ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРАЦІ В ОВОЧІВНИЦТВІ У ПРОЦЕСІ РИНКОВИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ

Ігор Анатолійович Білоткач, старший викладач кафедри маркетингу

Дніпропетровський державний аграрний університет

Сьогодні сільськогосподарське виробництво і, в цілому, агропромисловий комплекс України перебувають у центрі суспільної уваги, оскільки зменшення забезпеченості громадян  доступним продовольством, а особливо це відчувається на теперішньому етапі, у зв’язку з подорожчанням комунальних послуг, викликають у населення України велику стурбованість і загострюють соціальну напруженість.
Важливу роль у забезпеченні населення  сільськогосподарською продукцією відіграють галузі агропромислового комплексу, що є єдиною цілісною виробничо-економічною системою, яка охоплює цілий ряд галузей народного господарства спеціалізованих, у тому числі, на виробництві продовольства, зокрема овочевої продукції.
Головне завдання що стоїть перед галузями АПК – це зростання сільськогосподарського виробництва, надійне забезпечення країни  продуктами харчування та сільськогосподарською сировиною, об’єднання зусиль усіх галузей комплексу для одержання високих кінцевих результатів.
З розвитком продуктивних сил суспільства великого значення у збільшені виробництва продукції рослинництва набуває використання досягнень науково-технічного прогресу, розробка та впровадження високоефективних науково обгрунтованих систем ведення сільського господарства, спеціалізація та раціональне використання матеріальних, фінансових засобів, що в кінцевому етапі збільшує економічну ефективність використання трудових ресурсів, тобто збільшується продуктивність праці. 
Процес відтворення в сільському господарстві досить складний і залежить від природних, науково-технічних, біологічних, соціальних та економічних факторів. Все це вимагає глибоких економічних знань та  постійного аналізу при застосування економічних законів.
Розвиток сільськогосподарського виробництва повинен супроводжуватися зниженням затрат живої праці на виробництво одиниці  продукції. Однак формування і функціонування АПК, на теперішньому етапі, відбувається в умовах загострення проблеми забезпечення трудовими ресурсами, оскільки в сільськогосподарських підприємствах окремих регіонів, збільшується дефіцит робочої сили.

На підвищення продуктивності праці впливають організаційно-економічні фактори, які визначаються рівнем організації виробництва, праці й управління. До цих факторів належать:

- удосконалення форм організації суспільного виробництва, його подальшої спеціалізації та концентрації, удосконалення організації виробничих підрозділів і допоміжних служб на підприємствах (транспортної, інструментальної, складської, енергетичної тощо);

- удосконалення організації праці шляхом поглиблення поділу і кооперації праці, впровадження багатоверстатного обслуговування, розширення сфери суміщення професій і функцій; застосування передових методів і прийомів праці; удосконалення організації та обслуговування робочих місць; поліпшення нормування праці (впровадження технічно обґрунтованих норм затрат праці, розширення сфери нормування праці); застосування гнучких форм організації праці; поліпшення підготовки і підвищення кваліфікації кадрів; поліпшення умов праці; удосконалення матеріального стимулювання праці;

- удосконалення організації управління виробництвом шляхом раціоналізації системи управління виробництвом, поліпшення оперативного управління виробничим процесом, впровадження автоматизованих систем управління виробництвом.

В умовах ринкових відносин важливими заходами щодо удосконалення організаційних форм виробництва й управління можуть бути:

- приватизація державної власності;

- розвиток середнього і малого підприємництва;

- надання повної економічної свободи державним підприємствам;

- диверсифікація виробництва;

- залучення іноземного капіталу для спільної підприємницької діяльності;

- розробка системи спеціальних пільг для орендаторів, кооператорів, спільного підприємництва тощо.

Соціально-психологічні фактори визначаються якісними характеристиками і соціально-економічним складом трудових колективів, підвищенням кваліфікаційного й загальноосвітнього рівня працівників, поліпшенням соціально-психологічного клімату в трудових колективах, підвищенням дисциплінованості, трудової активності, творчої ініціативи працівників, удосконаленням методів мотивації і психологічного впливу тощо.

Дослідивши питання аналізу та планування продуктивності праці на підприємствах аграрного сектору економіки, зокрема виробництва овочевої продукції, можна зробити висновок, що підйом вітчизняної економіки, підвищення продуктивності праці і якості життя громадян напряму залежать від більш ефективного використання усіх видів виробничих ресурсів, і в першу чергу робочої сили.
Чим вище ступінь корисної зайнятості персоналу, тим вище ефективність використання робочої сили, засобів виробництва і предметів праці, краще показники оборотності економічних ресурсів, обсягу продажів товарів і т.д. З цього випливає, що від ступеня корисної зайнятості персоналу самим безпосереднім чином залежить рівень продуктивності на кожнім підприємстві. 

Розроблення систем мотивації працівників до досягнення запланованого рівня продуктивності є необхідною умовою організації виробництва. Господар підприємства, або менеджер завжди повинен пам'ятати, що для успіху діяльності слід максимально зблизити завдання господарства з особистими цілями і бажаннями робітників.