодосія (АРК); “Аджалик” (Одеська область); “Порто-Франко” (Одеса) та інші.

Найбільше інвестицій залучено у Донбас — 53,7% від загального обсягу, чверть з них — іноземні. В Донецькій області створено СЕЗ „Донецьк” та СЕЗ „Азов” і 33 території пріоритетного розвитку. Спеціальний режим інвестування введено в 26 містах та 7 районах. Співвідношення залучених інвестицій по проектах, що перебувають в реалізації в Донецькій області та в Україні в цілому відображено на рис. 1.

Рис. 1. Співвідношення залучених інвестицій по проектах, %

Сьогодні більшість проектів припадає на традиційні для України галузі — металургію, будівництво, вугільну промисловість. Найбільшу частку в освоєних інвестиціях становить обладнання — 5,2 млрд. грн. (53,1%), кошти — 1,5 млрд. (15,3%), сировина та матеріали — 0,87 млрд. грн. (8,9%).

До позитивних результатів діяльності СЕЗ можна віднести створення 52,1 тис. та збережено 85,5 тис. робочих місць; реалізовано товарів, робіт, послуг на суму 45,4 млрд. грн., зокрема на експорт — 15,8 млрд. грн. (34,8% від загального обсягу реалізованої продукції).

Однак українські СЕЗи так і не залучали іноземних інвестицій під високотехнологічне виробництво. Низька активність іноземців пояснюється нестабільністю умов ведення бізнесу в Україні загалом і в спецзонах зокрема. Тому діяльність «зон» має підлягати постійному, жорсткому контролю і моніторингу, а політика державки щодо «зон» має бути стабільною, передбачуваною і послідовною.

За підсумками аналізу функціонування СЕЗ зафіксовано значну нерівномірність результатів діяльності між окремими СЕЗ і ТПР. Так, у СЕЗ «Порт Крим» залучено інвестицій на рівні 0,2% від очікуваного та організовано робочих місць 0,3% від очікуваного; у СЕЗ «Донецьк» — 1,2 і 3,2% відповідно; у ТПР м. Шостка — 0,7 і 24,8% відповідно; у ТПР Луганської області — 2,9 і 23,2% відповідно. Водночас, наприклад, для СЕЗ «Яворів» ці показники становлять 23,7 і 102,4% відповідно; для СЕЗ «Порто-франко» — 24,8 і 160,4%; для ТПР Волинської області — 55,9 і 45,2% від запланованого.

На нашу думку необхідно оптимально поєднати контролюючу і стимулюючу роль держави в економіці через запровадження промислових парків, які будуть організовані не за територіальним, а за функціональним принципом і в частині реалізації інвестиційних проектів діятимуть аналогічно технопаркам.

Таким чином, створення в Україні окремих територій сприяння підприємництву та інвестиціям - спеціальних економічних зон - є одним з першочергових заходів по приєднанню до відкритого економічного світового простору і побудови відкритої економіки.

Шара Євгенія Андріївна, 1983р.н., м. Черкаси.

Ст. викладач Факультету ринкових, інформаційних та інноваційних технологій (м. Черкаси) у структурі КНУТД

Адреса: 18005, м. Черкаси, вул.. Сєдова 1, кв. 34

Тел..: (0472)32-50-24, (067)60-433-20

e-mail: sharaya@routec.net