Секція “Економічні науки”

Підсекція 13 “Регіональна економіка”

Тишевська О.В.

аспірантка кафедри менеджменту організацій

факультету культурології та менеджменту

Харківської державної академії культури

До проблеми методики та методології дослідження

сфери туристичних послуг

Роль науки в сучасному суспільстві важко переоцінити. Керування розвитком науки може здійснюватися лише на основі адекватного усвідомлення його механізмів. Оскільки ефективність діяльності тієї або іншої наукової організації залежить від внеску кожного окремого вченого, а розвиток науки обумовлений чинниками не тільки науковими, але й поза науковими, тому потребується відображення тих форм і зв'язків, у яких реалізується наукове дослідження.

Враховуючи той факт, що галузь туристичної діяльності стрімко зростає, актуальність подібної тематики зростає не менш швидко. Це пов’язане насамперед з тим, що туризм доволі прибуткова справа і поширення та покращення туристичного сервісу дає преваги економічні, соціальні та політичні, як для окремих регіонів, так і для всієї країни. Отже названа галузь потребує досконалого теоретичного обґрунтування, що неможливе без розробки методологічних підходів до вивчення проблеми.

У сучасній літературі поняття «метод» трактується неоднозначно. Звичайно під методом розуміється, насамперед, визначений спосіб діяльності. Але далі постає питання про те, як співвідносяться поняття «діяльність» і «спосіб діяльності». Одні автори схильні зближати їх аж до повного ототожнення. У результаті метод розглядається як сукупність, система, послідовність дій або операцій.

Одним із найефективніших підходів до визначення економічної ефективності та шляхів удосконалення розвитку туристичної галузі є економічний аналіз. В економічні науці уже склалися підходи, принципи, методи економічного аналізу невиробничої сфери, до якої й належить туризм.

Метод економічного аналізу — це система категорій, наукового апарату і принципів дослідження фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій.

Категорії економічного аналізу — це загальні, ключові поняття даної науки. У їх числі: валовий прибуток, валові витрати, собівартість, прибуток, виторг від реалізації, ліквідність, грошовий потік, ризик, інфляція й інші.

Принципи економічного аналізу регулюють процедурну сторону його методології і методики. До них відносяться: системність і комплексність, об'єктивність аналітичних висновків, оперативність і т.ін.

Науковий апарат економічного аналізу — це сукупність способів дослідження господарсько-фінансової діяльності підприємств і організацій. У даний час практично неможливо відокремити прийоми і методи якої-небудь науки як властиві винятково їй, тому що відбувається взаємопроникнення наукових інструментаріїв різних наук. В економічному аналізі також можуть застосовуватися різні прийоми, розроблені споконвічно у межах тієї або іншої економічної науки.

Системність підходу до аналізу господарсько-фінансової діяльності підприємств припускає комплексне охоплення всіх аспектів їх діяльності як системи, що у свою чергу виступає складовим елементом системи більш високого порядку. Наприклад, підприємство — корпорація — асоціація — підприємства регіону — галузь народного господарства.

У межах системного підходу для більш об’єктивного і детального розгляду проблем розвитку туристичної галузі слід дотримуватися вже визначених наукою принципів економічного аналізу, до яких відносяться: встановлення взаємозв'язку і взаємозалежності між показниками, використання системи показників, дослідження внутрішніх протиріч (диспропорцій) господарсько-фінансової діяльності підприємств і організацій, розчленовування узагальнюючих показників на складені елементи і їх деталізацію по місцю і часові, узагальнення результатів аналізу для цілей діагностики, розробки прогнозних варіантів розвитку, прийняття управлінських рішень.

Існують різні класифікації прийомів економічного аналізу. Один із рівнів класифікації виділяє неформалізовані і формалізовані прийоми аналізу. До перших відносяться наступні прийоми: експертних оцінок; сценаріїв; психологічні; морфологічні; порівняння; побудова систем показників; побудова систем аналітичних таблиць і т.п. Їх застосування характеризується певним суб'єктивізмом, оскільки велике значення має інтуїція, досвід і знання аналітика. До другої групи відносяться прийоми, методи, в основі яких лежать досить суворі формалізовані аналітичні залежності. До їх числа відносяться:

· традиційні (класичні) методи аналізу: абсолютні і відносні величини, угруповання, індексний метод, балансовий метод, ланцюгових підстановок, метод порівняння; до традиційних прийомів економічного аналізу відносяться ті, які знаходили застосування майже з моменту виникнення економічного і фінансового аналізу;

· економіко-математичні методи, що підрозділяються на:

- математико-статистичні методи вивчення зв'язків: кореляційний аналіз, регресійний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, метод головних компонентів, кластерний аналіз і ін.;

- економетричні методи: матричні методи, гармонійний аналіз, спектральний аналіз, методи теорії виробничих функцій, методи теорії міжгалузевого аналізу;

- методи економічної кібернетики й оптимального програмування: методи системного аналізу, методи взаємної імітації, лінійне програмування, динамічне програмування, опукле програмування й ін.;

- методи дослідження операцій і теорії прийняття рішень: методи теорії графіків, метод дерев, теорія ігор, теорія масового обслуговування, методи сіткового планування і керування;

· спеціальні прийоми і методи аналізу, призначені для виявлення ситуацій, що характеризують ознаки злочинних зазіхань: методи сполучених зіставлень, спеціальних розрахункових показників, стереотипів.

В аналізі господарсько-фінансової діяльності підприємств, організацій використовуються абсолютні величини (обсяг виробництва по вартості або в натуральному вимірі, сума виробничих витрат і витрат звертання, сума валового доходу і сума прибутку). Без абсолютних величин в аналізі, як і в бухгалтерському обліку і статистиці, обійтися не можна. Але якщо в бухгалтерії вони є основними вимірниками, то в аналізі вони використовуються більшою мірою як баз для вирахування середніх і відносних величин.

Узагальнюючи усе вище сказане можна констатувати, що для будь-якої науки характерним є визначення базових методів та прийомів дослідження, які виражають стан і етику дослідника. Дотримання саме цих методів є необхідною умовою проведення аналітичних досліджень, запорукою досягнення поставлених цілей і розв’язання конкретних завдань.